Акарендраварман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акарендраварман
магараджа Мелаю
1316 — 1347
Попередник: Трібхуванараджа
Наступник: ліквідовано
 
Національність: мінангкабау[1]

Акарендраварман (*бл. 1300 — 1347) — останній магараджа Мелаю у 13161347 роках. Повний титул і ім'я Падука Шрі Магараджадхіраджа Шримат Шрі Акарендраварман.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Маулі. Син аристократа Кепададеви та Дару Джінггу, доньки магараджи Трібхуванараджи. Його мати спочатку була дружиною Кертанагари, магараджи Сінгасарі, або родича останнього Адваявармана, що більш вріогідно. Після загибелі того 1294/1296 року повернулася до Мелаї, де вдруге вийшла заміж. Втім згідно з іншою гіпотезою був сином Трібхуванараджи. Акарендраварман народився близько 1300 року. Спадкував дідові (батькові) 1316 року. Його ім'я було знайдено в Написі Пагаруюнг VII, складеному давньомалайською мовою.

Загалом продовжував політичну та торгівельну політкиу попередника, зміцнивши владу на Суматрі та Малайському піострові. Рештки Шривіджаї утворювали соєрідний «буфер» з імперією Маджапагіт. Значний вплив мали сановники, насамперед тухан Парпатіх, що ймовірно мав посаду на кшталт першого міністра. Згідно напису Суруасо розпочав будівництво системи зрошувальних каналів для зрошення сільськогосподарських угідь у Суравасі[2].

Ймовірно на початку 1340-х років стикнувся з амбіціями Трібхувани, володарки Маджапагіту, з якою почалася війна. В ній Мелаю зазнала поразки й припинила існування: значну чатсину захопила Трібхувана, а у східній Суматрі владу перебрав зведений брат Акарендравармана — Адітьяварман, що повернувся до колишньої столиці Малаюпури, яке перейменував на Пагаруюнгу, від чого сама держава стала зватися Пагаруюнг. Також визнав зверхність Маджапагіту.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ensiklopedia Tokoh 1001 Orang Minang / за ред. H. Chaniago, R. I. DenasUMSB Press, 2023. — ISBN 978-623-8416-00-4
  2. Casparis, J.G. (1990). "An ancient garden in West Sumatra". Kalpataru (9): 40–49

Джерела[ред. | ред. код]

  • Andaya, L. Y., (2008). Leaves of the same tree: trade and ethnicity in the Straits of Melaka. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-3189-6.
  • Kozok, Uli (2015). A 14th Century Malay Code of Laws: The Nitisarasamuccaya. Institute of Southeast Asian Studies. p. 38. ISBN 978-9814459747.