Аймарська мова
| Аймара | |
|---|---|
| Aymar aru | |
 Географічне розповсюдження мови аймара | |
| Поширена в | Болівія, Перу, Чилі |
| Регіон | Анди |
| Носії | 2 227 642 (центральний діалект) |
| Писемність | латинське письмо |
| Класифікація |
Мови Південної Америки Аймарська сім'я |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Болівія, Перу |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | ay |
| ISO 639-2 | aym |
| ISO 639-3 |
aym — загальний, ayr — центральний діалект, ayc — південний діалект |
Аймарська мова (аймара: Aymar aru) — мова народу аймара, що мешкає в Центральних Андах. Це одна з небагатьох індіанських мов з числом носіїв більше мільйона осіб[1][2] Аймара, разом з кечуа і іспанською мовами, є офіційною мовою Перу і Болівії. Нею також розмовляють в Чилі.
Деякі лінгвісти стверджують, що аймара споріднена своєму поширенішому сусідові, мові кечуа. Ця гіпотеза, проте, є сумнівною — хоча між цими мовами є схожість, більшість лінгвістів сходяться на думці, що ця схожість пояснюється тим, що народи-носії мали тривалу історію культурної взаємодії, займаючи одну або сусідню територію, а не спорідненістю мов.
Аймара — аглютинативно-полісинтетична мова з порядком слів SOV (підмет-додаток-присудок).
Назва[ред. | ред. код]
Традиційне ствердження про те, що слово «аймара» походить з аймарськіх слів «jaya» (предок) і «mara» (рік, час) ймовірно є помилковим. Справжня етимологія залишається невідомою, дискусію на цю тему можна знайти в книзі Lingüística Aimara перуанського лінгвіста Родолфо Керрон-Паломіно[3].
Фонологія[ред. | ред. код]
У мові аймара три голосних звуки (/a i u/, для яких розрізняють два ступені довготи. Високі голосні знижуються до середніх перед увулярними приголосними і після них (/i/ → [e], /u/ → [o]).
Що стосується приголосних, то вони в аймара можуть бути лабіальними, альвеолярними, палатализованими, велярними і увулярними. Звуки не оглушуються (наприклад, немає різниці між [p] і [b]), але кожна приголосна має три форми: проста (без придиху), глотальна, і з придихом. У аймара є вібруюче /r/, і відмінність альвеолярний/палатальний для носових і латеральних звуків, а також два півголосних (/w/ і /j/).
| Білабіальні | Зубні/ Альвеолярні |
Пост- альвеолярні |
Палатальні | Велярні | Увулярні | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Вибухові | без придиху | p | t | tʃ | k | q | |
| з придихом | pʰ | tʰ | tʃʰ | kʰ | qʰ | ||
| глотальні | pʼ | tʼ | tʃʼ | kʼ | qʼ | ||
| Фрикативні | s | x | χ | ||||
| Носові | m | n | ɲ | ||||
| Вібрантні | r | ||||||
| Латеральні | l | ʎ | |||||
| Апроксіманти | j | w | |||||
Наголос зазвичай ставиться на передостанньому складі, але за рахунок довгих голосних може зрушуватися.
Мовна сім'я[ред. | ред. код]
Походження[ред. | ред. код]
Існує твердження, що аймарська походить від мови, якою говорили в Тіуанако, позаяк це мова, яку нині використовують тутешні індіанці. Багато фахівців у наш час[коли?] вважають, що аймарська розповсюдилася на південь, в область Тіуанако, з області свого початкового розповсюдження у Центральному Перу, хоча це не достовірно. Вважається, що саме аймарська була основною мовою держави Уарі, а в Тіуанако говорили нині вимерлою мовою Пукіна. Топоніми мовою аймара присутні на півночі від Центрального Перу та на більшій частині Альтіплано.
Найближчі родичі[ред. | ред. код]
Аймара є насправді лише однією з корінних мов цієї області, інші з тих, що дожили до наших днів — хакару/каукі. Ця мовна сім'я була виявлена дослідженням Марті Джеймса Хардмана де Батісту в рамках лінгвістичної програми університету Флориди. На мовах Хакару [jaqi aru = людська мова] та Каукі розмовляють спільноти в районі селища Тупе в долині Яуйос в регіоні Ліма в центральному Перу. На мові хакару говорять близько 3 тисяч людей, серед яких майже всі є двомовними носіями з іспанською як другою. Вимираючою мовою Каукі розмовляють переважно люди похилого віку в маленькій сусідній громаді. Доктор Хардман початково класифікувала мови хакару та каукі як досить відмінні одна від одної, проте пізніші дослідження виявили, що це два говори однієї мови.
Наразі нововиявлена мовна сім'я не має власної назви. Доктор Хардман запропонувала назву Хакі, тоді як перуанські мовознавці запропоновували інші назви. Алфредо Тореро використовував термін ару (мова); Родолфо Керрон-Паломіно, у свою чергу, запропонував розповсюдити термін аймара або аймарські мови на всю сім'ю, розділену на дві гілки, південну (в районі Альтіплано) аймара та центральну аймара (тобто Хакару та Каукі). Кожна з цих трьох пропозицій має своїх послідовників серед андійськіх мовознавців.
Далека спорідненість[ред. | ред. код]
Аймара (разом з хакару і каукі) часто об'єднують з кечуа до однієї мовної групи кечумара. Дійсно, більше третини словникового запасу в цих мовах збігається, є деякі збіги й у граматиці, проте для реконструкції загального предка цих даних наразі недостатньо. У подальшому Кечуа й Аймара багато лінгвістів зближують з мовами мапуче (арауканськими) в андійську сім'ю, а потім з аравакськими мовами та мовами тупі-гуарані в андо-екваторіальну надсім'ю та включають в амеріндську макросім'ю.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Зараз на аймара розмовляють понад 2,5 млн мешканців Болівії, 420 тис. мешканців Перу і близько 15 тис. мешканців Чилі[4]. На момент іспанського завойовання в 16 століття, аймара домінувала на набагато ширшій площі, включаючи більшу частину Перуанських Анд на південь від Куско. Проте за наступні століття велика частина носіїв амара перейняли як іспанську мову, так і кечуа, зараз багато колись аймарамовних болівійських та перуанських районів стали кечуамовними[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bolivia: Idioma Materno de la Poblaciyn de 4 acos de edad. 2001 Bolivian Census. Instituto Nacional de Estadística, La Paz — Bolivia.
- ↑ Іншими корінними американськими мовами з числом носіїв понад 1 млн є науатль, кечуа і гуарані.
- ↑ Rodolfo Cerrón-Palomino (2000). Lingüística Aimara. Cuzco. pp.=34-36
- ↑ Rodolfo Cerrón-Palomino (2000). Lingüística Aimara. Cuzco. pp.=68-70
- ↑ Xavier Albó, "Andean People in the Twentieth Century, " in The Cambridge History of the Native Peoples of the Americas. Vol. III: South America, ed. Frank Salomon and Stuart B. Schwartz (New York: Cambridge University Press, 1999), 765—871.
Посилання[ред. | ред. код]
- Аймара (мова) [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- «Хакару: програма захисту зникаючої мови в Перу» [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Мова аймара на сайті Ethnologue: Aymara. A language of Bolivia [Архівовано 3 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Мова аймара на сайті Glottolog 3.0: Language: Central-Southern Aymara [Архівовано 3 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Мова аймара на сайті WALS Online: Language Aymara (Central) [Архівовано 3 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Куприенко С.А. Источники XVI-XVII веков по истории инков: хроники, документы, письма / Под ред. С.А. Куприенко. — Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 418 с. — ISBN 978-617-7085-03-3.
- Пачакути Йамки Салькамайва, Куприенко С.А. Доклад о древностях этого королевства Перу / пер. С. А. Куприенко. — Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 151 с. — ISBN 978-617-7085-09-5.
- Талах В.Н., Куприенко С.А. Америка первоначальная. Источники по истории майя, науа (астеков) и инков / Ред. В. Н. Талах, С. А. Куприенко. — Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 370 с. — ISBN 978-617-7085-00-2.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
