Академія хорезмшаха Мамуна
Академія Мамуна або Будинок мудрості Мамуна (Дар ул-хікма) — науковий заклад, що існував за часи правління в Хорезмі перської династії Мамунідів. Тут відбувався бурхливий розвиток знань в багатьох галузях, а також філософії та літератури.
Історія[ред. | ред. код]
У 996 році у місті Хіва (за іншими відомостями в Гурганджі) хорезмшахом Мамуном I була створена «Дар ул-хікма ва маріфа» (інший варіант назви «Мажлисі Улама» — Зібрання мудрих). Девізом став «Наука задля людей». Мамуніди надали широкі можливості вченим для ведення всебічних наукових досліджень, творчої діяльності. Було зібрано вільнодумних людей з широким кругозором. Для всебічної діяльності академії створено всі умови, а необхідні кошти виділялися з державної скарбниці.
На запрошення дядька хорезшаха Абул-Хасан Алі тут став працювати відомий вчений Абу Наср ібн Ірак (з династії Афригідів), який в свою чергу у 1004 року залучив до роботи в академії Абу Райхана Біруни, який незабаром очолив цей заклад. В Академії Мамуна працювали понад 100 вчених, правознавців, письменників, релігієзнавців, які приїхали з Бухари, Самарканда, Джанда, Мерва, Нішапура, Балха, Ірану, Індії, Єгипту, Сирії, зокрема ібн Сіна, Абу Сахл аль-Масіхі, Абу Саїд ібн Міскавайх, Абулхайр аль-Хаммар, Абу Мансур ас-Саалібі, Ахмад Муҳаммад ас-Сахра, Зайніддін Гургоні, Абул Хасан Мамун, Абу Муҳаммад Хоразмі, Абул-Фараж ібн Гінду, аль-Ходжанді.
Тут здійснювалися наукові дослідження з математики, астрономії, хімії, геодезії, мінералогії, медицини, фармацевтики. В академії вивчалися і перекладалися наукові праці арабських, індійських і античних вчених (Платона, Аристотеля, Птолемея, Евкліда, Піфагора і Галена), глибоко досліджувалися відомі наукові відкриття Аль-Хорезмі і Аль-Фергані. Вчені-лінгвісти в Академії Мамуна розробили граматику арабської мови і словник, який був важливим інструментом для наукового спілкування.
У 1017 Махмуд Газневі захопив Хорезм, після чого ліквідував Академію. Низка дослідників вважає, що до загибелі Мамунідів призвелазаздрість Махмуда Газневі до діяльності Академія, яка уславилася на Сході. Після цього частина вчених, серед яких аль-Біруні, поступили на службу до Газневідів. Інші члени Академії, серед яких Ібн Сіна втекли до Рея та інших міст Персії.
Джерела[ред. | ред. код]
- Катаное Н. Хорезмийская свинцовая плита, найденная в развалинах Куня- Ургенча // ЗВОРАО. Т. XIV. 1902. С. 015-017
- Утраченное Просвещение: Золотой век Центральной Азии [Архівовано 28 березня 2018 у Wayback Machine.]