Акілле Варці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акілле Варці
італ. Achille Varzi
Акілле Варці на перегонах Тарга Флоріо у 1930 році
Акілле Варці на перегонах Тарга Флоріо у 1930 році
Загальна інформація
Національність італієць
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Народження 8 серпня 1904(1904-08-08)
Галліате, Королівство Італія
Смерть 1 липня 1948(1948-07-01)
Траса Бремгартен, Берн, Швейцарія
Поховання Галліате
Батько Менотті Варці
Мати Піна Коллі Ланці
Дружина Норма Коломбо
Веб-сторінка Офіційний сайт
Спорт
Вид спорту Мотоспорт, автоспорт
Команда Bugatti, Ferrari, Auto Union
Завершення виступів 1 липня 1948
Особисті рекорди чемпіон Італії з мотоперегонів у класі 350cc (1923)
чемпіон Італії з мотоперегонів у класі 500cc (1926)
Акілле Варці у Вікісховищі?
Нагороди
Knight of the Order of Merit of the Italian Republic

Акілле Варці (італ. Achille Varzi) (нар. 8 серпня 1904, Галліате — пом. 1 липня 1948, Бремгартен[1]) — італійський мото- і автогонщик.

Біографія[ред. | ред. код]

Акілле Варці був одним з найкращих автогонщиків 1930-х років, але у найзначніших гонках поступався першістю Таціо Нуволарі. На відміну від нього, Варці вів гонки з холодним розрахунком і лише двічі побував у аваріях, в останній з яких загинув. Розпочав кар'єру у 1920-х роках з мотогонок, вигравши у 1923 році на мотоциклі Garelli підряд 8 гонок, здобувши титул чемпіона Італії у класі 350cc. У 1926 році на мотоциклі Sunbeam[2] Варці вигравчемпіонат Італії у класі 500cc, а у 1929 році став віце-чемпіоном того ж класу на Terzo Bandini[3].

Акілле Варці. Гран-Прі Монако. 1933
Пілоти Альфа Ромео. Акілле Варці. 1929—1933

З 1928 почав виступати на автогонках і вже у 1929 виграв три Гран-Прі на Alfa Romeo P2[4]. Знову ж на Alfa Romeo у 1930 виграв Targa Florio, а на Maserati — Coppa Acerbo[5] у Пескара, Гран-Прі Монца (усі в Італії) та Сан-СебастьянуІспанії). Далі виступав за команду Bugatti (1931/33), вигравши Гран-Прі Франції[6] (1931), Монако, Триполі (1933). На Alfa Romeo Енцо Феррарі 1934, серед іншого, виграв Mille Miglia[7]. На сезон 1935 перейшов до Auto Union, але практично був усунутий від змагань, оскільки у Третьому Райху за кермом бажали бачити гонщиків-німців. У цей період захопився морфієм, жінками, маючи бурхливий роман з Ільзою Пітч — дружиною його товариша, гонщика Пауля Пітча. Але на виступах у 21 гонці довів, що він є одним з небагатьох гонщиків, що оволоділи технікою їзди на задньомоторному Auto Union. У 1935 йому вдалось виграти Гран-Прі Тунісу, Coppa Acerbo, в 1936 обіграв товариша по команді Ганса Штука на Гран-Прі Триполі. З 1937 спорадично брав участь у змаганнях, виступивши у вересні востаннє у Гран-прі Італії. На тренуваннях він обійшов переможця Бернда Роземейєра з Auto Union, а у гонці став шостим. На цей час було відомо, що команда Auto Union не продовжуватиме з ним контракту. Після цього він надовго пропав з поля зору, подолавши наркотичну залежність, знову одружившись.

Акілле Варці повернувся у 1946 році до команди Alfa-Romeo, вигравши Гран-Прі Турину[8] і зайнявши у решті гонок місця нижче третього. На тренуванні у дощову погоду на трасі Бремгартен Гран-Прі Швейцарії[9] 1 липня 1948 його машину занесло. Він отримав смертельні поранення після її перекидання.

Після цього FIA ввела обов'язкове носіння гонщиками шоломів. У Формулі-1 1950 взяла участь команда Scuderia Achille Varzi на Maserati 4CL, 4CLT[10]. Виграв 23 Гран-Прі.

Акілле Варці і Луї Широн. Гран-Прі Франції. 1931

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Daniele Agrati, Roberto Patrignani: Agrati Garelli — 80 anni di storia (1999) ISBN 8879112031 (італ.)
  • Peter Kirchberg, Grand Prix Report AUTO UNION 1934 bis 1939 (1982) ISBN 3879438765 (італ.)

Посилання[ред. | ред. код]