Перейти до вмісту

Аксу (місто, Китай)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аксу
кит. 阿克苏市
уйг. ئاقسۇ‎
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Адм. центрYengibazar Subdistrictd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна КНР Редагувати інформацію у Вікіданих
РегіонАксу Редагувати інформацію у Вікіданих
Номерний знак新N Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення
 • повне
535 657 осіб (2010),
715 319 осіб (2020)[1]
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа
 • повна
14 415,16 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсайтaks.gov.cn Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аксу

Аксу (уйг. ئاقسۇ, трансліт. Aqsu, латиніз. Ak̡su, піньїнь: Ākèsū Shì) — місто в Сіньцзяні у Китаї, столиця префектури Аксу. Назва перекладається як льодовикова вода і використовується як для позначення міста-оази, так і для річки Аксу.

Згідно з переписом 2002 місто мало населення 560 000 осіб, з них китайців 362 000.

Економіка базується на бавовні. Також виробляється зерно, плоди, олія, буряк. Промисловість представлена ткацтвом, цементною і хімічною галузями.

Історія

[ред. | ред. код]

З часів династії Хань (125 рік до н. е. до 23 н. е.) до ранньої династії Тан (618-907) Аксу відоме під назвою Гумо 姑墨 . Він був важливою зупинкою на Північному Шовковому Шляху, що прямував уздовж північного краю пустелі Такла-Макан в Таримському басейні між містами Куча і Кашгар. За буддистським санскритом відомий як Бхарука (Bharuka).[2][3] Древнє провідне місто Нан («Південне Місто») було ймовірно розташоване на південь від сьогоденного міста.

За часів династії Хань Гумо описується як «царство» (guo), що має 3500 родин і 24500 осіб, у тому числі 4500 чоловік, здатних носити зброю. Можливо держава виробляла мідь, залізо і аурипігмент.[4]

Китайський прочанин Сюаньцзан (Xuanzang) відвідав цю державу в 629 р. і записав його назву як Балука (Baluka). В записах фігурують буддистські монастирі на 1000 ченців. Він зазначив, що держава простягається на 600 лі від сходу до заходу, і 300 лі, від півночі на південь. А також, що його столиця становить 6 лі в діаметрі. Також повідомляється, що "Рідна продукція, клімат, темперамент людей, митниця, записана мова і закон, ті ж, як в країні Куча, але у мові помітні відмінності. Він також зазначив, що прекрасне бавовняне і конопляне полотно, зроблене в області, експортується у сусідні країни.[5]

У 7-му, 8-му, і на початку 9-го століття, контроль над регіоном воювали китайська династія Тан, Тибетська імперія Туфан, і Уйгурський каганат. Тибет захопив Аксу в 670 р., але війська династії Тан зайняли край в 692 р.. Тибет оволодів знов Таримським басейном в кінці 720-х, але Династія Тан знову анексувала регіон в 740-х. Таласька битва призвела до подальшого вилучення Китаю з історії регіону і суперечка відбувалась між тибетцями і уйгурами.

Аксу був постійно під впливом міста Куча і займав провідне місце на Північно-Таримському шовковому шляху на дорозі до долини річки Ілі.

Близько 1220 року Аксу став столицею держави Мангалай (Mangalai) .

Френсіс Янгхазбенд, відвідав Аксу в 1887 р. на його сухопутній подорожі з Пекіна до Індії. Він описав його, як найбільше місто, яке він побачив на його дорозі з Пекіна. Аксу мало близько 20000 місцевих мешканців, без врахування гарнізону близько у 2000 солдатів. Місто мало великі базари і караван-сараї для купців.[6]

Клімат

[ред. | ред. код]
Клімат Аксу
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 7,3 13,7 25,0 34,5 35,0 37,0 39,6 38,4 34,2 28,0 20,2 9,5
Середній максимум, °C −0,9 4,6 12,9 21,9 26,6 29,6 31,2 30,2 25,9 18,9 9,1 0,8 17,6
Середня температура, °C −7,8 −2,2 6,3 14,7 19,2 22,1 23,8 22,5 17,8 10,3 1,8 −5,5 10,3
Середній мінімум, °C −13,3 −7,8 0,1 7,6 12,1 14,8 16,6 15,6 10,8 3,7 −3,1 −10 3,9
Абсолютний мінімум, °C −25,2 −24,4 −10,9 −3,1 2,7 6,0 8,7 8,3 1,4 −4,5 −12,9 −23,4
Норма опадів, мм 1.6 2.4 3.5 2.5 8.9 14.0 16.0 14.1 6.2 2.3 0.5 2.4
Днів з опадами 2,3 2,2 1,6 1,5 3,1 5,3 6,6 6,3 3,3 1,1 0,7 1,9
Джерело: Weather China

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 国务院第七次全国人口普查领导小组办公室 中国人口普查分县资料—2020 — 北京市: 中国统计出版社, 2022. — 983 с. — ISBN 978-7-5037-9772-9
  2. ↑ Notes to the translation from the Hou Hanshu by John E. Hill. Архів оригіналу за 8 жовтня 2008. Процитовано 12 грудня 2008.
  3. ↑ Bailey, H. W. (1985): Indo-Scythian Studies being Khotanese Texts Volume VII. Cambridge University Press. 1985.
  4. ↑ Hulsewé, A. F. P. and Loewe, M. A. N. 1979. China in Central Asia: The Early Stage 125 B.C. — A.D. 23: an annotated translation of chapters 61 and 96 of the History of the Former Han Dynasty, p. 162. E. J. Brill, Leiden.
  5. ↑ Li, Rongxi. Translator. 1996. The Great Tang Dynasty Record of the Western Regions. Numata Center for Buddhist Translation and Research. Berkeley, California.
  6. ↑ Younghusband, Francis E. (1896). The Heart of a Continent, p. 154. John Murray, London. Facsimile reprint: (2005) Elbiron Classics. ISBN 1-4212-6551-6 (pbk); ISBN 1-4212-6550-8 (hardcover).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • The Chinese History of the Western Han records some information about the kingdom.
  • Either the Old Book of Tang or the New Book of Tang records Xuanzang's information and a little extra.
  • Hill, John E. 2003. «Annotated Translation of the Chapter on the Western Regions according to the Hou Hanshu.» 2nd Draft Edition. [Архівовано 6 червня 2011 у Wayback Machine.]
  • Puri, B. N. Buddhism in Central Asia, Motilal Banarsidass Publishers Private Limited, Delhi, 1987. (2000 reprint).
  • Stein, Aurel M. 1907. Ancient Khotan: Detailed report of archaeological explorations in Chinese Turkestan, 2 vols. Clarendon Press. Oxford. [Архівовано 4 лютого 2005 у Wayback Machine.]
  • Stein, Aurel M. 1921. Serindia: Detailed report of explorations in Central Asia and westernmost China, 5 vols. London & Oxford. Clarendon Press. Reprint: Delhi. Motilal Banarsidass. 1980. [Архівовано 4 лютого 2005 у Wayback Machine.]
  • Yu, Taishan. 2004. A History of the Relationships between the Western and Eastern Han, Wei, Jin, Northern and Southern Dynasties and the Western Regions. Sino-Platonic Papers No. 131 March, 2004. Dept. of East Asian Languages and Civilizations, University of Pennsylvania.
  • Silk Road Seattle [Архівовано 20 травня 2008 у Wayback Machine.] (The Silk Road Seattle website contains many useful resources including a number of full-text historical works)