Аксу (місто, Китай)
| Аксу ئاقسۇ
| ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
.png) | ||||
| Основні дані | ||||
| Координати: 41°10′ пн. ш. 80°15′ сх. д. / 41.167° пн. ш. 80.250° сх. д. | ||||
| Країна |
 КНР | |||
| Регіон | Сіньцзян-Уйгурський автономний район | |||
| Адмінцентр | Q14122353? | |||
| Поділ |
| |||
| Площа | 14 449,77 км² | |||
| Населення | 570 000 (2003) | |||
| Телефонний код | (+86) 997 | |||
| Часовий пояс | UTC+8 | |||
| Номери автомобілів | 新N | |||
| GeoNames | 1529660 | |||
| OSM | ↑2748825 ·R (Aksu Prefecture) | |||
| Поштові індекси | 843 000 | |||
| Міська влада | ||||
| Веб-сторінка | akss.gov.cn | |||
| Мапа | ||||
  Аксу Аксу (Китайська Народна Республіка) | ||||
Аксу (уйгурська: ئاقسۇ|Aqsu|Ak̡su, кит. 阿克蘇; Піньінь (Ākèsù)) — місто в Сіньцзяні у Китаї, столиця префектури Аксу. Назва перекладається як льодовикова вода і використовується як для позначення міста-оази, так і для річки Аксу.
Згідно з переписом 2002 місто мало населення 560 000 осіб, з них китайців 362 000.
Економіка базується на бавовні. Також виробляється зерно, плоди, олія, буряк. Промисловість представлена ткацтвом, цементною і хімічною галузями.
Історія[ред. | ред. код]
З часів династії Хань (125 рік до Р.Х. до 23 від Р.Х.) до ранньої династії Тан (618-907 від Р.Х.) Аксу відоме під назвою Гумо 姑墨 . Він був важливою зупинкою на Північному Шовковому Шляху, що прямував уздовж північного краю пустелі Такла-Макан в Таримському басейні між містами Куча і Кашгар. За буддистським санскритом відомий як Барука (Bharuka).[1][2] Древнє провідне місто Нан («Південне Місто») було ймовірно розташоване на південь від сьогоденного міста.
За часів династії Хань Гумо описується як «царство» (guo), що має 3,500 родин і 24,500 осіб, у тому числі 4,500 чоловік, здатних носити зброю. Можливо держава виробляла мідь, залізо і аурипігмент.[3]
Китайський прочанин Ксуанцанг (Xuanzang) відвідав цю державу в 629 від Р.Х. і записав його назву як Балука (Baluka). В записах фігурують буддистські монастирі на 1 000 ченців. Він зазначив, що держава простягається на 600 лі від сходу до заходу, і 300 лі, від півночі на південь. А також, що його столиця становить 6 лі в діаметрі. Також повідомляється, що "Рідна продукція, клімат, темперамент людей, митниця, записана мова і закон, ті ж, як в країні Куча, але у мові помітні відмінності. Він також зазначив, що прекрасне бавовняне і конопляне полотно, зроблене в області, експортується у сусідні країни..[4]
У 7-му, 8-му, і на початку 9-го століття, контроль над регіоном воювали китайська династія Тан, Тибетська імперія Туфан, і Уйгурський каганат. Тибет захопив Аксу в 670 від Р.Х., але війська династії Тан зайняли край в 692. Тибет оволодів знов Таримським басейном в кінці 720-х, але Династія Тан знову анексувала регіон в 740-х. Таласька битва призвела до подальшого вилучення Китаю з історії регіону і суперечка відбувалась між тибетцями і уйгурами.
Аксу був постійно під впливом міста Куча і займав провідне місце на Північно Таримському шовковому шляху на дорозі до долини річки Ілі.
Близько 1220 року Аксу став столицею держави Мангалай (Mangalai) .
Френсіс Янгхазбенд, відвідав Аксу в 1887 на його сухопутній подорожі з Пекіна до Індії. Він описав його, як найбільше місто, яке він побачив на його дорозі з Пекіна. Аксу мало близько 20,000 місцевих мешканців, без врахування гарнізону близько у 2,000 солдатів. Місто мало великі базари і караван-сараї для купців.[5]
Сусіди[ред. | ред. код]
Держава межувала з Кашгаром на південному заході, Куча, Карашар і Турфан на сході. Через пустелю на південь був Хотан.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Notes to the translation from the Hou Hanshu by John E. Hill
- ↑ Bailey, H. W. (1985): Indo-Scythian Studies being Khotanese Texts Volume VII. Cambridge University Press. 1985.
- ↑ Hulsewé, A. F. P. and Loewe, M. A. N. 1979. China in Central Asia: The Early Stage 125 B.C. — A.D. 23: an annotated translation of chapters 61 and 96 of the History of the Former Han Dynasty, p. 162. E. J. Brill, Leiden.
- ↑ Li, Rongxi. Translator. 1996. The Great Tang Dynasty Record of the Western Regions. Numata Center for Buddhist Translation and Research. Berkeley, California.
- ↑ Younghusband, Francis E. (1896). The Heart of a Continent, p. 154. John Murray, London. Facsimile reprint: (2005) Elbiron Classics. ISBN 1-4212-6551-6 (pbk); ISBN 1-4212-6550-8 (hardcover).
Джерела[ред. | ред. код]
- The Chinese History of the Western Han records some information about the kingdom.
- Either the Old Book of Tang or the New Book of Tang records Xuanzang's information and a little extra.
- Hill, John E. 2003. «Annotated Translation of the Chapter on the Western Regions according to the Hou Hanshu.» 2nd Draft Edition. [1]
- Puri, B. N. Buddhism in Central Asia, Motilal Banarsidass Publishers Private Limited, Delhi, 1987. (2000 reprint).
- Stein, Aurel M. 1907. Ancient Khotan: Detailed report of archaeological explorations in Chinese Turkestan, 2 vols. Clarendon Press. Oxford. [2]
- Stein, Aurel M. 1921. Serindia: Detailed report of explorations in Central Asia and westernmost China, 5 vols. London & Oxford. Clarendon Press. Reprint: Delhi. Motilal Banarsidass. 1980. [3]
- Yu, Taishan. 2004. A History of the Relationships between the Western and Eastern Han, Wei, Jin, Northern and Southern Dynasties and the Western Regions. Sino-Platonic Papers No. 131 March, 2004. Dept. of East Asian Languages and Civilizations, University of Pennsylvania.
- Silk Road Seattle (The Silk Road Seattle website contains many useful resources including a number of full-text historical works)
| Оази Таримського басейну |
| Дуньхуан | Турфан | Гаочанг | Карашар | Курля | Куча | Аксу | Кашгар | Яркенд | Каргалик | Хотан | Лоулань |
