Айно Бах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Айно Бах
ест. Aino Bach
Айно Бах-Лійманд (1901-1980).jpg
грудень 1961
Народження 14 грудня 1901(1901-12-14)
Коеру, Вейсенштейнський повіт, Естляндська губернія, Російська імперія
Смерть 6 серпня 1980(1980-08-06) (78 років)
  Таллінн, Естонська РСР
Поховання Метсакальмісту
Національність естонка
Країна Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Жанр портрет, пейзаж
Навчання Вища художня школа «Паллас» в Тарту
Діяльність мисткиня, художниця-граверка, ілюстраторка, графікеса
Напрямок реалізм
Роки творчості 1924-1980
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Звання Народний художник Естонської РСР

Айно Бах (ест. Aino Bach; 14 грудня 1901(19011214) — 6 серпня 1980) — естонська художниця-живописець, гравер, графік. Народна художниця Естонської РСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 14 грудня 1901 року у селищі Коеру Вейсенштейнського повіту Естляндської губернії Російської імперії. Батько, Густав Бах, був серкетарем волосної управи Коеру. У родині було троє синів і дві дочки. Айно була наймолодшою.

Взимку 1906 року родині довелося залишити Коеру під тиском імперської влади. Після одного року в Таллінні — у 1907 році Бахи переїхали до Нарви, де залишалися до 1915 року.

Один із братів Айно — малював, сестра — вчилася в Петербурзькій консерваторії, мати — грала на музичних інструментах. У гості до Бахів часто приходили художники Олександр Промет[et] і Август Янсен[et]. Мати й сестра Айно — позували Янсену як натурниці для його картин.

Після початку Першої світової війни Бахи виїхали до Омська, де Айно вступила до середньої школи. У 1921 році — родина повернулася до Естонії. Батько працював у Пайде бухгалтером міської управи.

Із кінця 1923 року — навчалася живопису у Вищій художній школі «Паллас» в Тарту. Спочатку — під керівництвом Ніколая Трійка, а згодом — вивчала мистецтво гравюри в графічній студії Адо Ваббе. Важкі матеріальні умови змушували часто переривати навчання — через брак коштів Айно довелося постійно підпрацьовувати: вона шила, давала приватні уроки, конструювала вікна, була навіть економкою. Художню школу закінчила у 1935 році, отримала диплом графічного дизайнера.

Під час навчання познайомилася з художниками Андрусом Йогані, Ніколаєм Кумміцею[et] та Каарелом Ліймандом[et]. У 1937 році — вийшла заміж за Лійманда. Того ж року подружжя подорожувало Європою: побувало у Берліні, Дрездені, Мюнхені і Парижі.

Із 1940 по 1941 рік — викладала в Вищій художній школі «Паллас», яку перейменували у Національну академію мистецтв.

Із 1941 по 1944 рік — жила в евакуації в Ярославлі, де брала участь у діяльності колективу естонських художників. Була однією з ініціаторів створення Спілки художників Ярославля, однією із засновників Спілки художників Естонії. Керувала цією Спілкою. Чоловік під час евакуації — загинув.

Із 1944 року — член КПРС.

Після війни — працювала фрілансеркою у Тарту.

З 1946 року — жила в Таллінні.

У 1961 році отримала звання Народний художник Естонської РСР.

Померла 6 серпня 1980 року у Таллінні. Похована на Лісовому цвинтарі Таллінна.

Творчість[ред. | ред. код]

Одна з перших естонських граверів. Продемонструвала технічну віртуозність, яка допомогла розширити виразні можливості гравіювання інталіо. Виконала ряд робіт способом глибокого друку і монотипії. Також практикувала гравіювання металу, травлення і кольоровий монотип, часто змішуючи кілька прийомів в одній і тій же роботі, зокрема, металеву точку і акватинту.

Авторка портретів, жанрових композицій, ілюстрацій до багатьох творів естонських письменників. Її улюбленими сюжетами були портрети молодих жінок і дітей, а також жіноче оголене тіло. Стиль Бах називають поетичним реалізмом, хоча в 1940-х і 1950-х роках їй довелось піти на певні поступки більш академічному соціалістичному реалізму.

Брала участь у виставках в Ризі і Каунасі (1937), Римі, Будапешті і Антверпені (1939).

Вибрані роботи[ред. | ред. код]

  • «Автопортрет» (вугілля, 1929)
  • «Рука» (суха голка, 1929)
  • «Натюрморт зі скульптурою» (суха голка, 1929)
  • «Модель» (офорт, 1929)
  • «Жіночий портрет» (суха голка, 1930)
  • «Жінка з гітарою» (офорт, 1931)
  • «Куток майстерні в «Палласі» (офорт, 1931)
  • «Стара» (офорт, 1932)
  • «Молодий циган» (суха голка, 1933)
  • «Оголена модель» (суха голка, 1933)
  • «Натюрморт» (офорт, 1934)
  • «Голова старого» (офорт, 1935)
  • «Робітник» (офорт, 1935)
  • «Портрет дівчини» (суха голка, 1935)
  • «Жінка з гітарою» (суха голка, акватинта, 1936)
  • «Мати з дитиною» (акватинта, 1937)
  • «Жінка із дзеркалом» (суха голка, акватинта, 1937)
  • «Дівчата» (акватинта, 1937)
  • портрет Адо Сяярітса (офорт, 1937)
  • «Старий з трубкою» (офорт, 1937)
  • «На вікні» (акватинта, 1937)
  • «Жінка під парасолькою» (кольорова монотипія, 1937)
  • «Дівчина зі склянкою» (кольорова акватинта, 1937)
  • «Дівчина з квіткою» (суха голка, акватинта, 1938)
  • «Циганка» (олівець, 1938)
  • «Циганський хлопчик» (олівець, 1938)
  • «Кінь» (акватинта, 1938)
  • «Подруги» (кольорова монотипія, 1939)
  • «Портрет Хельги Раам» (суха голка, 1940)
  • портрет поетеси Керсті Мерілаас (офорт, 1940)
  • портрет поетеси Дебори Вааранді[et] (суха голка, 1940)
  • портрет письменника Ааду Хінта (офорт, 1940)
  • «Жінка з мискою» (кольорова монотипія, 1940)
  • «Партизан» (ліногравюра, 1942)
  • «Бездомні» (акватинта, 1943)
  • портрет генерала Лембіта Перна[et] (суха голка, 1943)
  • портрет поетеси Лідії Койдула (суха голка, 1943)
  • «Енн Пильдроос[et]» (сангіна, 1943)
  • «Медсестра» (сангіна, 1943)
  • портрет артиста Прійта Пильдрооса[et] (туш, 1943)
  • «Лист» (кольорова монотипія, 1944)
  • портрет Адо Сяярітса (графіт, 1945)
  • «Автопортрет» (вуголь, 1945)
  • портрет співачки Марти Рунгі[et] (сангіна, 1946)
  • портрет актриси Терьє Кукк (чорна акварель, 1946)
  • портрет художника Еско Леппа[et] (вугілля, 1946)
  • «Автопортрет з цигаркою» (кольорова монотипія, 1946)
  • портрет скульптора Ферді Саннамееса[et] (пресоване вугілля, 1947)
  • «Вулиця в Гурзуфі» (вугілля, 1947)
  • портрет Іти Сакс (сангіна, вугілля, 1948)
  • портрет партизанки Елі Систраметс (вугілля, 1948)
  • портрет письменника Югана Смуула (офорт, акватинта, 1948)
  • портрет Вероніки Круус[et] (вугілля, 1948)
  • портрет художниці Сійми Шкоп[et] (вугілля, 1949)
  • «Дівчина з Кява» (монотипія, 1950)
  • «Дівчина у профілі» (суха голка, 1951)
  • «Дівчина з шарфиком» (офорт, 1952)
  • «За роялем» (монотипія, 1952)
  • портрет художника Отто Кангіласкі[et] (монотипія, 1952)
  • портрет Терьє Круус (монотипія, 1952)
  • «Дівчина у національному костюмі» (суха голка, 1954)
  • «Спляча дитина» (суха голка, 1955)
  • «Маленька Марі» (суха голка, 1957)
  • портрет поетеси Дебори Вааранді[et] (суха голка, 1957)
  • портрет Ему Сіваді (вугілля, 1958)
  • «Дівчина в синьому капелюсі» (кольорова монотипія, 1959)

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Республіканська премія (1947)
  • 3 ордена і медаль

Література[ред. | ред. код]

  • Бернштейн Б. Айно Бах. — М., 1959.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]