Акцент (значення)

Акце́нт (запозичено з лат. accentus «наголос, інтонація, підвищення голосу» через фр. accent, з поправкою на латинську вимову):

• Акцент (наголос) — маловживаний синонім наголосу.
• Акцент (знак) — графічний знак, яким позначають наголос (наприклад, у грецькій мові) і деякі особливості голосних звуків, наприклад, у французькій мові значком accent aigu (é) позначають більш закриту вимову звука, значком accent grave (è) — більш відкриту, значком accent circonflèxe (ê) — відкриту довгу вимову звука «e».
• Акцент (вимова) — мимовільне спотворювання звуків нерідної мови людиною, зумовлене артикуляційною базою своєї рідної мови.
• Акцент (музика) — в музиці — виділення окремого звука або акорду шляхом його посилення (позначається: >, sf та ін.) чи ритмічного подовження, зміни гармонії, тембру, напряму мелодичного руху тощо
• Акцент (газета) — газета на Донбасі. У 1920 р. засновано газету «Молодой Донбасс» — пізніше «Юный шахтер», «Молодой шахтер», «Молодой рабочий», «Комсомолец Донбасса», «Акцент».

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• В. Г. Скляренко, Н. М. Кушка. Акцент [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ