Айра Фредерік Олдрідж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Айра Фредерік Олдрідж
англ. Ira Frederick Aldridge
Ira Aldridge.gif
Тарас Шевченко, портрет Айри Олдріджа
Ім'я при народженні Айра Фредерік Олдрідж
Псевдонім Африканський Росціус
Народився 24 липня 1807(1807-07-24)[1][2][3]
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Помер 7 серпня 1867(1867-08-07)[4] (60 років) або 10 серпня 1867(1867-08-10)[5] (60 років)
Лодзь, Петроковська губернія, Королівство Польське, Російська імперія
Поховання
Країна Flag of the United States (1867–1877).svg США
Національність афроамериканці[6][7]
Діяльність актор, актор театру, театральний режисер, драматург, музичний менеджер
Сфера роботи театр[8], акторське мистецтво[8], драма[8] і менеджмент[8]
Alma mater Африканська вільна школаd
Мова творів англійська[9][8]
Жанр театр
У шлюбі з Аманда фон Брандтd і Маргарет Ґіллd
Діти (6[10]) Лурана Олдріджd, Аманда Олдрідж і Деніел Олдріджd

CMNS: Айра Фредерік Олдрідж у Вікісховищі

А́йра Фредерік О́лдрідж (англ. Ira Frederick Aldridge) (24 липня 18077 серпня 1867) — афроамериканський актор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Нью-Йорку (США). На початку 20-х рр. XIX ст. дебютував у невеликому негритянському театрі «Африканська трупа» (Нью-Йорк) в ролі Роли («Пізаро» Р. Шерідана); зіграв ролі Ромео і Гамлета («Ромео і Джульєтта» і «Гамлет» В. Шекспіра). Незабаром театр був розгромлений расистами, і Олдрідж виїхав до Англії, де виступав під час гастролей Е. Кіна. Вчився в університеті в Глазго. У 1826 виступив в невеликому лондонському театрі «Роялті» в ролях Отелло і Аарона («Отелло» і «Тіт Андроник» В. Шекспіра). З 1831 р. він успішно грав у Дубліні, в південній Ірландії, Баті та Единбурзі. Працював у театрах «Ковент-Гарден», «Ліцеум» і ін. Переслідування расистів змусили Айру Олдріджа в 1830-х рр. виїхати з Англії.

Позбавлений можливості виступати в США, у 1850-х рр. здійснив тривалу гастрольну поїздку країнами континентальної Європи. У 1852 р. з успіхами виступав у Німеччині перед герцогинею Сакс-Кобурґ-Ґотською та пруським королем Фрідріхом-Вільгельмом IV і в Будапешті. У 1858 р. гастролював у Сербії та в Російській імперії, де він познайомився з Левом Толстим, Михаїлом Щєпкіним та Тарасом Шевченком. Айра Олдріж опанував російську і німецьку на тому рівні, щоб вільно виконувати ролі на цих мовах.

Після Громадянської війни в США, актор намагався повернутись на батьківщину, однак цьому завадила раптова смерть у 1867 р. в Польщі, по дорозі на гастролі до Санкт-Петербурґа. Похований на Старому євангелічному цвинтарі в Лодзі.

Айра Олдрідж — один з найвизначніших інтерпретаторів Шекспіра (ролі Макбета, короля Ліра, Річарда III, Шейлока та ін.). Актор глибоко розкривав у своїй творчості гуманістичний зміст його трагедій. В Отелло, на думку багатьох найкращій ролі Олдріджа, він показував внутрішню еволюцію свого героя; спокій, пластичність, м'якість змінювалися в його грі бурхливою, неприборканою емоційністю; цей образ втілював собою негритянський народ, що відстоював свою людську гідність. Олдрідж володів винятковою здатністю перевтілення (при цьому він використовував складний грим, що змінював колір його шкіри). Темперамент і жива емоційність поєднувалися з точним самоконтролем виконання.

Дружба з Тарасом Шевченком[ред. | ред. код]

Вперше Шевченко побачив Айру Олдріджа на сцені 10 листопада 1858 р. у ролі Отелло. У листі до М. С. Щепкіна 6 грудня 1858 Тарас пише наступне: «У нас тепер африканський актер, чудеса виробляє на сцені. Живого Шекспіра показує». За спогадами Катерини Толстої, у якої певний час зберігався портрет А. Олдріджа, під час написання цієї картини, сам Айра було співав, робив гримаси, жартував, танцював. 28 грудня 1858 К. Ф. Толстая записала у себе в щоденнику про спільний із Шевченком і Олдріджем сніданок: «Шевченко теж прийшов, він чекав Олдріджа до себе і був дуже нетерпеливим, не дав йому навіть поїсти гарненько». Шевченко й Олдрідж добре товаришували, зокрема через свою любов до мистецтва.[11]

2019 року в серії «Квантовий стрибок Шевченка» ілюстратора Олександра Грехова одна з ілюстрацій зображає темношкірого Тараса, що є натяком на схожість їхніх життєвих шляхів і їхню дружбу.

Література[ред. | ред. код]

  • Дурылин С. Н. Айра Олдридж (Ira Aldridge), М.-Л., 1940.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. Find a Grave — 1996.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Encyclopædia Britannica
  5. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #116284560 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  6. Emmanuel Nelson and Emmanuel S. Nelson African American Dramatists : An A-to-Z GuideABC-CLIO, 2004. — ISBN 978-0-313-32233-4, 978-0-313-05289-7
  7. BlackPast.org — 2004.
  8. а б в г д Czech National Authority Database
  9. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  10. https://www.newyorker.com/magazine/2013/07/29/othellos-daughter
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 12 травня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]