Ай-Петрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ай-Петрі
крим. Ay Petri, Ай Петрі
Ай-Петрі

44°27′04″ пн. ш. 34°03′10″ сх. д. / 44.451111111138772003° пн. ш. 34.05277777780577253° сх. д. / 44.451111111138772003; 34.05277777780577253Координати: 44°27′04″ пн. ш. 34°03′10″ сх. д. / 44.451111111138772003° пн. ш. 34.05277777780577253° сх. д. / 44.451111111138772003; 34.05277777780577253
Країна Україна Україна
Регіон АР Крим, Ялтинська міська рада
Розташування Ай-Петринська яйла
Система Кримські гори
Тип гора
Висота 1234,2 м
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 713085
Ай-Петрі. Карта розташування: Україна
Ай-Петрі
Ай-Петрі
Ай-Петрі (Україна)
Ай-Петрі. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Ай-Петрі
Ай-Петрі
Ай-Петрі (Автономна Республіка Крим)
CMNS: Ай-Петрі у Вікісховищі
Вид із гори в бік Ялти
Вид на гору з готелю «Вітрило»
Вид на гору з моря

Ай-Пе́трі (крим. Ay Petri) — вершина Кримських гір висотою в 1234,2 м. Розташована на Ай-Петринській яйлі на північ від Алупки і над селищем Кореїз. На плато розташоване село Охотниче.

Етимологія назви[ред. | ред. код]

З грец. arios «святий», Petri «Петро» — «Гора святого Петра». Те саме миси на Кримському півострові Ай-Тодор, Ай-Фока[1].

Геологія[ред. | ред. код]

Складається з вапняків. Скелі Ай-Петрі нагадують зуби гігантського дракона, що здіймається над яйлою. Чотири з них мають висоту від 7 до 19 метрів, маленьких піків набагато більше, утворених під час вивітрювання неоднорідних рифових вапняків. Ай-Петрі — викопний кораловий риф, де глибина рифових вапняків 600 м.

150–160 мільйонів років тому в околицях Ай-Петрі активно діяли вулкани, залишки їх можна побачити біля селищ Мелас і Форос.

Клімат[ред. | ред. код]

На Ай-Петрі спостерігається максимальна кількість днів з туманами (не тільки в Криму, але й в Україні) — 215. Максимальна сума опадів — 1718 мм (зафіксована в 1981 р.). Ай-Петрі — найвітряніше місце Криму і України — (в 1949 році вітер зі швидкістю понад 15 м/с дув тут протягом 125 днів). На Ай-Петрі зареєстрована і найвища швидкість вітру — 50 м/с. На плато є вітроелектростанція (зараз вона в неробочому стані). У радянські часи тут було споруджено комплекс радарних станцій стеження за повітряним і космічним простором.

Рослинність[ред. | ред. код]

Тут проростає близько 600 видів деревно-чагарникових і трав'янистих рослин. На південних схилах росте буковий ліс з домішкою сосни. З висоти 1000–800 метрів над рівнем моря починається пояс сосни кримської, яка в першому ярусі росте з дубом, а в другому — з ялівцем колючим. Нижче 400 метрів — пояс чагарникових угрупувань з ялівців, грабинника, держидерева і багатьох інших чагарників з домішкою дуба. Тут можна зустріти фісташку туполисту, суничне дерево зі своєрідною гладкою червонуватою корою, тонкий зовнішній шар якої щорічно змінюється, і з вічнозеленим листям, і багато інших. У лісах багато плодово-ягідних дерев і чагарників. На схилах Ай-Петрі і на плато зростають майже всі поширені види горобин: звичайна, великоплідна, берека, грецька та інші.

Туризм[ред. | ред. код]

На Ай-Петрі проведена канатна дорога з найдовшим у Європі безопорним прольотом — Місхор — Сосновий Бір — Ай-Петрі. Окрім канатної дороги, до гори можна дістатися автомобілем трасою Ялта—Бахчисарай, яка проходить повз вершину, після виїзду на плато. Пішки — від водоспаду Учан-су стежкою Таракташ до виходу на яйлу й ґрунтовою дорогою до траси Ялта—Бахчисарай. Також на гору ведуть численні альпіністські маршрути, в тому числі через зубці Ай-Петрі[2].

З гори відкривається прекрасна панорама на берег і місто Ялта. Ай-Петрі занесена до Книги рекордів України, як найбільш вітряне місце в Україні. На ній 125 днів на рік віє вітер, його швидкість досягає 50 м/с[3].

Печери Ай-Петрі (класифіковані)[ред. | ред. код]

Назва Глибина, м Довжина, м Категорія
Вдовиченко 196 250
Водяна 85 115
Геофізична 80 225
Дружба 45 50 1
Перлинова 85 170
ЗЮК 80 80 1
Каберне 45 50 1
Камнепадна 105 200
Каскадна 400 1500
Красноярська 60 80 1
Ліра 75 70 1
Маяковського 80 85 1
Палласса 20 20 1
Пастушача 155 200
Прима 70 90 1
Севастопольська 200 255
Сніжна 56 56 1
Сусанінська 50 50 1
Сююрю-Кая 100 115
Триглазка 40 115 1
Тропан 45 50 1
Узунджа +20 1500
Емпірична 77 80 1
Ялтинська 31 31 1

[4]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
  2. www.tkg.org.ua [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Книга рекордів України. Архів оригіналу за 19 вересня 2008. Процитовано 17 березня 2007. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 8 липня 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Посилання[ред. | ред. код]