Перейти до вмісту

Айше Кулін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Айше Кулін
тур. Ayşe Kulin Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася26 серпня 1941(1941-08-26)[1] (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Стамбул, Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця-романістка, колумністка, авторка оповідань, письменниця, журналістка, сценаристка Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботижурналістика[2] і белетристика[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРоберт-колледжd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЮНІСЕФ Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовтурецька[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпроза Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusNefes Nefesed Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяіслам Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Айше Кулін у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Айше Кулін (тур. Ayşe Kulin; нар. 26 серпня 1941(19410826), Стамбул, Туреччина) — турецька письменниця, журналістка, сценаристка, бібліографка та продюсерка; лавреатка літературної премії імені Саїта Фаїка та премії Спілки письменників Туреччини за найкращий роман.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 26 серпня 1941 року в Стамбулі. Її батько, Мухіттін Кулін, босняк за походженням[5], був одним з перших інженерів-будівельників у столиці, який заснував Державний гідротехнічний завод[en] (DSİ) і незабаром призначений першим директором цього підприємства. Її мати Сітаре Ханим, черкеска, була онукою одного з міністрів економіки Османської імперії[6].

З літературою та мистецтвом познайомилася у ранньому віці; вона брала уроки живопису у свого близького родича по батьківській лінії[7], художника Ферруха Башаги, і виросла в родині, де майже всі грали на музичному інструменті[8].

Айше Кулін (2015)

Успішно закінчила столичний Американський коледж для дівчат[en][9]. Після закінчення коледжу вийшла заміж за Мехмета Сарпера та поїхала до Лондона разом з ним. Навчалася на курсах соціології в Лондонській школі економіки[10]. Від цього шлюбу мала двох дітей[11]. Після розлучення оселилася в Анкарі, де працювала в художній галереї. 1967 року переїхала до Стамбула. Влаштувалася головною редакторкою автомобільного журналу. Того ж року вийшла заміж вдруге. У цьому шлюбі народилося двоє дітей. Шлюб закінчився розлученням. З 1978 року працювала редакторкою і репортеркою у різних виданнях, а також театральною продюсеркою, артдиректоркою і сценаристкою на телебаченні, в рекламі та кіно[12].

1984 року випустила збірку оповідань «Güneşe Dön Yüzünü». Оповідання «Gülizar» адаптували «Kirik Bebek» 1986 року. За сценарій до фільму Кулін отримала нагороду від Міністерства культури і туризму Турецької Республіки.

1986 року відзначена премією як найкращий оператор від Асоціації театральних письменників за роботу в телесеріалі «Ayaşlı ve Kiracıları». У 1980-х брала уроки живопису у художника Юсуфа Тактака[en][6].

1996 року написала біографію турецького співака та композитора Мюніра Нуреттіна Сельчука під назвою «Bir Tatlı Huzur». За оповідання «Foto Sabah Resimleri» ушанована премією Халдуна Танера та премією Саїта Фаїка наступного року.

Айше Кулін (до 2009)

1997 року Стамбульський факультет комунікації присудив їй звання Письменник року за біографічний роман «Adı: Aylin»[13]. Наступного року здобула ту ж нагороду за оповідання «Geniş Zamanlar». У листопаді 1999 року написала роман «Sevdalinka» про Боснійську війну, а 2000 року — біографічний роман «Füreya». У червні 2001 року випустила роман «Köprü» про драматичні події у східних провінціях Туреччини та про те, як вони вплинули на ранню історію республіки. Роман адаптували у телесеріал.

У травні 2002 року вийшов друком її роман «Nefes Nefes'e» про турецьких дипломатів, які врятували життя євреїв під час Голокосту у роки Другої світової війни[14].

Її романи «Gece Sesleri»[15] і «Türkan» адаптували для телебачення.

У листопаді 2007 року стала послом доброї волі ЮНІСЕФ у Туреччині[16]. 2016 року її роман «Nefes Nefese» 2002 року відзначений престижною премією Рима за роман[17].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Güneşe Dön Yüzünü, 1984
  • Bir Tatlı Huzur, 1996
  • Adı: Aylin, 1997
  • Geniş Zamanlar, 1998
  • Foto Sabah Resimleri, 1998
  • Sevdalinka, 1999
  • Füreya, 2000
  • Köprü, 2001
  • Nefes Nefese, 2002
  • İçimde Kızıl Bir Gül Gibi, 2002
  • Babama, 2002
  • Kardelenler, 2004
  • Gece Sesleri, 2004
  • Bir Gün, 2005
  • Bir Varmış Bir Yokmuş, 2007
  • Veda, 2008
  • Sit Nene'nin Masalları, 2008
  • Umut, 2008
  • Taş Duvar Açık Pencere, 2009
  • Türkan, 2009
  • Hayat — Dürbünümde Kırk Sene (1941—1964), 2011
  • Hüzün — Dürbünümde Kırk Sene (1964—1983), 2011
  • Gizli Anların Yolcusu, 2011
  • Bora'nın Kitabı, 2012
  • Dönüş, 2013
  • Hayal, 2014
  • Handan, 2014
  • Tutsak Güneş, 2016
  • Kördüğüm, 2017
  • Son, 2018
  • Her Yerde Kan Var, 2019
  • Hazan, 2021
  • Taksiii, 2022
  • Yarın Yok, 2023
  • Aylardan Kasım Günlerden Perşembe, 2025

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #132386453 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  5. ↑ Sevdalinka beyaz perdeye uyarlanıyor. Cumhuriyet. Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 14 липня 2022.
  6. ↑ а б Ayşe Kulin Kimdir, Nerelidir, Nerede Doğdu? Kaç yaşında?. Bölge Gündem Haber (тур.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2022. Процитовано 2 жовтня 2022.
  7. ↑ Yeşilçiçek, Vedat. "Ayşe Kulin'in hayatı, sanatı, eserleri". Çanakkale Onsekiz Mart Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü doktora tezi.
  8. ↑ Kadıköy Belediyesi Gönüllüleri Web Sitesi AYŞE KULİN. www.kadikoybelediyesigonulluleri.com. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 1 грудня 2025.
  9. ↑ Ayşe Kulin - Woman Writers of Turkey. en.writersofturkey.net (англ.). Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 1 грудня 2025.
  10. ↑ Ayşe Kulin | bsavakfi. bsavakfi (тур.). Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 1 грудня 2025.
  11. ↑ [SLASHayse-kulin Ayşe Kulin Kimdir? Ayşe Kulin Hayatı ve Biyografisi | bkmkitap.com]. https://www.bkmkitap.com/ (tr-TR) . Процитовано 1 грудня 2025. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  12. ↑ İŞ KADINLARININ HABER SİTESİ. Ayşe Kulin Kimdir? Onu ne kadar tanıyoruz?. İŞ KADINLARININ HABER SİTESİ (тур.). Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 1 грудня 2025.
  13. ↑ Sözlüğü, Türk Edebiyatı İsimler. Ayşe Kulin. teis.yesevi.edu.tr. Процитовано 1 грудня 2025.
  14. ↑ Ayşe Kulin Roma’da “Nefes Nefese”. edebiyathaber.net (амер.). Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 1 грудня 2025.
  15. ↑ Author by webofisi.com Copyright (c)2000. biyografi.net: Ayşe Kulin.... (Reklam Link: Yerelsecim.com Türkiye'nin en büyük seçim sitesi...). www.biyografi.net. Архів оригіналу за 4 січня 2009. Процитовано 1 грудня 2025.
  16. ↑ İyi Niyet Elçilerimiz - UNICEF. www.unicefturk.org (тур.). Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 1 грудня 2025.
  17. ↑ Ayşe Kulin’e İtalya’dan ödül. NTV. 1 липня 2016. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 1 грудня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Айше_Кулін&oldid=46817726