Аксіологічна психологія особистості
Аксіологічна психологія особистості — новітня царина персонологічних студій, суголосних сучасним науковим пошукам постнекласичних парадигмальних варіантів цілісного дослідження феномену особистості. Концепцію вперше запропоновано[1] і досліджено[2] Карпенко Зіновією Степанівною — українським науковцем, доктором психологічних наук.
- Основні аспекти
- культурно-історичний, що відстежує процес присвоєння індивідом заданих суспільством духовних цінностей як зразків соціально бажаної поведінки;
- психодинамічний аспект, що відстежує зворотній бік аксіогенезу як знаходження шляхів актуалізації вроджених духовних інтенцій у просторі соціальних зв'язків особистості;
- феноменологічно-рефлексивний аспект, що являє собою взаємне проникнення обох вищеназваних напрямів дослідження і заснований на уявленні про нерозривну єдність об'єктивних і суб'єктивних джерел аксіогенезу особистості та їх представленість у внутрішньому (феноменологічному) світі людини, вищим проявом якого є ціннісно-смислова свідомість з притаманними їй рефлексивним атрибутами.
Основну тенденцію поступального аксіогенезу особистості відображає принцип інтегральної суб'єктності, що виражає сходження людини до вершин духовної досконалості через послідовні, еволюційно вмотивовані стадії. Суб'єктом аксіогенезу є особистість як трансцендентальний духовний суб'єкт, носій ноуменальних визначень людини, а також її феноменальних, атрибутивних репрезентацій. Здатність людини до самоактуалізації проявляється у висхідній телеологічній перспективі. Аплікація синергетичної парадигми і холістичного підходу на обґрунтування психології особистості у спектрі різноманітних суб'єктно-персонологічних прекцій гарантоване функціями інформаційно-комунікативної медіації, енергетичної атракції, взаємного (кругового) ціннісно-цільового зв'язку в цілісному динаміному хронотопі людського існування, що знімає фактор хаотичних, реактивних, ситуативних поведінкових реакцій фактором свідомо і відповідально вмотивованого вчинкування.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Кафедра педагогічної і вікової психології. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 26 червня 2017.
- ↑ Макарова Л. Карпенко Зіновія Степанівна [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
Джерела[ред. | ред. код]
- Карпенко З.С. Аксіологічна психологія особистості. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2009. — 512 с.
