Айманов Шакен Кенжетайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Айманов Шакен Кенжетайович
каз. Шәкен Айманов
Шакен Айманов
у ролі Джабаева у фільмі «Джамбул», 1952
Ім'я при народженні Шахкерім (каз. Шаһкерім)
Народився 2 (15) лютого 1914
Баянаул, Павлодарський повітd, Семипалатинська область, Степове генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 23 грудня 1970(1970-12-23) (56 років)
Москва, СРСР
·збиття транспортним засобомd
Поховання Центральне кладовище Алматиd
Країна  СРСР
Національність казах
Діяльність актор, кінорежисер, театральний режисер, сценарист
Заклад Казахфільм
Членство СК СРСР
Роки активності 19381970
Жанр соціалістичний реалізм
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна — 1967 Орден Трудового Червоного Прапора — 1946 Орден «Знак Пошани»
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний артист СРСР— 1959 Сталінська премія — 1952 Лауреат Державної премії Казахської РСР— 1967 Лауреат Державної премії Казахської РСР— 1972
IMDb ID 0015004

Шаке́н (Кенжета́йович) Айма́нов (каз. Шәкен Кенжетайұлы Айманов, справжнє ім'я — Шахкерім (каз. Шаһкерім),[1] 19141970) — казахський радянський актор, режисер театру і кіно, сценарист. Народний артист СРСР (1959).

Біографія

[ред. | ред. код]

Шакен Айманов народився 2 (15) лютого 1914 в Казахстані, в Баян-Аулі, Семипалатинської області, яка на той час входила до складу Російської імперії (нині — в Павлодарській області Казахстану) в сім'ї селянина-скотаря. Походить з роду Суюндиків.

У 1928 році закінчив середню школу. У 19311933 роках навчався в Казахському педагогічному технікумі в Семипалатинську[2].

У 1933 році на запрошення письменника Габіта Махмутовича Мусрепова приїхав до Алмати, де був прийнятий в трупу Казахського театру драми (нині Казахський державний академічний театр драми імені Мухтара Ауезова), в 19471951 роках — головний режисер і художній керівник цього театру, де працював до 1953 року — пройшов шлях від молодого актора до головного режисера та художнього керівника[3]. За час роботи в театрі проявив акторську майстерність, якій була притаманна яскравість психологічної характеристики[4]. Зоряна роль Айманова — образ Отелло. На святкуванні 400-річчя Вільяма Шекспіра у Великій Британії він прочитав зі сцени монолог Отелло, і це була справжня подія — вперше великий Шекспір звучав на підмостках Британії казахською мовою[3].

З 1938 року знімався в кіно. З 1954 року — режисер кіностудії «Казахфільм»[4].

У фільмі «Безбородий обманщик» Айманов виступив як співавтор сценарію, режисер-постановник і виконавець головної ролі. Картина «Наш милий лікар» принесла йому всесоюзну славу. Айманов вперше використав у своєму фільмі елемент «камео». Сценарій картини «Ангел у тюбетейці» взято з життя. Його родичка Айнакуль-апа хотіла одружити свого молодшого сина і шукала наречену. На Першому московському міжнародному кінофестивалі[ru] в 1959 році було змагання з танців. Тоді вперше танцювали бугі-вугі. Айманов танцював з американської кінозіркою Елізабет Тейлор і отримав перше місце. У 1963 році на Московському міжнародному кінофестивалі[ru] згідно з негласною директивою мав перемогти радянський фільм. Журі розділилося. Вирішальний голос був відданий на користь італійця Федеріко Фелліні. Це був голос кінорежисера Айманова[3].

З 1963 року — перший секретар правління Спілки композиторів Казахської РСР. Обирався депутатом Верховної Ради Казахської РСР четвертого і сьомого скликань.

На 56-му році життя Шакен Айманов загинув у дорожньо-транспортній пригоді — збитий машиною на вулиці Горького в Москві 23 грудня 1970[5]. Похований в Алмати на Центральному кладовищі.

Родина

[ред. | ред. код]

Театральна творчість

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]

Режисер

[ред. | ред. код]
  • 1945 — «Амангельди» Ш. Х. Хусаїнова
  • 1947 — «Дружба і любов» А. Абишева
  • 1948 — «Поєдинок» Х. Жумалиева і А. Сарсенбаєва
  • 1949 — «Таланти і шанувальники» А. Н. Островського
  • 1949 — «Абай» М. О. Ауезова і Л. С. Соболєва
  • 1951 — «Калиновий гай» О. Є. Корнійчука
  • 1958 — «Ахан-Сере і Актокти» («Трагедія поета») Р. Мусрепова
  • «Людина з рушницею» Н. Ф. Погодіна
  • «Закон честі» О. П. Штейна[ru]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]

Режисер

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]
  • 1960 — В одному районі (спільно з В. Саввіним)
  • 1961 — Пісня кличе (спільно з К. Сатибалдінмм і М. Ерзинкян)
  • 1964 — Безбородий обманщик (спільно з К. Варшавським)
  • 1968 — Ангел у тюбетейці (спільно з Я. Зискіндом)
  • 1969 — У підніжжя Найзатас (спільно з Т. Маткаримовим)

Художній керівник

[ред. | ред. код]
  • 1959 — Дорога життя
  • 1966 — Крила пісні

Озвучування

[ред. | ред. код]

Звання, нагороди, відзнаки

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Пам'ятник актору і режисеру Шакену Айманову
  • Творчості Айманова присвячений документальний фільм «Шакен Айманов» (1974).
  • В Алмати ім'ям Шакена Айманова названа вулиця і кіностудія «Казахфільм» (1984), на будинку, де жив режисер, встановлена меморіальна дошка.
  • На території кіностудії «Казахфільм», встановлений мармуровий бюст митця. При кіностудії створили музей-кабінет Айманова.
  • В даний час в місті Павлодар існує кінотеатр названий його ім'ям.
  • В Алмати з 2003 по 2014 рік проходив щорічний фестиваль ігрових і анімаційних фільмів «Зірки Шакена»[kk].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Рекомендаційний бібліографічний покажчик / Національна бібліотека РК. «Voxpopuli.kz». Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  2. Жолдасбекұлы М., Салғараұлы Қ., Сейдімбек А. Айманов Шәкен // Елтұтқа. Ел тарихының әйгілі тұлғалары. — Астана : KÜL TEGIN, 2001. — С. 335-336. — 358 с. — ISBN 9965-441-26-X. (казах.)
  3. а б в 20 фактов о Шакене Айманове, которые вы не знали. Kazakh-tv.kz (рос.). Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 7 лютого 2018. (рос.)
  4. а б Шәкен Кенжетайұлы Айманов // Қазақ әдебиеті. Энциклопедиялық анықтамалық. — Алмати : «Аруна Ltd.» ЖШС, 2010. — ISBN 9965-26-096-6. (казах.)
  5. Киноистории Шакена Айманова. «Voxpopuli.kz». Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017. (рос.)
  6. а б в К 100-летию Шакена Айманова: было у отца три сына. www.inform.kz. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 7 лютого 2018. (рос.)
  7. Внучка Шакена Айманова посетила родину своего знаменитого деда (рос.). www.inform.kz. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2018. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]