Аймалін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аймалін
Ajmaline.svg
Систематична назва (IUPAC)
(17R,21β)-ajmalan- 17,21-diol
OR
(1R,9R,10S,13R,14R,16S,18S)- 13-ethyl- 8-methyl- 8,15-diazahexacyclo [14.2.1.01,9.02,7.010,15.012,17] nonadeca- 2(7),3,5-triene- 14,18-diol
Ідентифікатори
Номер CAS 4360-12-7
Код ATC C01BA05
PubChem 20367
DrugBank DB01426
Хімічні дані
Формула C20H26N2O2 
Мол. маса 326,433 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 30% (перорально), 100% (в/в)
Метаболізм гепатичний
Період напіврозпаду 4 год.
Виділення нирковий
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус
Використання в/в, в/м, перорально

Аймалін (англ. Ajmaline, лат. Ajmalinum (торговельні назви гілуритмал, ритмос, аритміна) — природний антиаритмічний препарат, що відноситься до підкласу Іа антиаритмічних препаратів[1][2] (згідно деяких варіантів класифікації — до підгрупи Іс[3]). Аймалін може застосовуватися як перорально, так і парентерально.[4] За своєю хімічною структурою є алкалоїдом, який отриманий із кореня раувольфії зміїної[5], пізніше із деяких інших видів роду раувольфія, а також із катарантуса рожевого (Catharanthus roseus).[6] На відміну від інших алкалоїдів раувольфії, аймалін не має седативної та гіпотензивної дії.[4][7] Аймалін уперше виділений індійським ученим Салімуззаманом Сіддікі у 1931 році[8], та названий ним на честь його вчителя, відомого спеціаліста з традиційної індійської медицини Хакім Аймал Хана.[9] У зв'язку із низькою біодоступністю аймалін натепер застосовується вкрай рідко, частіше застосовується його напівсинтетичне похідне праймалін (найрозповсюдженіша торговельна марка нео-гілуритмал).[10]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Аймалін — природний антиаритмічний препарат Іа класу. Механізм дії препарату полягає у інгібуванні швидких натрієвих каналів. Аймалін, подібно до прокаїнаміду має також мембраностабілізуючі властивості, гальмує швидкість початкової деполяризації кардіоміоцитів, подовжує тривалість та ефективний рефрактерний період потенціалу дії кардіоміоцитів як у передсердях, так і шлуночках.[1][4] Препарат також знижує збудливість міокарду, сповільнення провідності, як у атріовентрикулярному вузлі, так і внутрішньошлуночкову провідність[1][11], і провідність по додаткових шляхах провідної системи.[4][2] Аймалін не впливає на скоротливу здатність міокарду, на тонус артерій, та має слабкі властивості бета-блокатора.[4] Аймалін застосовується також для діагностики синдрому Бругада — рідкісного спадкового захворювання, яке супроводжується синдромом раптової смерті в молодих людей, найчастіше чоловіків із Південно-Східної Азії, та проявляється характерними змінами на ЕКГ під час приступу.[12][13][14] Оскільки при синдромі Бругада, як і при застосуванні аймаліну, спостерігається інгібування швидких натрієвих каналів у міокарді, тому внутрішньовенне введення аймаліну[15] (іноді пероральне[14]), а також застосування інших блокаторів натрієвих каналів (прокаїнаміду, флекаїніду), у хворих із даним синдромом викликає або посилює характерні зміни на ЕКГ, які не проявляються у пацієнтів, котрі не мають даного синдрому.[13][12] Оскільки застосування даних антиаритмічних засобів може спровокувати виникнення небезпечних для життя порушень ритму серця, такі фармакологічні проби мають проводитись у стаціонарі, а медперсонал має бути готовим надавати невідкладну медичну допомогу на випадок раптової зупинки серця або небезпечної для життя аритмії.[14][12]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Аймалін погано (приблизно на 30 %) всмоктується у шлунково-кишковому тракті, біодоступність при пероральному прийомі становить 30 % у зв'язку із ефектом першого проходження через печінку. При парентеральному застосуванні біодоступність препарату становить 100 %. Препарат добре (на 65—75 %) зв'язується з білками плазми крові. Початок дії аймаліну після внутрішньовенного застосування спостерігається за 10—30 хвилин, після внутрішньом'язової ін'єкції за 30—60 хвилин, при пероральному застосуванні протягом 1 години. Метаболізується препарат у печінці з утворенням як активних, так і неактивних метаболітів. Виводиться аймалін у вигляді метаболітів переважно із сечею у вигляді метаболітів. Період напіввиведення препарату становить у середньому 4 години, цей час може збільшуватися при печінковій та нирковій недостатності.[1]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Аймалін застосовують при шлуночковій та надшлуночковій екстрасистолії, шлуночковій пароксизмальній тахікардії (у тому числі при при синдромі WPW), пароксизмі миготливої аритмії або фібриляції передсердь, порушення ритму при інтоксикації серцевими глікозидами[1][2], а також для діагностики синдрому Бругада.[13][14][12]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні аймаліну можуть спостерігатись наступні побічні ефекти[1]:

Протипокази[ред. | ред. код]

Аймалін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, синдромі слабості синусового вузла, внутрішньошлуночковій або AV-блокаді II—III ступеня, важких формах хронічної серцевої недостатності, артеріальній гіпотензії, кардіогенному шоці, нирковій недостатності, анемії.

Форми випуску[ред. | ред. код]

Аймалін випускається у вигляді таблеток по 0,05 г та ампул по 2 мл 2,5 % розчину для парентерального застосування.[2][11] На 1 червня 2016 року в Україні не зареєстрований.[16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е http://www.vidal.ru/drugs/molecule/24 (рос.)
  2. а б в г "Аймалин в Справочнике Машковского". Архів " оригіналу за 22 березень 2016. Процитовано 19 лютий 2019.  (рос.)
  3. Антиаритмические средства (рос.)
  4. а б в г д Антиаритмические препараты I группы Архівовано 16 September 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.)
  5. Аймалин (рос.)
  6. Roberts, M.F.; Wink, M. (1998), Alkaloids: Biochemistry, Ecology, and Medical applications. Plenum Press (англ.)
  7. Аймалин (рос.)
  8. Siddiqui, S.; Siddiqui, R. H. (1931). J. Indian Chem. Soc. 8: 667–80. (англ.)
  9. Ahmed Nasim Sandilvi (2003), Salimuzzaman Siddiqui: pioneer of scientific research in Pakistan (англ.)
  10. Hinse, C.; Stöckigt, J. (2000). The structure of the ring-opened N beta-propyl-ajmaline (Neo-Gilurytmal) at physiological pH is obviously responsible for its better absorption and bioavailability when compared with ajmaline (Gilurytmal).. Pharmazie. 55 (7): 531–2. PMID 10944783.  (англ.)
  11. а б АЙМАЛИН (Ajmalinum) (рос.)
  12. а б в г Синдром Бругада (рос.)
  13. а б в Синдром Бругада (рос.)
  14. а б в г Синдром Бругада и бругадоподобные изменения на ЭКГ при лечении психотропными препаратами (рос.)
  15. Rolf, S.; Bruns, H.J.; Wichter, T.; Kirchhof, P.; Ribbing, M.; Wasmer, K.; Paul, M.; Breithardt, G.; Haverkamp, W.; Eckardt, L. (2003). The ajmaline challenge in Brugada syndrome: Diagnostic impact, safety, and recommended protocol.. EUR HEART J 24 (12): 1104–1112. PMID 12804924. doi:10.1016/s0195-668x(03)00195-7.  (англ.)
  16. Державний реєстр лікарських засобів України. http://www.drlz.kiev.ua/

Посилання[ред. | ред. код]