Алан Маклафлін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Алан Маклафлін
Особисті дані
Повне ім'я Алан Френсис Маклафлін
Народження 20 квітня 1967(1967-04-20)
  Манчестер, Англія
Смерть 4 травня 2021(2021-05-04) (54 роки)
Зріст 173 см
Громадянство Ірландія Ірландія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1985—1986 Англія «Манчестер Юнайтед» 0 (0)
1986—1990 Англія «Свіндон Таун» 106 (19)
1987—1988  Англія «Торкі Юнайтед» 24 (4)
1990—1992 Англія «Саутгемптон» 24 (1)
1991  Англія «Астон Вілла» 0 (0)
1992—1999 Англія «Портсмут» 309 (54)
1999—2001 Англія «Віган Атлетік» 22 (1)
2001—2002 Англія «Рочдейл» 18 (1)
2002—2003 Англія «Форест Грін Роверз» 12 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1990—1999 Ірландія Ірландія 42 (2)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2016—2021 Англія «Академія Свіндон Таун»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Алан Френсис Маклафлін (англ. Alan Francis McLoughlin; нар. 20 квітня 1967, Манчестер, Англіяпом. 4 травня 2021)[1] — ірландський футболіст та тренер, який виступав на позиції півзахисника в англійських клубах та національної збірної Ірландії. Відомий своїми виступами за «Свіндон Таун» та «Портсмут». Його найяскравішим моментом у міжнародній кар'єрі став став гол (зрівняв рахунок) у матчі проти Північної Ірландії в Белфасті, який вивів Ірландію на чемпіонату світу 1994 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

«Манчестер Юнайтед»[ред. | ред. код]

У липні 1983 року закінчив школу, після чого тренувався разом з «Манчестер Юнайтед». Напередодні старту сезону 1985/86 років переведений до першої команди, однак в її складі не зіграв жодного офіційного поєдинку. Натомість провів 40 матчів за резервну команду «червоних».

«Свіндон Таун»[ред. | ред. код]

Після відходу з Олд Траффорд, Алан грав у товариському турнірі за «Сток Сіті», але до підписання контракту справа так і не дійшла. Взяв участь у виїзному товариському матчі проти «Даргем Юніверситі». Після цього «Олдем Атлетік» запросив Алана на тижневий перегляд, але в серпні 1986 року гравець обрав «Свіндон Таун», який напередодні цього виборов путівку до Третього дивізіону Футбольної ліги. У новій команді дебютував 12 вересня 1986 року в нічийному (2:2) поєдинку проти «Ньюпорт Каунті». Однак він не відповідав стилю гри «лонг болу» тодішнього тренера Лу Макарі, а через сім місяців та дев'яти зіграних перейшов в оренду до «Торкі Юнайтед». Його кар'єра в «Свіндоні», здавалося, закінчилася, коли він повернувся до «Торкі» на початку наступного сезону для чергової оренди, але дискваліфікації інших гравців означали, що Маклафлін отримав ще один шанс у першій команді, і незабаром він зарекомендував себе як стабільний гравець основи «Свідона».

Саме за наступника Макарі на посаді головного тренера клубу Освальдо Арділеса Маклафлін справді розквітнув. У дебютному для Арділеса сезоні на тренерському містку «Свідона» регуляно виходив на поле, відзначився 16-ма голами. Прекрасний для себе сезон завершив 28 травня 1990 року на Вемблі переможним голом у фіналі плей-оф проти «Садерленда». Однак напередодні початку наступного сезону городян понизили в Футбольній лізі за нерегулярні виплати гравцям. Це спочатку означало, що «Сандерленд» вийшов до Першого дивізіону, а Свіндон понижений до третього дивізіону; своє ж місце у Другому дивізіоні він втратив на користь представника Третього дивізіону «Транмер Роверз», який програв у фіналі плей-оф за право підвищитися в класі. Однак після подачі апеляції, «городянам» повернули місце в Другому дивізіоні.

«Саутгемптон»[ред. | ред. код]

Тим часом «Свіндон» почав відчувати фінансові проблеми, через що довелося продавати гравців. У грудні 1990 року Алан перейшов з «городян» до «Саутгемптона» за рекордні для клубу 1 мільйон фунтів стерлінгів. Однак Маклафіну не вдалося набрати форми, яку він демонстрував у «Свіндон Таун», через що довелося відправитися в оренду спочатку до «Астон Вілли», а згодом — до «Портсмута»[1].

«Портсмут»[ред. | ред. код]

в останньому з вище вказаних клубів добре зарекомендував себе, тому керівництво «Портсмута» вирішило зробити ставку на нього. У лютому 1992 року Алан переїхав на Фраттон Парк за 400 000 фунтів стерлінгів, провівши лише 29 виступів за «Святих». Він допоміг «Портсмуту» вийти в півфінал Кубку Англії 1992 року, відзначившись переможним голом у чвертьфінальному поєдинку проти «Ноттінгем Форест», але в півфіналі його команда зустрілася з «Ліверпулем» й поступилася в серії післяматчевих пенальті. Допоміг «Портсмуту» поборотися за вихід до Прем’єр-ліги 1992/93, але «Вест Гем Юнайтед» отримав автоматичне підвищення, а команда Маклафіна програла в плей-оф «Лестер Сіті».

«Віган Атлетік»[ред. | ред. код]

у грудні 1999 року проданий у «Віган Атлетік» за 260 000 євро. Однак травми завадили йому закріпитися в основі команди, через що він провів лише 22 матчі за «Віган», в яких відзначився трьома голами. Єдиним голом у чемпіонаті відзначився в поєдинку проти «Джиллінгема», а також відзначився дублем у матчі Трофею Футбольної ліги проти «Олдем Атлетіка»[2].

«Рочдейл»[ред. | ред. код]

У грудні 2001 року перейшов вільним агентом до «Рочдейла» й допоміг команді вийти в плей-оф у 2001/02, де двічі виконував пенальті в останньому турі чемпіонату проти «Бристоль Роверз»[3].

«Форест Грін Роверз»[ред. | ред. код]

Наприкінці своєї кар’єри Маклафлін приєднався до «Форест Грін Роверз» чк гроаючий тренер на сезон 2002–2003 року. Взяв участь у поєдинку першого раунду Кубку Англії проти «Ексетер Сіті», який транслювався в прямому ефірі на BBC Match of the Day[4]. Наприкінці сезону Маклафлін завершив кар'єру гравця, щоб сконцентруватися на тренерській роботі в клубі.

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Виступи Алана на клубному рівні принесли йому зацікавленість з боку головного тренера національної збірної Ірландії Джека Чарльтона до команди для виступів на чемпіонаті світу 1990 року в Італії. Дебютував за національну команду 2 червня 1990 року в переможному (3:0) товариському поєдинку проти Мальти[5]. На чемпіонаті світу 1990 року зіграв два поєдинки, виходив на заміну в матчах проти Англії та Єгипту[6][7] [8][9]. 17 листопада 1993 року Маклафлін вийшов на заміну та відзначився голом на 76-ій хвилині (зрівняв рахунок) у нічийному (1:1) матчі проти Північної Ірландії на Віндзор Парк в кваліфікації чемпіонату світу 1994 року; нічия в поєднанні з поразкою Іспанії від Данії означала, що збірна Ірландії пройшла кваліфікацію на чемпіонат світу 1994 року в США[10][11]. Алан став першим гравцем «Портсмута», якого викликали до будь-якої збірної для участі на чемпіонату світу з часів турніру 1958 року — за дев'ять років до народження самого Маклафліна. Загалом зіграв 42 матчі за збірної Ірландії Ірландія та відзначився двома голами, а своїм останнім голом голом за збірну відзначився 2 квітня 1997 року в програному (2:3) виїзному поєдинку проти Македонії[12].

Кар'єра на телебаченні[ред. | ред. код]

Після закінчення кар'єри гравця Маклафлін повернувся до «Портсмута», де став співкоментатором нині вже неіснуючої в Портсмуті радіостанції The Quay. У лютому 2011 року перейшов на BBC Radio Solent на посаду співкоментатора матчів Портсмута. Призупинив кар'єру на радіо в 2011 році, після того як отримав пропозицію приєднатися до тренерського штабу «Портсмута». Іноді підміняв Гая Віттінгема як співкоментатор BBC Radio Solent.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

У липні 2011 року приєднався до «Портсмута» на посаду старшого тренера академії, працюючи разом з іншими улюбленцями клубу Енді Оуфордом та Полом Хардіманом. 8 липня 2013 року призначений тренером першої команди «Портсмута»[13]. Разом з менеджером Гаєм Віттінгемом працював асистентом головного терера в першому після пониження в класі в сезоні у Другій лізі. Віттінгема звільнили у листопаді 2013 року, а його місце зайняв Річі Баркер, який пропрацював лише три місяці[14]. Потім Енді Оуфорд очолив команду до кінця сезону, оскільки разом з Гардіманом і Маклафліном Портсмут залишався непереможеним в останніх семи матчах, зберігаючи своє місце в лізі та фінішував на 13-му місці. Оуфорда призначили головним тренером на постійній основі, а Маклафлін у травні 2014 року продовжив свою роботу в тренерському штабі першої команди разом з новим помічником Полом Гардіманом[15]. 4 грудня 2014 року звільнений з посади тренера першої команди «Портсмута»[16].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Народився 1967 року в Манчестері в родині етнічних ірландців, зростав на Мейн-Роуд, недалеко від тодішньої однойменного стадіону «Манчестер Сіті»[17]. Навчався в католицькій школі Святого Марка, того ж року, коли й колишній гітарист та співак Oasis Ноел Галлахер. Проживав у Свіндоні разом з дружиною та двома доньками.

У 2012 році в Алана діагностували пухлину нирки, він переніс успішну операцію. Однак 4 травня 2021 року у віці 54 років помер від раку в нирках, грудній стінці та легенях[18][19][20].

Досягнення[ред. | ред. код]

«Свіндон Таун»
Індивідуальні
  • Ірландія Найкращий закордонний гравець Ірландії за версією ФАІ (1): 1996
  • Найкращий гравець сезону «Свіндон Таун» (1): 1990
  • Внесений до Зали слави «Свіндон Тауна»
  • Внесений до Зали слави «Портсмута» (2010)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Holley, Duncan (4 May 2021). Alan McLoughlin: An appreciation. Southampton F.C. Процитовано 5 May 2021. 
  2. Oldham 2-3 Wigan. BBC. 9 January 2001. Процитовано 2 January 2010. 
  3. Rochdale 2-1 Bristol Rovs. BBC. 20 April 2002. Процитовано 2 January 2010. 
  4. More goals for McLoughlin. The Observer. 17 November 2002. 
  5. Malta 0 Republic of Ireland 3. Soccerscene. 2 June 1990. Процитовано 5 May 2021. 
  6. England 1 Republic of Ireland 1. Soccerscene. 11 June 1990. Процитовано 5 May 2021. 
  7. Egypt 0 Republic of Ireland 0. Soccerscene. 17 June 1990. Процитовано 5 May 2021. 
  8. Lethal Dose of Sheedy. New Straits Times. 13 June 1990. с. 26. Процитовано 18 June 2013. 
  9. Egypt Block Irish Hustle. New Straits Times. 18 June 1990. с. 32. Процитовано 18 June 2013. 
  10. I generated millions for the FAI; put up with crap hotels; suffered death threats from Combat 18: you name it. Irish Independent. 14 November 2018. Процитовано 14 November 2018. 
  11. 'A complete oversight' - FAI issues apology to Windsor Park hero Alan McLoughlin over friendly match snub. Irish Independent. 14 November 2018. Процитовано 14 November 2018. 
  12. Macedonia 3 Republic of Ireland 2. Soccerscene. 2 April 1997. Процитовано 5 May 2021. 
  13. Portsmouth: Alan McLoughlin named as first-team coach; BBC Sport, 8 July 2013
  14. McLoughlin Appointed First Team Coach - News - Portsmouth. www.portsmouthfc.co.uk. 
  15. Awford set for Pompey manager talks — через www.bbc.co.uk. 
  16. Alan McLoughlin: Portsmouth coach leaves Fratton Park. BBC Sport. 7 December 2014. Процитовано 7 December 2014. 
  17. Shannon, Kieran (2021-05-04). The big interview with Alan McLoughlin: After football comes real life. Irish Examiner (en). Процитовано 2021-05-06. 
  18. McDonnell, Daniel (4 May 2021). Ireland football hero Alan McLoughlin dies at the age of 54. Irish Independent. Процитовано 4 May 2021. 
  19. Alan McLoughlin: Former Republic and Portsmouth midfielder dies aged 54. BBC Sport. 4 May 2021. Процитовано 4 May 2021. 
  20. Alan McLoughlin: A proud Irishman who instantaneously etched his name into the history books. The 42. 4 May 2021. Процитовано 6 May 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]