Айн-Гхасал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жіноча статуетка з Айн-Газаль
Статуетка з Йорданського археологічного музею

Айн-Гхасал — ранньонеолітичне поселення культури докерамічного неоліту B в передмістях сучасного Аммана. Відповідно до старого датування, було населене в період 7250-5000 років до н. е.; більш сучасне каліброване датування удревляє цей період до 8440-6500 рр. до н. е.[1]. Площа — 15 га, одне з найбільших поселень епохи неоліту. Іноді пізній етап розвитку Айн-Гхасала класифікують як докерамічний неоліт C.

Поселення[ред. | ред. код]

За часів свого розквіту (кінець VIII тисячоліття до н. е.) населення становило близько 3000 осіб (більше, ніж у місті Єрихон в ту ж епоху). Після 6500 року до н. е. протягом декількох поколінь населення скоротилося в кілька разів, ймовірно, через погіршення клімату.

Складається з великої кількості будівель, які діляться на три різних райони. Прямокутні споруди з сирцевої цегли складалися з двох і більше неоднакових кімнат. Стіни іззовні обмазували глиною, а зсередини — алебастром, яким покривали і підлогу. Покриття оновлювали раз у декілька років.

На розташованих поблизу полях розводили пшеницю, ячмінь, бобові, а також пасли кіз. Крім того, добували диких оленів, газелей, ослів, кабанів, лисиць і зайців тощо.

Культура[ред. | ред. код]

Частину мерців ховали у фундаменті будівель, інших — в полях. Черепа мерців, похованих у будинках, зберігали окремо. Археологи виявили такі черепа в декількох місцях Палестини, Сирії та Йорданії, в тому числі в Айн-Гхасалі. Вони були покриті алебастром, очниці були залиті бітум ом, що свідчить про своєрідний культ предків у цих місцях. Деякі мерці взагалі не були поховані і потрапляли до сміттєвих куп.

Крім решток людей ховали антропоморфні алебастрові статуї, які були покладені біля особливих будівель, ймовірно, мали ритуальне значення. На голові статуй були зображені очі і волосся, на тілі — татуювання у вигляді орнаменту або одяг. Для зображення очей використовували раковини, а зіниць — бітум[2]. У селищі знайдено 32 таких статуї, з яких 15 в повний зріст, ще 15 — бюсти і дві фрагментарно збережені голови. Три бюста мали по дві голови. Одна зі статуй, приблизно VI тисячоліття до н. е., зображує жінку з великими очима, тонкими руками, виступаючими колінами і ретельно виліпленими пальцями ніг.

Археологічні дослідження[ред. | ред. код]

Давнє поселення було відкрито випадково при будівництві дороги в 1974 році. Розкопки почалися в 1982 році і тривали до 1989 року. На початку 1990-х років була проведена ще одна серія досліджень.

Палеогенетика[ред. | ред. код]

У мешканців Айн-Гхасала були виявлені Y-хромосомні гаплогрупи CT, E, E1b1b1, T (xT1a1, T1a2a) і мітохондріальні гаплогрупи R0a, R0a2, T1a, T1a2[3].

Джерела[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Recalibrating 'Ain Ghazal | Gary Rollefson — Academia.edu
  2. Kleiner, Fred S.; Mamiya, Christin J. (2006). Gardner's Art Through the Ages: The Western Perspective: Volume 1 (вид. Twelfth). Belmont, California: Wadsworth Publishing. с. 11–2. ISBN 0-495-00479-0. 
  3. Iosif Lazaridis et al. The genetic structure of the world's first farmers, 2016.