Акант (архітектура)
Акант (аканф) (ведмежа лапа) — стилізоване декоративне зображення зубчатих листків рослини аканта, що вживалося у різноманітних орнаментальних композиціях, у побудові корінфських капітелей, модульйонів, акротерів, фризів, карнизів тощо.
Стилізоване зображення листя аканта на капітелях коринфського ордера пов'язане з уявленням, що акант росте на могилах героїв. Його використання пов'язане з культом Аполлона[1].
Перший відомий приклад листя аканта як декоративного архітектурного елемента знайдений у Коринфі й датується V ст. до н. е. Засновані на дизайні пальмети, популярному в грецькій архітектурі, перші різьблені листки аканта були загострені, мали глибоко різьблені кути, що давало багату світлотінь. Більшість прикладів цього раннього стилю є різьбленням по каменю. Ймовірно, раніші включали різьблення по дереву, але не збереглися[2].
Після того, як Греція потрапила під владу Риму в 146 році до н. е., грецьке декоративне мистецтво стала запозичувати Римська імперія. За римського періоду лист аканта зображали гнучкішим, гострі кінці грецького стилю заокруглювали. Деталі листка містили глибокі «очі», які представляли отвори, де різні частки листка перекриваються, та різко окреслені прожилки на листку, що створювали драматичне відчуття руху[2].
У пам'ятках V—VI ст. форма листя аканта стилізована, набула орнаментальної структури та включена до скульптурних капітелей з глибоким наскрізним свердленням. Прикладами слугують константинопольські церкви святого Полієвкта, мучеників Сергія та Вакха, святої Софії. Пізніше акант увійшов до оздоблення імператорських капітелей, архітравів та архівольтів, а також вівтарних перегородок[1].
Барельєфи у вигляді листя аканта стали однією з найпопулярніших рис у готичній архітектурі. Як і інший декор готичних соборів і замків, скульптурні композиції з акантом набували чіткіших форм і гострих кінців. Акант вважався одним із символів монархії або найвищої влади Бога. Він також став геральдичним мотивом. У скульптурі готичного періоду листя аканта було частиною багатьох композицій — барельєфів із зображеннями святих і правителів, фризів, тимпанних арок тощо. У пізньому Середньовіччі листя аканта стало асоціюватися з терновим вінцем, що нагадує про страждання Христа, що зробило цей декоративний мотив одним з ключових у церковній архітектурі[1].
В епоху бароко та раннього класицизму акант все ще був одним із найпопулярніших скульптурних елементів. Він став широко використовуватися в оформленні інтер'єрів приміщень — ліпне листя аканта прикрашало арочні отвори, декоративні ніші та меблі. Часто скульптурними композиціями з акантом були медальйони та маскарони, капітелі пілястр, рідше — арки[1].
Природне листя аканта
Лист аканта (ліворуч) і деталь капітелі коринфського ордера у вигляді листа аканта
Коринфська капітель
Реконструйоване забарвлення капітелі
На руїнах церкви святого Полієвкта
Готична акантова деталь
Деталь порталу з акантом
Акантові перила
Акант на вітражі
.jpg)
.jpg)
- 1 2 3 4 Solovyov, Sergey (13 квітня 2018). Acanthus in the Middle Ages / Crete-Mycenaean culture and religion as part of the Indo-European culture of the Bronze Age of Eurasia (англ.). Издательские решения. ISBN 978-5-04-110426-9.
- 1 2 The History of the Acanthus Leaf in the Decorative Arts - Lost Art Press (амер.). 16 листопада 2017. Процитовано 4 липня 2026.
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
- Акант (архітектура) [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
| Архітектурні ордери | Основні: Доричний ордер • Іонічний ордер • Коринфський ордер Інші: Композитний ордер • Тосканський ордер • Еолійський ордер |  |
|---|---|---|
| Деталі ордера | ||
| Ордерні композиції | ||
| Профілі | ||
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |