Акінак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акінак скіфів

Акіна́к — короткий меч перських воїнів. Грекомовні автори минулого називали акінаками скіфські короткі мечі.

Є. В. Черненко довів, що називати скіфський меч акінаком не можна через основні розбіжності між скіфськими мечами та акінаком: в останніх перехрестя завжди входять в піхви, чого ніколи не буває у скіфських мечів, закінчення піхов (бутероль) широке і чітко відокремлене від них, вища та іншої форми бокова лопать[1].

Акінаки коротші за скіфські мечі. Руків'я поділяється на навершя, власне руків'я та перехрестя (ефес). Вихід з піхов називається устям, з боку — бокова лопать. Форма навершя і перехрестя — типологічний та хронологічний індикатор. Архаїчні (VII — VI ст. до н. е.) скіфські мечі мали прямокутне або брускоподібне навершя і перехрестя з прямим верхнім і заокругленим нижнім краєм (метеликоподібне). Хронологічною ознакою є також петля на верхньому краї руків'я (для прив'язування темляка).

У V ст. до н. е. з'являються антеноподібні[2] та зооморфні навершя, перехрестя — овальні із заглибленням у нижній частині (ниркоподібне). IV ст. до н. е. навершя частіше овальне, перехрестя — трикутне (серцеподібне). Середня довжина скіфського меча — 40 — 60, ширина — 4,5 — 6 см. Парадні екземпляри мали обтягнуті золотим листом руків'я та піхви, прикрашені зображеннями у звіриному стилі.

Сюжети на піхвах деяких мечей повторюються (Чортомлик, Єлизаветівка, Товста Могила), утворюючи серію. Такі речі виготовлялися античними майстрами на замовлення скіфів. Самі піхви дерев'яні обтягнуті фарбованою шкірою. Від верхньої частини вбік відходила підтрикутна лопать, на якій меч кріпився до пояса. Судячи з зображень, скіфські мечі носили з правого боку, ближче до середини пояса. На кінцях піхов — розширення (бутеролі) — найчастіше невеликі, іноді (Солоха) — значні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Черненко Е. В. Древнейшие скифские парадные мечи (Мельгунов и Келермес) // Скифы и Кавказ. — К., 1980. — С. 7-31.
  2. Слюсар, В.И. (2011). Антенна: история радиотехнического термина.. Первая миля. Last mile (Приложение к журналу "Электроника: наука, технология, бизнес"). – 2011. - № 6. с. С. 55 – 56. 

Література[ред. | ред. код]

  • Симоненко О. В. Акінак // Словник-довідник з археології. К., 1996;
  • Мелюкова А. И. Вооружение скифов // САИ. — 1964. — ДІ4. — 260 с.;
  • С. А. Гвоздев. Холодное оружие Востока и Запада. Техника самообороны — Мн.: Современное слово, 2000.-176 с. ISBN 985-443-172-X

Посилання[ред. | ред. код]