Айзек Зінґер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісаак Мерріт Зингер

Айзек та Ісаак Мерит Зингер (англ. Isaac Merritt Singer, 26 жовтня 1811 — 23 липня 1875) — американський винахідник і промисловець. Вчинив суттєвий внесок у вдосконалення конструкції швейної машини, та заснував компанію «Зингер».

Зингерів батько, ймовірно, приїхав до США зі Саксонії.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Зингер народився в Питставні (штат Нью-Йорк) 27 жовтня 1811 року. Він був останьою дитиною Адама Зингра та його першої дружини Рут Бенсон. Батько Ісаака, уроджений Рейзингер, був імігрантом з Німеччини, з Пфальца. Монтажник Адам Рейзингер емігрував разом з дружиною в 1803 році. У них було восьмеро дітей: троє синів і п'ять дочок, старшу з них звали Елізабет. Коли Ісааку було 10 років, його батьки розлучилися. Адам Зингер одружився вдруге й переїхав до Ганибалу, округ Освего, шт. Нью-Йорк. Ісаак не ладив з мачухою. Одним з перших джерел його прибутку була гра в театрі. Він навіть називав себе найкращим Ричардом своєї доби, проте один з театральних критиків писав, що його гра була досить неоковирною. У 12-річному віці втік з дому, згодом переїхавши мешкати до старшого брата в Рочестер.

Перші винаходи[ред.ред. код]

У 1839 році Зингер отримав свій перший патент на машину для буріння породи, продавши його за $2000 компанії «Каналобудівельна компанія Ай і Ем» — більше грошей, ніж він дістав будь-коли доти. В умовах фінансового успіху Зингер вирішив повернутися до кар'єри актора. Він вирушив у турне, сформувавши трупу, відому як «гравці Мерит», і з'являвся на сцені за назвою «Ісаак Мерит». З Мери-Ен також виходив на сцену, іменуючись «місіс Мерит». Тур тривав близько п'яти років.

Конструювання швейної машини[ред.ред. код]

Singer sewing machine (detail 1)
Singer sewing machine (detail 2)

Зингер не винаходив швейної машини й ніколи не стверджував, що зробив це. До 1850 року, коли з'явилася його перша швейна машина, вже існував ряд моделей. Зингер витратив на подолання наявних у цих моделей конструктивних недоліків 10 днів, які «потрясли світ» і зробили винахідника багатим. Він розташував човник горизонтально (завдяки цьому нитка перестала заплутуватися); запропонував столик-дошку для тканини і ніжку-тримач голки (це дозволило робити безперервний шов); забезпечив машинку педаллю для приводу ногами (можливість працювати з тканиною двома руками). Ці три нововведення стали базовою схемою швейної машинки на довгі роки. Вони захищені величезним пакетом патентів, що налічує кілька тисяч охоронних документів. Перший примірник «Зингера» був проданий за сто доларів. Це був чи не перший випадок в історії, коли перший зразок виробу не тільки окупив всі витрати на попередні розробки, але й приніс прибуток.

І. M. Зингер і Ко.[ред.ред. код]

Заснована в 1851у Ісааком Меритом Зингром і його компаньйоном Вильямом Кларком, як IM Singer & Co. У 1865 у перейменована в Singer Manufacturing Company, а в 1963 — в The Singer Company.

У 1856 році виробники Гровер і Бейкер, Сінгер, Вилер і Вилсон, звинувачуючи одне одного в порушенні патентних прав, зустрілися в Олбані, штат Нью-Йорк. Орландо B. Потер, адвокат і президент компанії «Гровер і Бейкер», запропонував не подавати до суду на стягнення прибутку, а об'єднати свої патенти. Це був перший патентний пул, процес, який дозволяє отримувати складні машини без утворення юридичної битви за патентні права. «І. M. Зингер і Ко.» стала забезпечувати обладнанням не тільки домогосподарок, а й швейні фабрики. Машинки стали продаватися на виплат. До 1863 року продажі зросли до 20 тис. машин на рік. Виробництво було налагоджено на кількох спеціально відбудованих заводах.

Історична швейна машинка Зингер

Корпорація поклала початок франчайзингу, коли в середині XIX століття стала укладати з дистриб'юторами товару (швейних машинок) письмовий договір на передачу франшизи, яким передавалося право на продаж та ремонт швейних машинок на певній території США.

Ісаак Зингер призначив першого найманого президента — Інсли Хопера. У 1867 році компанія відкрила свій перший завод за межами Америки — у шотландському Глазго. У 1902 році в Подільському запрацював завод, що випускав машини з русифікованим логотипом «Зингер'» (напис «Постачальник Двору Його Імператорської Величності»). Ці машини широко розходилися по Росії і експортувались в Туреччину і на Балкани, Персію, Японію і Китай. До початку Першої світової війни завод щороку випускав 600 тисяч машинок. Їх продавали безпосередньо в 3000 фірмових магазинів, а також за системою «товар поштою». Зингер любив повторювати: «Для мене винахід не варт ані ламаного гроша. Гроші — ось що мене цікавить». Стрімкий злет компанії забезпечили знахідки у сфері маркетингу.

Спочатку основне виробництво було зосереджено в штаті Нью-Йорк, пізніше перемістилося в основному в Тенеси (в Ла-Верне за 30 км від Нешвила).

Штаб-квартира компанії з 1908 року розташовувалася в місті Нью-Йорк, у спеціально побудованому однойменному хмарочосі (англ. Singer Building, висота — 187 м, 47 поверхів), який був зруйнований у 1968 році.

Singer 2007Trans.jpg

Сучасний Singer Corporation — виробник космічної та військової техніки, а також швейних машинок, електроприладів, двигунів, меблів та іншої продукції.

Шлюби, розлучення й діти[ред.ред. код]

Фінансовий успіх дав Зингеру можливість купити особняк на П'ятій авеню, в який він перевіз свою другу сім'ю.

Останні роки в Європі[ред.ред. код]

Могила Зингера на кладовищі в Торки

У 1863 році «І. М. Зингер і Ко» була закрита за взаємною згодою, а бізнес продовжений як «Singer Manufacturing Company», дозволивши реорганізувати фінансові та управлінські функції. Зингер вже не брав активної участі у повсякденному управлінні фірмою, але обіймав посаду члена Ради піклувальників (хоча згодом жив у Європі) і був одним з основних акціонерів.

Нерухомість та спадщина його сім'ї після його смерті[ред.ред. код]

Зингер залишив спадщину близько $14 млн і дві віли членам його сім'ї. Зрештою Ізабела була оголошена законною вдовою. Ізабела вийшла заміж у 1879 році за голандського музиканта й оселилася в Парижі.

Посилання[ред.ред. код]