Аквітанія (римська провінція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аквітанія
Зображення
Континент Європа
Держава Стародавній Рим
Столиця Бордо

Координати: 44°50′16″ пн. ш. 0°34′45″ зх. д. / 44.837778000028° пн. ш. 0.579444000028° зх. д. / 44.837778000028; -0.579444000028

Римська провінція Аквітанія близько 120 року.

Аквіта́нія (лат. Aquitania) — провінція Римської імперії з центром у Тулузі. Назва походить від племені аквитів — предків сучасних басків.

Вперше згадується Цезарем (I століття до н. е.) як частина Галії, розташована між Піренеями та річкою Гаронною, населена іберійськими племенами. Цезар завоював Аквітанію в 56 році до нашої ери.

У Римській імперії в період правління Авґуста (27 до н. е. — 14 н. е.) Аквітанія була імператорською провінцією, що включала територію між р. Луарою і Піренеями; за адміністративною реформою Діоклетіана (284305) була розділена на 3 провінції:

  • Aquitania prima (північний схід)
  • Aquitania secunda (північний захід)
  • Aquitania Novempopulana («дев'яти народів») або Aquitania tertia — найпівденніша частина, із значною часткою баскського населення.