Акмолинська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Акмолинська область
(каз. Ақмола облысы)
Coat of Arms of Aqmola Province Kz.png
Герб
Адм. центр Кокшетау
Найбільше місто Степногорськ
Щучинськ
Країна Казахстан Казахстан
Регіон Північний Казахстан
Офіційна мова казахська
Населення
 - повне &&&&&&&&&0 735 640,&&&&&0735 640 (2014) [1] (4,3%, 11-е)
 - густота 5,03 осіб/км² (8-е місце)
Етнікон казахи — 49,2%
росіяни — 34,5%
українці — 6,0%;[2]
Площа
 - повна 146 219 км² (5,4%, 9-е місце)
Часовий пояс UTC+6
Дата заснування 1939 рік (1854 рік)
Аким Кулагін Сергій Віталійович
Веб-сайт офіційний сайт/ http://www.akmo.gov.kz офіційний сайт
Akmola in Kazakhstan.svg

Акмоли́нська область (до 1960 — Акмолінська; у 19611992 роках — Цілиноградська; каз. Ақмола облысы, рос. Акмолинская область) — адміністративна одиниця на півночі Казахстану. Утворена 14 жовтня 1939 року (у 1961–1965 роках входила до Цілинного краю). Центр області — місто Кокшетау.

Площа області становить 146,2 тис. км² (включаючи місто Астана). Населення — 748,2 мешканців (2004).

Область межує на півночі з Північно-Казахстанською, на сході з Павлодарською, на півдні з Карагандинською, на південному заході і заході з Костанайською областями, у центрі з Астанинською міськрадою.

Територією області течуть річки Ішим з притоками Жабай і Терсаккан; Сілеті, Нура, Оленті. Тут знаходиться озеро Тенгіз.

Губернатор (аким) області — Кайрат Кожамжаров.

Історія[ред.ред. код]

Природа[ред.ред. код]

Область займає західну окраїну Казахської складчастої країни і прилеглі до неї рівнини. На південному заході і сході області виступають окремі невисокі пологі узгір'я й горби — залишки древніх гір. Улоговини часто заповнені мілководними солоними й прісними озерами. Крайня північно-східна частина області лежить у межах Західно-Сибірської низовини. Корисні копалини: боксити, кам'яне вугілля, сурма, залізна руда, будматеріали та ін.

Клімат різко континентальний, посушливий, зі спекою влітку й холодною малосніжною зимою. Річна сума опадів на півночі бл. 300 мм, на півдні зменшується до 200 мм і нижче.

Водами, особливо прісними, область бідна. Річки мілководні, влітку часто пересихають. Головні річки Ішим (притока Іртиша) і його притоки Терсаккан, Жабай та ін., Нура, на якій споруджено водосховище. Найбільші озера: Тенгіз (солоне) і Коргалжин (прісне).

Ґрунти — в північній частині області чорноземи, в середні частині темнокаштанові, ще південніше змінюються світлокаштановими і бурими, серед яких з'являються солонці і солончаки. Рослинність степова і, частково, напівпустельна (на півдні).

Господарство[ред.ред. код]

Область входить до Карагандинського економічного району. Сучасне господарство області створене за роки радянської влади. Особливо великого розвитку набуло господарство області в зв'язку з освоєнням цілинних і перелогових земель в країні. Валова продукція промисловості в 1958 році зросла порівняно з 1940 у 7 разів. Промисловість: гірничовидобувна (видобування кам'яного вугілля, бокситів, сурми), машинобудівна, харчова, деревообробна і будматеріалів. В області є машиноремонтні заводи, великий деревообробний комбінат, порцеляновий і цегельний заводи, комбінат будматеріалів, кам'яні кар'єри та ін. У Макінську спеціалізований завод, що виготовляє поршневі кільця для тракторів.

Уся посівна площа — 4727,4 тис. га (1959). У землеробстві переважають зернові — 4045,3 тис. га (1959). Провідна культура — яра пшениця (3657,4 тис. га), ячмінь (128,7 тис. га), овес (113,4 тис. га), просо (130,8 тис. га). Із технічних — соняшник (26 тис. га), льон (19,6 тис. га), кукурудза на зерно, силос і зелений корм (126,9 тис. га). Тваринництво м'ясо-молочного напряму. Велика рогата худоба (в тис. голів) — 463,3 (на 1 січня 1959), в тому числі корів — 169,4; свиней — 176,1; овець і кіз — 1021,6; коней — 70.

Розвинуті автотранспорт і повітряне сполучення.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративна карта області

Райони[ред.ред. код]

Район Площа,
км²[3]
Населення,
осіб (2009)
Центр Сільські
округи
Міські
адміністрації
Селищні
адміністрації
Населені
пункти
1 Аккольський район 9400 28359 Акколь 11 1 - 35
2 Аршалинський район 5847 27940 Аршали 12 - 1 34
3 Астраханський район 7400 27419 Астраханка 16 - - 40
4 Атбасарський район 10635 50981 Атбасар 19 1 - 36
5 Буландинський район 6400 34815 Макінськ 11 1 - 39
6 Бурабайський район 5900 73169 Щучинськ 10 1 1 55
7 Єгіндикольський район 5400 6802 Єгіндиколь 9 - - 13
8 Єнбекшильдерський район 11000 17930 Степняк 14 1 - 46
9 Єрейментауський район 17500 32236 Єрейментау 14 1 - 35
10 Єсільський район 8000 27697 Єсіль 21 1 1 33
11 Жаксинський район 9700 21107 Жакси 16 - - 33
12 Жаркаїнський район 12100 15423 Державінськ 18 1 - 25
13 Зерендинський район 7800 40591 Зеренда 22 - 2 79
14 Коргалжинський район 9300 10289 Коргалжин 8 - - 22
15 Сандиктауський район 6400 21521 Балкашино 15 - - 44
16 Цілиноградський район 7888 58350 Акмол 18 - - 55
17 Шортандинський район 4700 29580 Шортанди 9 - 3 32
18 Кокшетауська м.а. - 147295 Кокшетау 1 - 1 4
19 Степногорська м.а. - 147295 Степногорськ 1 - 4 8

Найбільші населені пункти[ред.ред. код]

Населений пункт Населення,
осіб (1989)
Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
1 Кокшетау - 123 389 135 106
2 Степногорськ - 47 372 46 712
3 Щучинськ - 45 254 44 106
4 Атбасар - 32 288 30 436
5 Макінськ - 18 540 16 745
6 Акколь - 15 682 14 217
7 Єрейментау - 15 087 12 518
8 Єсіль - 13 096 11 551
9 Красний Яр - 8 352 9 875
10 Зеренда - 7 698 7 083

Населення[ред.ред. код]

Населення Акмолинської області — поліетнічне. На 1 січня 2010 року значну частину населення області становили казахи — 44,8%, росіяни — 35,6%, українці — 6,2%, німці — 4,1%, білоруси — 2,0%. Інші національності складають 7,3% від загальної кількості населення краю.[2]

Національний склад населення області у розрізі адміністративно-територіальних одиниць станом на 2010 рік (%):

населення казахи росіяни українці німці білоруси татари
Аккольський район 27 120 39,9 39,0 6,1 5,9 1,7 2,5
Аршалинський район 27 940 28,9 47,0 7,6 6,8 2,4 1,4
Астраханський район 27 419 42,6 30,7 7,7 5,8 2,7 1,8
Атбасарський район 50 981 33,9 38,2 10,5 5,8 2,3 2,2
Буландинський район 34 815 35,2 44,8 4,8 6,2 1,9 1,6
Бурабайський район 73 169 40,6 45,9 3,4 3,4 1,4 1,3
Єгіндикольський район 6 802 44,7 25,5 12,7 3,0 6,3 1,7
Єнбекшильдерський район 17 930 63,2 26,0 2,2 2,0 2,0 1,7
Єрейментауський район 31 303 60,7 23,0 7,0 3,8 1,5 1,7
Єсільський район 27 697 26,9 38,5 15,0 5,3 4,0 3,3
Жаксинський район 21 107 46,0 21,7 16,1 4,9 3,3 2,0
Жаркаїнський район 15 423 46,8 29,2 9,2 2,3 3,1 3,6
Зерендинський район 40 591 61,1 26,0 3,4 4,3 1,3 1,3
Коргалжинський район 10 289 87,3 5,0 2,4 1,4 1,7 0,7
Сандиктауський район 21 521 19,6 56,3 4,2 7,2 2,0 0,6
Цілиноградський район 58 350 67,2 16,0 3,8 4,1 2,5 1,3
Шотрандинський район 29 580 35,2 36,2 8,0 6,6 4,1 1,8
Кокшетауська м.а. 159 441 56,8 30,4 3,1 1,9 0,9 2,4
Степногорська м.а. 69 093 42,0 46,5 3,4 2,8 0,7 1,9

Українці почали поселятись на території сучасної Акмолинської області з кінця XIX століття. Найгустіше заселені північна і центральна частини області. Міста: Кокшетау, Атбасар, Макінськ, Степногорськ та ін.

Зміна чисельності населення[4]
Роки 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Населення 748 167 748 930  747 185 746 652 748 559 747 447
Роки 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Населення 738 824 735 135 733 212 731 328 732 947 735 640

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Казахстан Це незавершена стаття з географії Казахстану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.