Алейда Ассман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аляйда Ассман
нім. Aleida Assmann
Aleida Assmann (14016269326).jpg
Ім'я при народженні нім. Aleida Bornkamm
Народилася 22 березня 1947(1947-03-22)[1][2] (72 роки)
Білефельд, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Бізонія
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність anglicist, викладачка університету, антропологиня
Alma mater Тюбінгенський університет і Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла
Сфера інтересів історія, культурологія
Заклад Віденський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук
Відомі учні Michael C. Frank[d]
Член Леопольдина, Австрійська академія наук, Berlin-Brandenburg Academy of Sciences and Humanities[d], Геттінгенська академія наук і Європейська академія[3]
Батько Гюнтер Борнкам
У шлюбі з Ян Ассман
Нагороди
Особ. сторінка netzwerk-kulturwissenschaft.de/assmann.htm

Алейда Ассман у Вікісховищі?

Аляйда Ассман, також Алейда Ассман (нім. Aleida Assmann; 22 березня 1947, Гаддербаум, (зараз Білефельд) — німецький історик, єгиптолог і культуролог.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дочка євангелічного пастора і теолога Гюнтера Борнкама. Вивчала англістику і єгиптологію в університеті Гейдельберга та університеті Тюбінгена (1966—1972). У 1977 році захистила в Гейдельберзі дисертацію з теорії літератури. З 1993 р. — професор Констанцького університету. Була запрошена на професорство в університети Принстона, Х'юстона, Чикаго, Відня. Стала членом Геттінгенської академії наук.

Наукові інтереси[ред. | ред. код]

Ранні роботи присвячені англійській літературі та теорії літературної комунікації. У 1990-х рр. перейшла до проблематики культур антропології і насамперед — до теми культурної пам'яті. Разом з чоловіком, єгиптологом Яном Ассманом, виступила редактором-укладачем ряду збірників з історії культури та культурної антропології. Інтереси дослідниці групуються навколо історії німецької пам'яті з 1945 року, роль поколінь в літературі та суспільстві, а також теорії пам'яті. З 2011 року працює над дослідницьким проектом під назвою «Минуле в сьогоденні: Розміри і динаміка культурної пам'яті».

В своїй книзі «Простори спогадів. Форми та трансформації культурної пам'яті» Алейда Ассман вводить дуже важливі для розуміння процесів активації та забування змісту культурної пам'яті поняття накопичувальної та функціональної пам'яті. Функціональну пам'ять авторка називає населеною та живою, пов'язаною з певною групою, вибірковою, аксіологічно спрямованою, такою, що породжує смисл і орієнтована на майбутнє. Накопичувальна (акумулювальна) пам'ять, своєю чергою, є ненаселеною та безлюдною аморфною масою роз'єднаних елементів, «простором невикористаних, неамальгамованих спогадів», які не пов'язані з сучасністю, а являють собою певне сховище депопулізованих реліктів. Алейда Ассман пропонує наочну різницю між цими двома видами пам'яті:

Накопичувальна пам'ять Функціональна пам'ять
Зміст Інший, вихід за межі сучасності Власний, базування сучасного на певному минулому
Структура часу Анахронічна: двочасовість, Вчора поруч із Сьогодні, контрпрезентаційність Діахронічна: прив'язування Вчора до Сьогодні
Форми Недоторканність текстів, автономний статус документів Селективне = стратегічне, перспективне використання спогадів
Посередники та інститути Література, мистецтво, музей, наука Свята, суспільні ритуали колективного вшанування
Носії інформації Індивіди всередині культурної спільноти Колективні суб'єкти дії

Проте Алейда Ассман не протиставляє ці види пам'яті, навпаки, вона намагається обійти проблему їхньої опозиції, пропонуючи моделі переднього й заднього тла, де накопичувальна, нежива, латентна пам'ять постає заднім тлом і водночас резервуаром майбутнього пам'яті живої, функціональної, де народжуються змісти та (де)конструюються значення, формуються ідентичності та утворюються цінності і орієнтири.

Праці[ред. | ред. код]

  • (нім.)Легітимність фікції: Вступ до історії літературної комунікації / Die Legitimität der Fiktion: Ein Beitrag zur Geschichte der literarischen Kommunikation. (München: Fink, 1980).
  • (нім.)Праця заради національної пам'яті: Коротка історія німецької ідеї освіти / Arbeit am nationalen Gedächtnis: Eine kurze Geschichte der deutschen Bildungsidee. (Frankfurt a. M.: Campus, 1993).
  • (нім.)Час і традиція: Культурні стратегії тривалості / Zeit und Tradition. Kulturelle Strategien der Dauer. (Köln; Weimar; Wien: Böhlau, 1999)
  • (нім.)Geschichtsvergessenheit — Geschichtsversessenheit: Vom Umgang mit deutschen Vergangenheiten nach 1945. (Stuttgart: Deutsche Verlags-Anstalt, 1999, у співавторстві з Ute Frevert).
  • (нім.)Рамки пам'яті / Erinnerungsräume: Formen und Wandlungen des kulturellen Gedächtnisses. (München: C.H. Beck, 1999).
  • (нім.)Das kulturelle Gedächtnis an der Millenniumsschwelle. Krise und Zukunft der Bildung, (Konstanz: UVK, 2004).
  • (нім.)Die Unverzichtbarkeit der Kulturwissenschaften mit einem nachfolgenden Briefwechsel. (Hildesheim: Universitätsverlag, 2004).
  • (нім.)Введення в науки про культуру / Einführung in die Kulturwissenschaft. Grundbegriffe, Themen, Fragestellungen (Berlin: Erich Schmidt, 2006).
  • (нім.)Довга тінь минулого: Меморіальна культура та історична політика / Der lange Schatten der Vergangenheit. Erinnerungskultur und Geschichtspolitik. (München: C.H. Beck, 2006)
  • (нім.)Geschichte im Gedächtnis: Von der individuellen Erfahrung zur öffentlichen Inszenierung. (München: C.H. Beck, 2007).
  • (нім.)Die Zukunft der Erinnerung und der Holocaust (with Geoffrey Hartman) (Konstanz: Konstanz UP, 2012, у співавторстві з Джеффрі Гартманом).
  • (нім.)Auf dem Weg zu einer europäischen Gedächtniskultur? (Wien: Picus, 2012)
  • (англ.)Культурна пам'ять і західна цивілізація / Cultural Memory and Western Civilization: Functions, Media, Archives (Cambridge: Cambridge UP, 2012).
  • (нім.)Ist die Zeit aus den Fugen? Aufstieg und Fall des Zeitregimes der Moderne (München: Hanser, 2013)
  • (нім.)Нове невдоволення німецькою меморіальною культурою / Das neue Unbehagen an der Erinnerungskultur. Eine Intervention (München: C. H. Beck, 2013)

Українські переклади[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]