Акімов Анатолій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Акимов Анатолій Михайлович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Анатолій Акімов
Могила футболиста Анатолия Акимова.JPG
Могила на Ваганьковському кладовищі (Москва)
Особові дані
Повне ім'я Анатолій Михайлович Акімов
Народження 6 квітня 1915(1915-04-06)
  Москва
Смерть 10 серпня 1984(1984-08-10) (69 років)
  Москва
Прізвисько Людина-вугор
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1931
1932—1934
1934—1937
1938
1939—1941
1945—1948
1949—1951
1951
«Тригорка» (Москва)
«Дукат» (Москва)
«Спартак» (Москва)
«Динамо» (Москва)
«Спартак» (Москва)
«Торпедо» (Москва)
ВПС (Москва)
«Торпедо» (Москва)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Анатолій Михайлович Акімов (24 березня (6 квітня) 1915, Москва, Російська імперія — 10 серпня 1984, Москва) — радянський футболіст, воротар, потім — тренер. Заслужений майстер спорту СРСР (1940), Заслужений тренер РРФСР (1963). Входив до збірної Москви.

Біографія[ред. | ред. код]

Почав грати 1931 року в Москві в клубній команді «Тригорки», потім у клубних командах «Дуката» (1932-33) і «Промкооперації» (1934). У 1933 році відіграв повністю сезон за воронезьке «Динамо». З 1935 по 1952 виступав за московські команди «Спартак», «Динамо», «Торпедо», ВВС.

Учасник матчу збірної Москви з «Расінгом» (Париж, Франція), переможного матчу зі збірною Басконії 1937 року.

Один з найсильніших воротарів радянського футболу за всі роки. Високий, гнучкий (у Франції в 1936 році за дивовижну гнучкість паризькі газети охрестили його «людиною-вугром»), з вибуховою реакцією, діяв просто і чітко, Акімов однаково впевнено відбивав як верхові, так і низові м'ячі, виключно точно вибирав місце у воротах. Саме Акімов першим із радянських воротарів освоїв техніку відбивання м'яча кулаками — наслідуючи московського воротаря, цей прийом почали застосовувати й інші воротарі країни.

У 1931-1935 грав у гандбол, був чемпіоном Москви, входив до збірної Москви.

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1937).

Дружина — відома радянська легкоатлетка, чемпіонка СРСР — Наталія Пєтухова.

Похований на Ваганьковському кладовищі.

Виступи[ред. | ред. код]

Виступав за московські команди (196 матчів в чемпіонаті СРСР):

Досягнення[ред. | ред. код]

Чемпіон (2): 1936 (осінь), 1939.
Срібний призер (1): 1937.
Бронзовий призер (3): 1936 (весна), 1940, 1945.
№ 1 — 8 разів: 1936, 1937, 1938, 1940, 1941, 1942, 1946, 1948
№ 2 — 4 рази: 1939, 1945, 1947, 1949

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

  • Тренер ФШМ (Москва) (1954–1958)
  • Головний тренер збірної Демократичної республіки В'єтнам (1958–1960)
  • Головний тренер клубу «Спартак» (Єреван) (1961–1962)
  • Головний тренер клубу «Шинник» (Ярославль) (1963–1964)
  • Начальник команди «Шинник» (Ярославль) (1965)
  • Начальник команди «Волга» (Горький) (1966)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Записки воротаря» (М., 1953, 1957, 1968)
  • «Гра футбольного воротаря» (М., 1978)

Посилання і джерела[ред. | ред. код]