Айн Каалеп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Айн Каалеп
Ain Kaalep
Ain Kaalep 2010 03 30 cropped.jpg
Айн Каалеп. Фото 2010 року.
Народився 4 червня 1926(1926-06-04) (93 роки)
Тарту, Естонія
Громадянство Естонія Естонія
Діяльність поет, драматург
Alma mater Тартуський університет
Мова творів естонська
Батько Juhan Kaalep[d][1]
Мати Magdalena Kaalep[d][1]
Нагороди

Айн Каалеп у Вікісховищі?

Айн Ка́алеп (ест. Ain Kaalep, нар. 4 червня 1926(19260604), Тарту, Естонія) — естонський поет, літературознавець, критик, драматург. Редактор журналу «Академіа» (1989—2001). Перекладач з багатьох літератур, в тому чилі з української літератури. Фахівець із фіно-угорських мов. Наприкінці 1980-тих — активіст національного руху, член Конгресу Естонії.

Один із упорядників ювілейного видання «Kobsaar» (1961). [джерело?]

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив престижну Гімназію Гуґо Треффнера, яка вважається місцем виховання естонської еліти. [джерело?] Після совєцької окупації не емігрував, закінчив Тартуський університет (1956), спеціалізувався на вивченні фіно-угорських мов. Наприкінці 1980-х став активістом руху за відновлення державної самостійности Естонії, зокрема був членом Конгресу Естонії — альтернативного парламенту, що посилався на тяглість державної традиції Естонії з 1940-го року.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор драм, літературознавчих праць. Перекладач з з античної (Софокл), латинської, галісійської, іспанської, провансальської, німецької, французької (Жак Превер) і української (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки) та польської літератур.

Автор поетичних збірок:

  • «Aomaastikud» («Досвітні пейзажі», 1962),
  • «Samarkandi vihik» («Самаркандський зошит», 1962),
  • «Järvemaastikud» («Озерні пейзажі», 1968),
  • «Klaasmaastikud» («Скляні пейзажі», 1971),
  • «Смерть Пана та інші вірші», 1976,
  • «Kuldne Aphrodite teisi luuletusi» («„Золота Афродита“ та інші вірші», 1986),
  • «Jumalatosin» («Божа дюжина», 2008).

Перекладач Шевченка[ред. | ред. код]

Автор численних перекладів творів Тараса Шевченка — «Заповіт», поеми «Єретик», «Катерина», «Лілея». Брав участь у підготовці «Кобзаря» естонською мовою («Kobsaar», Tallinn, 1961).

Присвятив Тарасові Шевченкові вірші «Tarass Ševtšenko merereis Tallinna» («Морська подорож Тараса Шевченка до Таллінна», 1961; укр. перекл. Д. Павличка) і «Tarass Ševtšenko. Sõdur ja surm» («Тарас Шевченко. „Солдат і смерть“», 1973).

Автор нарису «Väike õppetund suure kobsaari juures» («Маленький урок у великого Кобзаря», надруковано у «Keel ja Kirjandus» («Мова та література»), 1964, № 3).

Переклади українською мовою[ред. | ред. код]

Переклади українською нечисленні, їх робили Ю. Скіф, В. Лучук та інші літератори.

Література[ред. | ред. код]

  1. а б Kes on kes? Eesti 2000 — 2000. — 271 с. — ISBN 978-9985-60-789-3