Акулов Іван Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Акулов
рос. Акулов Иван Алексеевич
Akulov ia.jpg
Іван Акулов
Народився 24 квітня 1888(1888-04-24)
Петербург
Помер 29 жовтня 1937(1937-10-29) (49 років)

Громадянство СРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянин
Діяльність юриспруденція
Alma mater Петербурзька торгово-промислова школа
Посада генеральний прокурор СРСР
Термін 1933—1935
Попередник Красиков Петро Ананійович
Наступник Вишинський Андрій
Партія ВКП(б)
Батько Іван Акулов

Іва́н Олексі́йович Аку́лов (рос. Иван Алексеевич Акулов, 24 (12) квітня 1888(18880412), Петербург — †29 жовтня 1937) — радянський партійний і державний діяч. Один з організаторів масових репресій в СРСР.

Життєпис[ред.ред. код]

Марка СРСР на честь Акулова

Народився у Петербурзі в незаможній сім'ї. У 1905 р. закінчив Петербурзьку торгово-промислову школу.

До партії більшовиків вступив у 1907 р.. Вів революційну роботу в Петербурзі, Самарі, Виборзі.

1918 — 1922— секретар Уральського обласного, Оренбурзького, Киргизького крайових і Кримського обласного комітетів РКП(б). Активний учасник громадянської війни. Призначений з Москви секретарем Кримського областкому в квітні 1921.

1922–1927 — член президії ЦК спілки гірників, голова Донецького губернського відділу гірників. На XV з'їзді партії був обраний членом ЦК ВКП(б).

В 1927–1929 — голова Всеукраїнської ради профспілок

1929 — секретар ВЦРПС

1930–1931 — заступник наркома РСІ СРСР та член Президії ЦКК ВКП(б).

1931–1932 — перший заступник голови ОДНУ.

12 жовтня 1932— по 1933 — секретар ЦК КП(б)У

1933–1935 — прокурор СРСР, пізніше секретар ЦВК СРСР.

9 липня 1937 року був звільнений з поста секретаря ЦВК СРСР.

23 липня 1937 року заарештований, 29 жовтня 1937 р. військовою колегією Верховного суду СРСР під головуванням Василя Ульріха засуджений до розстрілу за звинуваченням в участі в контрреволюційній військовій змові. Вирок було виконано наступного дня, 30 жовтня 1937 р.

Реабілітований військовою колегією Верховного суду СРСР 18 грудня 1954, відновлений у партії КПК при ЦК КПРС 27 травня 1955 р.

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Акулов Иван Алексеевич // БСЭ. — 3-е изд. — М., 1970. — Т. 1. — С. 364–365.
  • Акулов Иван Алексеевич // Известия ЦК КПСС. — 1990. — № 7. — С. 82.
  • Акулов Іван Олексійович // Рад. енцикл. історії України. — К., 1969. — Т. 1. — С. 43.
  • Акулов Іван Олексійович // УРЕ. — К., 1959. — Т. 1. — С. 147.
  • Акулов Иван Алексеевич // УСЭ. — К., 1978. — Т. 1. — С. 116.
  • Блинов А. С. Иван Акулов / А. С. Блинов. — М.: Политиздат, 1967. — 79 с.: ил.
  • Голубова А. Был настоящим большевиком: К 100-летию со дня рождения И. А. Акулова / А. Голубова // Рабочая газ. — 1988. — 12 апр.
  • Заставская Н. С большевистской закалкой: 100 лет со дня рождения И. А. Акулова / Н. Заставская // Веч. Донецк. — 1988. — 18 апр.
  • Левін В. С. Боєць ленінського гарту / В. С. Левін // Укр. іст. журн. — 1978. — № 3. — С. 119–124.
  • Михайлов В. Человек долга и чести / В. Михайлов // Правда Украины. — 1988. — 12 апр.
  • Парсенюк Б. Сталінські губернатори: І. О. Акулов / Б. Парсенюк // Донеччина. — 2002. — 10 жовт.
  • Парсенюк Б. Червоні губернатори / Б. Парсенюк // Схід. часопис. — 1995. — 12-18 серп.; 22 серп. — 1 верес.
  • Ясенов Е. Наша область начиналась на бумаге / Е. Ясенов // Золотой Скиф. — 2002. — № 1. — С. 67.

Посилання[ред.ред. код]