Акула-нянька руда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Акула-нянька іржава)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акула-нянька руда

Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Акули (Selachimorpha)
Ряд: Воббегонгоподібні (Orectolobiformes)
Родина: Акули-няньки (Ginglymostomatidae)
Рід: Nebrius
Rüppell, 1837
Вид: Акула-нянька руда
Nebrius ferrugineus
(Lesson, 1831)

Посилання
Вікісховище: Nebrius ferrugineus
Віківиди: Nebrius ferrugineus
ITIS: 159979
МСОП: 41835
NCBI: 496405

Акула-нянька руда (Nebrius ferrugineus) — єдиний вид роду Nebrius родини акули-няньки. Інші назви «іржава акула-нянька», «світло-коричнева акула-нянька».

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина досягає 3,2 м, зазвичай — 2,2-2,7 м. Голова широка, трохи сплощена. Очі маленькі. За ними розташовані великі бризкальця. Перед ніздрями присутні 2 вусика. Нижня губа наче поділена на 3 частини. Рот маленький. На верхній щелепі — 29-33 рядка широких зубів, з декількома верхівками, з яких центральна є високою, бокові — маленькі. На нижній щелепі — 26-28. У неї 5 пар зябрових щілин. Тулуб циліндричний, подовжений, обтічний. Грудні плавці великі, загострені. Має 2 спинних плавця, з яких передній більше за задній. Передній спинний плавець серпоподібний. Розташовано навпроти черевних плавців. Черевні плавці мають серпоподібну форму. Анальний плавець розташовано неподалік від хвостового плавця. Хвостовий плавець становить 1/4 усієї довжини тіла, він гетероцеркальний, нижня лопать майже не розвинена.

Забарвлення спини і боків коливається від жовтуватого до коричневого кольору з сірими або червоними відтінками, що надає рудий вигляд. Звідси походить назва цієї акули. Черево має білий колір.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Тримається у прибережній зоні, до глибини 70 м. Воліє до рифів з піщаним дном і водоростями. Доволі моторна акула. За допомогою щочного насосу і бризкалець здатна подовгу триматися та дихати нерухомо на дні. Вдень відпочиває у природних укриттях. Активна в присмерку або вночі. Утворює великі групи. Полює біля дна, є бентофагом. Живиться восьминогами, каракатицями, кальмарами, крабами, омарами, лангустами, морськими їжаками, морськими зміями, бичками, камбалами, рибами-хірургами. Доволі територіально, не віддаляється від звичного місця полювання. Ворогами у акула-бик, лимонна та тигрова акули.

Статева зрілість у самців настає при розмірі 2,5 м, самиць — 2,3-2,9 м. Це яйцеживородна акула. Самиця народжує до 4 акуленят завдовжки 40-80 см. Має низьку здатність до репродукції.

Є об'єктом промислового вилову, особливо цінується м'ясо та плавців.

Не становить загрози для людини. Доволі рідкісні укуси цієї акули, однією з жертв був Теодор Рузвельт III, якого у 1973 році вкусила руда акула-нянька за плече.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Мешкає від ПАР уздовж узбережжя східної Африки до Червоного моря включно, біля Мадагаскару, Маскаренських, Сейшельських і Мальдівських островів, від Аравійського півострова до Бангладеш (включно з Перською затокою та архіпелагом Чагос), біля берегів Таїланду, Індонезії, Малайзії, Брунею, Східного Тимору, о. Нова Гвінея, північної Австралії, від Камбоджі до Японії (включно з Тайванем та північною акваторією Філіппін). окремі види зустрічаються біля Маршаллових островів, Нової Каледонії, Палау, Самоа, Таїті.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Compagno, L.J.V. (2002). Sharks of the World: An Annotated and Illustrated Catalogue of Shark Species Known to Date (Volume 2). Rome: Food and Agriculture Organization. pp. 195—199. ISBN 92-5-104543-7.