Айтель Фрідріх Прусський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Айтель Фрідріх Прусський
нім. Eitel Friedrich von Preußen
Prinz Eitel Friedrich von Preußen.jpg
Ім'я при народженні нім. Wilhelm Eitel Friedrich Christian Karl von Preußen
Народився 7 липня 1883(1883-07-07)[1][2]
Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер 8 грудня 1942(1942-12-08)[1][2] (59 років)
Villa Ingenheim[d], Потсдам, Вільна держава Пруссія, Третій Рейх
Поховання Antique Temple[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність солдат
Alma mater Боннський університет
Учасник Перша світова війна
Військове звання генерал-майор
Конфесія лютеранство
Рід Гогенцоллерни
Батько Вільгельм II Гогенцоллерн
Мати Августа Вікторія
Брати, сестри
У шлюбі з Софія Шарлотта Ольденбурзька
Нагороди
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден Чорного орла
Орден Червоного орла
Орден Корони (Пруссія)
Орден дома Гогенцоллернів
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Хрест «За військові заслуги» (Брюнсвік)
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Королівський Вікторіанський орден
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Орден Слона
Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
Лева і Сонця 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Корони Румунії


Принц Вільгельм Айтель Фрідріх Крістіан Карл Прусський (нім. Wilhelm Eitel Friedrich Christian Karl Prinz von Preußen; 7 липня 1883, Потсдам - ​​8 грудня 1942, вілла Інгенгайм, Потсдам) - другий син імператора Вільгельма II і імператриці Августи Вікторії, прусський генерал-майор (12 травня 1918).

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство Айтеля пройшло в Плені, в «Будинку принців». У 1902 році побував в Італії на острові Корфу, в Афінах і Єгипті, де серйозно захворів на кір. У 1904 році закінчив Боннський університет. Пізніше вирішив присвятити все своє життя військовій справі. Проходив службу в 1-му гвардійському піхотному полку. Дослужився до звання полковника (27 січня 1915).

З 1907 до 1926 роки - герренмайстер лицарського ордена іоаннітів - протестантського аналога ордена мальтійських лицарів, на чолі якого традиційно стояв якийсь прусський принц. Автор військових маршів; один з них (Prinz Eitel Friedrich marsch) носить його ім'я.

У роки Першої світової війни командував спочатку гвардійським полком, потім 1-ї гвардійською піхотною бригадою, а в квітні 1915 року, після загибелі її командира, очолив 1-у гвардійську піхотну дивізію, якою командував до кінця війни. Поранений під Бапом. Влітку 1915 року разом зі своєю дивізією брав участь в бойових діях на Східному фронті. Тоді ж сприяв порятунку майбутнього німецького аса Манфреда фон Ріхтгофена, коли той на своєму літаку розбився - принц зауважив, що відбувається, і попрямував до місця події зі своїм штабом. Ріхтгофен і його пілот були врятовані. За спогадами сучасників, принц відрізнявся хоробрістю, особисто брав участь в боях. Альфред фон Тірпіц згадував про те, що імператор щодо військових питань часто прислухався до порад принца. Також, згадуючи про принца, Тірпіц називав його «хорошим і простим, як завжди». До кінця війни дослужився до генерал-майора, був відзначений безліччю високих державних нагород.

Після падіння монархії залишився в Німеччині. Сприяв виїзду своїх батьків в Нідерланди. У роки Веймарської республіки принц перебував в різних ветеранських організаціях, в тому числі «Сталевий шолом». Прихід Гітлера до влади не вітав. В останні роки принц повністю усунувся від суспільного і політичного життя. Помер 8 грудня 1942 року в віці 59 років у своєму потсдамском маєтку і за наказом Гітлера був похований тихо, без віддання військових почестей, в античному храмі в потсдамском парку Сан-Сусі.

Сім'я[ред. | ред. код]

27 лютого 1906 року одружився на герцогині Софії Шарлотті Ольденбурзькій (1879-1964), дочці Фрідріха Августа, великого герцога Ольденбурзького, з якою оселився в Потсдамській віллі Інгенгайм. Дітей у шлюбі не було, і подружжя розлучилося з цієї причини в 1926 році.

Нагороди[ред. | ред. код]

Іноземні нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

На честь принца був названий один з великих пароплавів HAPAG - Prinz Eitel Friedrich, в роки Першої світової війни використовувався Німеччиною як допоміжний крейсер і згодом став одним з відомих морських рейдерів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119540789 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Filmportal.de — 2005.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Левин С. С. Орден святого апостола Андрея Первозванного (1699—1917). Орден святой великомученицы Екатерины (1714—1917). Списки кавалеров и кавалерственных дам. — М., 2003. — С. 38.
  • Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского (1725—1917). Биобиблиографический словарь в трех томах. — М., 2009. — Т. 3. — С. 1036.
  • Jørgen Pedersen (2009). Riddere af Elefantordenen, 1559–2009 Syddansk Universitetsforlag. p. 468. ISBN 978-87-7674-434-2.
  • Heinrich von Massenbach: Die Hohenzollern einst und jetzt. Die königliche Linie in Preußen, die fürstliche Linie in Hohenzollern. 17. Aufl. Verlag Tradition und Leben, Bonn 2004, ISBN 3-9800373-0-4.
  • Wolfgang Stribrny: Der Johanniterorden zwischen den zwei Weltkriegen. In: Ders.: Der Johanniter-Orden und das Haus Hohenzollern. (Schriftenreihe der hessischen Genossenschaft des Johanniterordens; Bd. 24), Johanniter-Ordenshaus, Nieder-Weisel 2004.