Аксу (місто, Китай)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аксу
ئاقسۇ

Location of Aksu within Xinjiang (China).png
Основні дані
Координати: 41°10′ пн. ш. 80°15′ сх. д. / 41.167° пн. ш. 80.250° сх. д. / 41.167; 80.250
Країна Flag of the People's Republic of China.svg КНР
Регіон Сіньцзян-Уйгурський автономний район
Адмінцентр Q14122353?
Поділ
  • Q11110411?, Q14122353?, Hongqiao Subdistrict[d], Q11081991?, Q10907247?, Q10923330?, Ayikule Zhen[d], Yiganqi Xiang[d], Baishitugeman Xiang[d], Q11076046?, Q11062887?, Q14122564?, Q14122604?, Q10949643?, Q30326215?, Q40456625?
  • Площа 14 449,77 км²
    Населення 570 000 (2003)
    Телефонний код (+86) 997
    Часовий пояс UTC+8
    Номери автомобілів 新N
    GeoNames 1529660
    OSM пошук у Nominatim
    Поштові індекси 843 000
    Міська влада
    Веб-сторінка akss.gov.cn
    Мапа
    Аксу. Карта розташування: Китайська Народна Республіка
    Аксу
    Аксу
    Аксу (Китайська Народна Республіка)
    Розташування Аксу на мапі Китаю

    Аксу (уйгурська: ئاقسۇ|Aqsu|Ak̡su, кит. 阿克蘇; Піньінь (Ākèsù)) — місто в Сіньцзяні у Китаї, столиця префектури Аксу. Назва перекладається як льодовикова вода і використовується як для позначення міста-оази, так і для річки Аксу.

    Згідно з переписом 2002 місто мало населення 560 000 осіб, з них китайців 362 000.

    Економіка базується на бавовні. Також виробляється зерно, плоди, олія, буряк. Промисловість представлена ткацтвом, цементною і хімічною галузями.

    Історія[ред. | ред. код]

    З часів династії Хань (125 рік до Р.Х. до 23 від Р.Х.) до ранньої династії Тан (618-907 від Р.Х.) Аксу відоме під назвою Гумо 姑墨 . Він був важливою зупинкою на Північному Шовковому Шляху, що прямував уздовж північного краю пустелі Такла-Макан в Таримському басейні між містами Куча і Кашгар. За буддистським санскритом відомий як Барука (Bharuka).[1][2] Древнє провідне місто Нан («Південне Місто») було ймовірно розташоване на південь від сьогоденного міста.

    За часів династії Хань Гумо описується як «царство» (guo), що має 3,500 родин і 24,500 осіб, у тому числі 4,500 чоловік, здатних носити зброю. Можливо держава виробляла мідь, залізо і аурипігмент.[3]

    Китайський прочанин Ксуанцанг (Xuanzang) відвідав цю державу в 629 від Р.Х. і записав його назву як Балука (Baluka). В записах фігурують буддистські монастирі на 1 000 ченців. Він зазначив, що держава простягається на 600 лі від сходу до заходу, і 300 лі, від півночі на південь. А також, що його столиця становить 6 лі в діаметрі. Також повідомляється, що "Рідна продукція, клімат, темперамент людей, митниця, записана мова і закон, ті ж, як в країні Куча, але у мові помітні відмінності. Він також зазначив, що прекрасне бавовняне і конопляне полотно, зроблене в області, експортується у сусідні країни..[4]

    У 7-му, 8-му, і на початку 9-го століття, контроль над регіоном воювали китайська династія Тан, Тибетська імперія Туфан, і Уйгурський каганат. Тибет захопив Аксу в 670 від Р.Х., але війська династії Тан зайняли край в 692. Тибет оволодів знов Таримським басейном в кінці 720-х, але Династія Тан знову анексувала регіон в 740-х. Таласька битва призвела до подальшого вилучення Китаю з історії регіону і суперечка відбувалась між тибетцями і уйгурами.

    Аксу був постійно під впливом міста Куча і займав провідне місце на Північно Таримському шовковому шляху на дорозі до долини річки Ілі.

    Близько 1220 року Аксу став столицею держави Мангалай (Mangalai) .

    Френсіс Янгхазбенд, відвідав Аксу в 1887 на його сухопутній подорожі з Пекіна до Індії. Він описав його, як найбільше місто, яке він побачив на його дорозі з Пекіна. Аксу мало близько 20,000 місцевих мешканців, без врахування гарнізону близько у 2,000 солдатів. Місто мало великі базари і караван-сараї для купців.[5]

    Сусіди[ред. | ред. код]

    Держава межувала з Кашгаром на південному заході, Куча, Карашар і Турфан на сході. Через пустелю на південь був Хотан.

    Посилання[ред. | ред. код]

    1. Notes to the translation from the Hou Hanshu by John E. Hill
    2. Bailey, H. W. (1985): Indo-Scythian Studies being Khotanese Texts Volume VII. Cambridge University Press. 1985.
    3. Hulsewé, A. F. P. and Loewe, M. A. N. 1979. China in Central Asia: The Early Stage 125 B.C. — A.D. 23: an annotated translation of chapters 61 and 96 of the History of the Former Han Dynasty, p. 162. E. J. Brill, Leiden.
    4. Li, Rongxi. Translator. 1996. The Great Tang Dynasty Record of the Western Regions. Numata Center for Buddhist Translation and Research. Berkeley, California.
    5. Younghusband, Francis E. (1896). The Heart of a Continent, p. 154. John Murray, London. Facsimile reprint: (2005) Elbiron Classics. ISBN 1-4212-6551-6 (pbk); ISBN 1-4212-6550-8 (hardcover).


    Джерела[ред. | ред. код]

    • The Chinese History of the Western Han records some information about the kingdom.
    • Either the Old Book of Tang or the New Book of Tang records Xuanzang's information and a little extra.
    • Hill, John E. 2003. «Annotated Translation of the Chapter on the Western Regions according to the Hou Hanshu.» 2nd Draft Edition. [1]
    • Puri, B. N. Buddhism in Central Asia, Motilal Banarsidass Publishers Private Limited, Delhi, 1987. (2000 reprint).
    • Stein, Aurel M. 1907. Ancient Khotan: Detailed report of archaeological explorations in Chinese Turkestan, 2 vols. Clarendon Press. Oxford. [2]
    • Stein, Aurel M. 1921. Serindia: Detailed report of explorations in Central Asia and westernmost China, 5 vols. London & Oxford. Clarendon Press. Reprint: Delhi. Motilal Banarsidass. 1980. [3]
    • Yu, Taishan. 2004. A History of the Relationships between the Western and Eastern Han, Wei, Jin, Northern and Southern Dynasties and the Western Regions. Sino-Platonic Papers No. 131 March, 2004. Dept. of East Asian Languages and Civilizations, University of Pennsylvania.
    • Silk Road Seattle (The Silk Road Seattle website contains many useful resources including a number of full-text historical works)
    Оази Таримського басейну
    Дуньхуан | Турфан | Гаочанг | Карашар | Курля | Куча | Аксу | Кашгар | Яркенд | Каргалик | Хотан | Лоулань