Перейти до вмісту

Академічна доброчесність

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Академічна доброчесність

Академі́чна доброче́сність (англ. Academic integrity) — сукупність цінностей, принципів і заснованих на них правил, якими мають керуватися суб’єкти академічної діяльності під час провадження такої діяльності[1]. Академічна доброчесність підтримує впровадження освітніх цінностей через таку поведінку, як уникнення шахрайства, плагіату та договірного шахрайства[en],[2][3][4], а також підтримку академічних стандартів[en]; чесність та ретельність у дослідженнях та академічних публікаціях.[5]

Цей термін популяризував професор Ратґерського університету Дональд Маккейб, якого вважають «дідусем академічної доброчесності».[6] Серед інших дослідників та прихильників академічної доброчесності — Трейсі Бретаґ[en] (Австралія),[7][8][9][10][11] Кет Елліс (Австралія),[12][9] Сара Елейн Ітон (Канада),[13][14][15] Томас Ланкастер (Сполучене Королівство),[16][17] Томаш Фолтинек (Чехія),[18][19] та Тріша Бертрам Ґаллант (США).[20]

Не існує єдиного чи універсального визначення академічної доброчесності чи пов'язаних з нею понять, таких як плагіат.[21][22][23] Хоча англійськомовні країни, такі як Сполучені Штати, Австралія, Канада та Сполучене Королівство, домінували в дискурсі академічної доброчесності, з'являються нові погляди з неанглійськомовних держав, які пропонують оновлені розуміння та ширші перспективи. Експерти з Латинської Америки,[24][25] Африки,[26][27] Азії,[28][29] та Близького Сходу[30][31] роблять власний внесок у глобальний дискурс щодо академічної доброчесності.

Історія

[ред. | ред. код]

Наприкінці XVIII століття у Сполучених Штатах академічна доброчесність була тісно пов'язана з кодексом академічної честі. За цим стежили головним чином студенти та навколишня культура того часу. Кодекс честі зосереджувався на обов'язку, гордості, владі та самоповазі.[32] Метою був будь-який вчинок, що сприяв розвитку або розвитку будь-якого з цих якостей у людини. Таким чином, академічна доброчесність була пов'язана виключно зі статусом та зовнішнім виглядом гідної особистості. Будь-які акти академічної недоброчесності, скоєні для підтримки власного доброго імені, розглядалися як необхідний засіб для досягнення мети.

До кінця XIX століття, коли змінилися цілі університету, змінилася й концепція академічної доброчесності. Академіки тієї епохи були зобов'язані викладати та проводити оригінальні дослідження. Тиск на отримання постійної посади та публікації додавав додаткового стресу до їхньої роботи, хоча акти академічної нечесності розглядалися як акти безглуздості. Тим не менш, концепція академічної доброчесності, що була частиною кодексу честі, еволюціонувала в більш сучасну концепцію. Академічна доброчесність почала замінювати честь особистості честю університету як установи.[33] Така еволюція була важливою для сприяння єдності в усьому навчальному закладі та заохочення студентів притягувати один одного до відповідальності за нечесні дії. Це також дозволило студентам відчувати себе сильними завдяки самоконтролю[en] один одного.

Зі зростанням важливості оригінальних досліджень серед викладачів зростали також сумніви щодо доброчесності досліджень. Через тиск, пов'язаний з їхнім професійним статусом, професори перебували під пильною увагою з боку навколишнього суспільства. Це неминуче призвело до розмежування ідеалів академічної доброчесності для студентів та викладачів.[34] До 1970 року більшість університетів у Сполучених Штатах запровадили кодекси честі для своїх студентів та викладачів, хоча ця концепція менш поширена в інших країнах світу.[35][36] На початку 2020-х років з'явилися ознаки того, що кодекси честі втрачають популярність,[37] хоча вони залишаються поширеними в багатьох вищих навчальних закладах США.

Удосконалення інформаційних технологій створило проблеми в академічній доброчесності, особливо щодо збільшення кількості плагіату та використання неякісних джерел, знайдених в Інтернеті.[38] Технології також розширили можливості для спільного написання робіт, що порушує питання належного зазначення авторства[en].[39] Також існують проблеми з гіперавторством[en],[40] продажем авторства[41] та незаслуженим авторством.[42]

Україна

[ред. | ред. код]

Чинний в Україні з 28 вересня 2017 року Закон «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (Стаття 42)[43] і Закон «Про вищу освіту»[44] в редакції від 28 вересня 2017 року, окремо визначають зміст поняття доброчесності в академічній площині.

Згідно з пунктом 4 статті 42 Закону України «Про освіту» порушенням академічної доброчесності вважається:

  • академічний плагіат — оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
  • самоплагіат — оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
  • фабрикація — вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
  • фальсифікація — свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
  • списування — виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;
  • обман — надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;
  • хабарництво — надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;
  • необ'єктивне оцінювання — свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти.

Згідно з пунктом 3¹ статті 58 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники закладу вищої освіти зобов'язані дотримуватися в освітньому процесі та науковій (творчій) діяльності академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами вищої освіти. Зі свого боку, особи, які навчаються у закладах вищої освіти зобов'язані виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання (пункт 3 статті 63 Закону України «Про вищу освіту»)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Про академічну доброчесність. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 11 березня 2026.
  2. ↑ Lancaster, Thomas (2019). The emergence of academic ghost writers from India in the international contract cheating industry. International Journal of Indian Culture and Business Management (англ.). 18 (3): 349. doi:10.1504/IJICBM.2019.099281. ISSN 1753-0806.
  3. ↑ Clarke, R., & Lancaster, T. (2006). Eliminating the successor to plagiarism: Identifying the usage of contract cheating sites. Paper presented at the Second International Plagiarism Conference, The Sage Gateshead, Tyne & Wear, United Kingdom.
  4. ↑ Eaton, S. E. (2018). Contract cheating: A Canadian perspective.  Retrieved from http://blogs.biomedcentral.com/bmcblog/2018/07/24/contract-cheating-a-canadian-perspective/
  5. ↑ Alison Kirk (30 листопада 1996), Learning and the marketplace, SIU Press, ISBN 9780809320929
  6. ↑ Donald McCabe (Obituary). (2016). Star-Ledger. Retrieved from http://obits.nj.com/obituaries/starledger/obituary.aspx?pid=181490279
  7. ↑ Bretag, Tracey (2016). Handbook of Academic Integrity. Singapore: Springer. ISBN 978-981-287-097-1.
  8. ↑ Bretag, Tracey; Mahmud, Saadia (2009). Self-Plagiarism or Appropriate Textual Re-use?. Journal of Academic Ethics (англ.). 7 (3): 193—205. doi:10.1007/s10805-009-9092-1. ISSN 1570-1727.
  9. 1 2 Bretag, Tracey; Harper, Rowena; Burton, Michael; Ellis, Cath; Newton, Philip; Rozenberg, Pearl; Saddiqui, Sonia; Haeringen, Karen van (2 листопада 2019). Contract cheating: a survey of Australian university students. Studies in Higher Education. 44 (11): 1837—1856. doi:10.1080/03075079.2018.1462788. ISSN 0307-5079.
  10. ↑ Bretag, Tracey; Mahmud, Saadia; Wallace, Margaret; Walker, Ruth; James, Colin; Green, Margaret; East, Julianne; McGowan, Ursula; Patridge, Lee (12 грудня 2011). Core elements of exemplary academic integrity policy in Australian higher education. International Journal for Educational Integrity (англ.). 7 (2). doi:10.21913/IJEI.v7i2.759. ISSN 1833-2595. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  11. ↑ Bretag, T., Mahmud, S., East, J., Green, M., & James, C. (2011). Academic integrity standards: A preliminary analysis of the Academic integrity policies at Australian Universities. Paper presented at the Proceedings of AuQF 2011 Demonstrating Quality, Melbourne.
  12. ↑ Ellis, Cath; van Haeringen, Karen; Harper, Rowena; Bretag, Tracey; Zucker, Ian; McBride, Scott; Rozenberg, Pearl; Newton, Phil; Saddiqui, Sonia (15 квітня 2020). Does authentic assessment assure academic integrity? Evidence from contract cheating data. Higher Education Research & Development (англ.). 39 (3): 454—469. doi:10.1080/07294360.2019.1680956. ISSN 0729-4360. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  13. ↑ Eaton, S. E., Guglielmin, M., & Otoo, B. (2017). Plagiarism: Moving from punitive to pro-active approaches. In A. P. Preciado Babb, L. Yeworiew, & S. Sabbaghan (Eds.), Selected Proceedings of the IDEAS Conference 2017: Leading Educational Change Conference (pp. 28-36). Calgary, Canada: Werklund School of Education, University of Calgary.
  14. ↑ Eaton, Sarah Elaine (2017). Comparative Analysis of Institutional Policy Definitions of Plagiarism: A Pan-Canadian University Study. Interchange (англ.). 48 (3): 271—281. doi:10.1007/s10780-017-9300-7. ISSN 0826-4805. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  15. ↑ Eaton, S. E. (2018). Contract cheating: A Canadian perspective.  Retrieved from http://blogs.biomedcentral.com/bmcblog/2018/07/24/contract-cheating-a-canadian-perspective/
  16. ↑ Clarke, R., & Lancaster, T. (2006). Eliminating the successor to plagiarism: Identifying the usage of contract cheating sites. Paper presented at the Second International Plagiarism Conference, The Sage Gateshead, Tyne & Wear, United Kingdom.
  17. ↑ Lancaster, Thomas (2019). The emergence of academic ghost writers from India in the international contract cheating industry. International Journal of Indian Culture and Business Management (англ.). 18 (3): 349. doi:10.1504/IJICBM.2019.099281. ISSN 1753-0806.
  18. ↑ Foltýnek, Tomáš; Glendinning, Irene (2015). Impact of Policies for Plagiarism in Higher Education Across Europe: Results of the Project. Acta Universitatis Agriculturae et Silviculturae Mendelianae Brunensis (англ.). 63 (1): 207—216. doi:10.11118/actaun201563010207. ISSN 1211-8516.
  19. ↑ Foltýnek, Tomáš; Králíková, Veronika (2018). Analysis of the contract cheating market in Czechia. International Journal for Educational Integrity (англ.). 14 (1): 1—15. doi:10.1007/s40979-018-0027-8. ISSN 1833-2595.
  20. ↑ Tricia Gallant, Revisiting the Past: The Historical Context of Academic Integrity, Academic Integrity in the Twenty-First Century, с. 13—31
  21. ↑ Bretag, Tracey (2016). Handbook of Academic Integrity. Singapore: Springer. ISBN 978-981-287-097-1.
  22. ↑ Eaton, Sarah Elaine (2017). Comparative Analysis of Institutional Policy Definitions of Plagiarism: A Pan-Canadian University Study. Interchange (англ.). 48 (3): 271—281. doi:10.1007/s10780-017-9300-7. ISSN 0826-4805. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  23. ↑ Foltýnek, Tomáš; Glendinning, Irene (2015). Impact of Policies for Plagiarism in Higher Education Across Europe: Results of the Project. Acta Universitatis Agriculturae et Silviculturae Mendelianae Brunensis (англ.). 63 (1): 207—216. doi:10.11118/actaun201563010207. ISSN 1211-8516.
  24. ↑ Moya, Beatriz Antonieta (2024). Academic Integrity Policies in Hispanic South American Higher Education: Status and Recommendations. Second Handbook of Academic Integrity. Springer International Handbooks of Education. с. 911—933. doi:10.1007/978-3-031-54144-5_122. ISBN 978-3-031-54143-8.
  25. ↑ Ayala-Enríquez, P., Franco-Pérez, N., Guerrero-Dib, J. G., & Pizarro-Puccio, G. (2020). From moral awareness to academic integrity in Latin America. In T. Bretag (Ed.), A research agenda for academic integrity (pp. 28-39). Edward Elgar Publishing.
  26. ↑ Orim, Stella-Maris; Awala-Ale, Anirejuoritse (2024). Academic Integrity Perspectives: Insights from Africa. Second Handbook of Academic Integrity. Springer International Handbooks of Education. с. 117—134. doi:10.1007/978-3-031-54144-5_9. ISBN 978-3-031-54143-8.
  27. ↑ Van Rensburg, Zander Janse; Van Der Westhuizen, Sonja (2024). Academic Integrity and Creative Order: A Case from South Africa. Second Handbook of Academic Integrity. Springer International Handbooks of Education. с. 485—501. doi:10.1007/978-3-031-54144-5_184. ISBN 978-3-031-54143-8.
  28. ↑ Sivasubramaniam, Shiva D. (2024). Academic Integrity in South Asia: Focus on India, Pakistan, and Sri Lanka. Second Handbook of Academic Integrity. Springer International Handbooks of Education. с. 77—93. doi:10.1007/978-3-031-54144-5_88. ISBN 978-3-031-54143-8.
  29. ↑ He, Chen; Xu, Jie; Zhou, Lihong (2023). Understanding China's construction of an academic integrity system: A grounded theory study on national level policies. Learned Publishing. 36 (2): 217—238. doi:10.1002/leap.1540.
  30. ↑ Farah, Faisa; Mahsud, Khadija; Eaton, Sarah (2024). Academic Integrity in Qatar: A Scoping Review. Manara - Qatar Research Repository. doi:10.57945/manara.25019768.v1.
  31. ↑ Cinali, G. (2016). Middle Eastern perspectives of academic integrity: A view from the Gulf Region. In T. Bretag (Ed.), Handbook of Academic Integrity (pp. 113-133). Springer Singapore.
  32. ↑ Tricia Gallant, Revisiting the Past: The Historical Context of Academic Integrity, Academic Integrity in the Twenty-First Century, с. 13—31
  33. ↑ Tricia Gallant, Revisiting the Past: The Historical Context of Academic Integrity, Academic Integrity in the Twenty-First Century, с. 13—31
  34. ↑ Tricia Gallant, Revisiting the Past: The Historical Context of Academic Integrity, Academic Integrity in the Twenty-First Century, с. 13—31
  35. ↑ Scott, Jon; Badge, Joe; Yakovchuk, Nadya (12 грудня 2011). Staff and student perspectives on the potential of honor codes in the UK. International Journal for Educational Integrity. 7 (2). doi:10.21913/IJEI.v7i2.762 — через www.ojs.unisa.edu.au.
  36. ↑ Eaton, Sarah Elaine; Fishman, Teresa "Teddi" (2024). Academic Integrity in North America: A Comparison of Canada and the USA. Second Handbook of Academic Integrity. Springer International Handbooks of Education. с. 171—188. doi:10.1007/978-3-031-54144-5_84. ISBN 978-3-031-54143-8.
  37. ↑ Weiss, E. (2024, September 19). Honor Code Review Committee report recommends changes to constitution. The Middlebury Campus. https://www.middleburycampus.com/article/2024/09/honor-code-review-committee-report-recommends-changes-to-constitution
  38. ↑ The Netherlands Code of Conduct for Academic Practice (PDF). Association of Universities in the Netherlands (VSNU). 2014.
  39. ↑ Tricia Gallant, Twenty-First Century Forces Shaping Academic Integrity, Academic Integrity in the Twenty-First Century, с. 65—78
  40. ↑ Nogrady, Bianca (27 лютого 2023). Hyperauthorship: the publishing challenges for 'big team' science. Nature (англ.). 615 (7950): 175—177. Bibcode:2023Natur.615..175N. doi:10.1038/d41586-023-00575-3. PMID 36849643.
  41. ↑ Else, Holly (18 січня 2023). Multimillion-dollar trade in paper authorships alarms publishers. Nature (англ.). 613 (7945): 617—618. Bibcode:2023Natur.613..617E. doi:10.1038/d41586-023-00062-9. PMID 36653614.
  42. ↑ Singh Chawla, Dalmeet (5 січня 2023). Unearned authorship pervades science. Nature (англ.). doi:10.1038/d41586-023-00016-1. PMID 36604584.
  43. ↑ Закон України «Про освіту». Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 16 грудня 2019.
  44. ↑ Закон України «Про вищу освіту». Архів оригіналу за 2 листопада 2017. Процитовано 16 грудня 2019.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Академічна_доброчесність&oldid=47717333