Акулов Іван Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Акулов
рос. Акулов Иван Алексеевич
Akulov ia.jpg
Іван Акулов
Народився 24 квітня 1888(1888-04-24)
Петербург, Російська імперія
Помер 29 жовтня 1937(1937-10-29) (49 років)

Громадянство СРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянин
Діяльність юриспруденція
Alma mater Петербурзька торгово-промислова школа
Посада генеральний прокурор СРСР
Термін 1933—1935
Попередник Красиков Петро Ананійович
Наступник Вишинський Андрій
Партія ВКП(б)
Батько Іван Акулов

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Іва́н Олексі́йович Аку́лов (рос. Иван Алексеевич Акулов, 24 (12) квітня 1888(18880412), Петербург, Російська імперія — †29 жовтня 1937) — радянський партійний і державний діяч. Один з організаторів масових репресій в СРСР.

Жертва Сталінського терору.

Життєпис[ред.ред. код]

Марка СРСР на честь Акулова

Народився у Петербурзі в незаможній сім'ї.

У 1905 р. закінчив Петербурзьку торгово-промислову школу.

До партії більшовиків вступив у 1907 р.. Вів революційну роботу в Петербурзі, Самарі, Виборзі.

У 1918-1922 — секретар Уральського обласного, Оренбурзького, Киргизького крайових і Кримського обласного комітетів РКП(б). Активний учасник громадянської війни. Призначений з Москви секретарем Кримського областкому в квітні 1921.

У 1922-1927 — член президії ЦК спілки гірників, голова Донецького губернського відділу гірників. На XV з'їзді партії був обраний членом ЦК ВКП(б).

У 1927-1929 — голова Всеукраїнської ради профспілок

1929 — секретар ВЦРПС

У 1930-1931 — заступник наркома РСІ СРСР та член Президії ЦКК ВКП(б).

У 1931-1932 — перший заступник голови ОДНУ.

З 12 жовтня 1932 до 1933 — секретар ЦК КП(б)У

У 1933-1935 — прокурор СРСР, пізніше секретар ЦВК СРСР.

9 липня 1937 року був звільнений з поста секретаря ЦВК СРСР.

23 липня 1937 року заарештований, 29 жовтня 1937 р. військовою колегією Верховного суду СРСР під головуванням Василя Ульріха засуджений до розстрілу за звинуваченням в участі в контрреволюційній військовій змові. Вирок було виконано наступного дня, 30 жовтня 1937 р.

Реабілітований військовою колегією Верховного суду СРСР 18 грудня 1954, відновлений у партії КПК при ЦК КПРС 27 травня 1955 р.

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Акулов Иван Алексеевич // БСЭ. — 3-е изд. — М., 1970. — Т. 1. — С. 364–365.
  • Акулов Иван Алексеевич // Известия ЦК КПСС. — 1990. — № 7. — С. 82.
  • Акулов Іван Олексійович // Рад. енцикл. історії України. — К., 1969. — Т. 1. — С. 43.
  • Акулов Іван Олексійович // УРЕ. — К., 1959. — Т. 1. — С. 147.
  • Акулов Иван Алексеевич // УСЭ. — К., 1978. — Т. 1. — С. 116.
  • Блинов А. С. Иван Акулов / А. С. Блинов. — М.: Политиздат, 1967. — 79 с.: ил.
  • Голубова А. Был настоящим большевиком: К 100-летию со дня рождения И. А. Акулова / А. Голубова // Рабочая газ. — 1988. — 12 апр.
  • Заставская Н. С большевистской закалкой: 100 лет со дня рождения И. А. Акулова / Н. Заставская // Веч. Донецк. — 1988. — 18 апр.
  • Левін В. С. Боєць ленінського гарту / В. С. Левін // Укр. іст. журн. — 1978. — № 3. — С. 119–124.
  • Михайлов В. Человек долга и чести / В. Михайлов // Правда Украины. — 1988. — 12 апр.
  • Парсенюк Б. Сталінські губернатори: І. О. Акулов / Б. Парсенюк // Донеччина. — 2002. — 10 жовт.
  • Парсенюк Б. Червоні губернатори / Б. Парсенюк // Схід. часопис. — 1995. — 12-18 серп.; 22 серп. — 1 верес.
  • Ясенов Е. Наша область начиналась на бумаге / Е. Ясенов // Золотой Скиф. — 2002. — № 1. — С. 67.

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Акулов Іван Олексійович