Александар Дероко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александар Дероко
Александар Дероко
Aleksandar Deroko 2019 stamp of Serbia.jpg
Народження 4 вересня 1894(1894-09-04)
Смерть 30 листопада 1988(1988-11-30) (94 роки)
Белград
Національність Серб
Країна Сербія Сербія
Навчання Белградський університет
Діяльність історик, архітектор, художник
Найважливіші споруди Храм святого Сави, Газиместан
Членство Сербська академія наук і мистецтв і 1300 Corporalsd
Заклад University of Belgrade Faculty of Architectured і University of Belgrade Faculty of Philosophyd
CMNS: Александар Дероко у Вікісховищі

Александар Дероко (серб. Александар Дероко; 4 вересня 1894, Белград — 30 листопада 1988, там само) — сербський архітектор, професор Белградського університету, член Сербської академії наук і мистецтв.

Біографія[ред. | ред. код]

Прадід Александра Дероко, венецієць Марко де Рокко, переїхав зі своєї батьківщини до Дубровника, де одружився з місцевою мешканкою. Дід Йован прибув до Белграду в якості викладача мистецтв. Брат дідуся з материнського боку, Йован Джорджевич, був засновником Сербського національного театру[en] в місті Новий Сад. Александар Дероко мав також родинні зв'язки з видатним сербським письменником Стеваном Сремацем.

Дитинство Александара проходило в родинному колі в помешканні брата дідуся на вулиці Князя Михайла[en], що в центральній частині Белграда. Александар не дуже гарно навчався в початковій та середній школі, через що ледве закінчив її. За його власними спогадами, він надавав перевагу плаванню на човні по Саві.[1] Перед початком Першої світової війни вступив до технічного факультету Белградського університету.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

На початку війни служив в артилерії, однак згодом перебазувався до Скоп'є, де приєднався до батальйону 1300 капралів[en] та отримав звання сержанта. Оскільки до початку війни Александар Дероко був піонером авіації, його перебазували до новостворених повітряних сил Сербії. У 1915 був відправлений на навчання до Франції, таким чином уникнувши подій, пов'язаних з відходом сербських збройних сил восени-взимку того ж року. Ескадрилья Дероко приєдналась до відновленої сербської армії на Салоніцькому фронті, де він воював до закінчення війни та визволення Сербії.

Архітектура[ред. | ред. код]

Александар Дероко вивчав архітектуру в Римі, Празі, Брні, у 1926 отримав відповідну освіту в Белграді. Навчався також у Парижі, будучи урядовим стипендіатом, дружив з Пабло Пікассо, Савою Шумановичем[en], Растко Петровичем, Ле Корбюзьє та іншими відомими особистостями, які тоді мешкали у французькій столиці. На початку 1930-х здобув ступінь професора факультету архітектури в Белграді. Вивчав середньовічну та візантійську архітектуру. Разом з Богданом Несторовичем розробив проект храму святого Сави, у 1935 розпочав його втілення. Був автором багатьох книг, серед яких найвідомішими є Середньовічні замки на Дунаї (1964) та Пустощі довкола Калемегдану (1987). Викладав на архітектурному та філософському факультетах до 1974, коли повністю завершив свою діяльність та пішов на пенсію.

Тричі — у 1954, 1956 та 1965 — бував на Афоні; під час цих подорожей зібрав дуже цінні матеріали про Святу гору.[2]

Інші області[ред. | ред. код]

Александар Дероко займався також спортом, мав значні спортивні досягнення. На змаганнях з плавання, організованих Сербським олімпійським клубом у 1911, здобув золоту медаль, пропливши дистанцію 1000 м вільним стилем. Крім цього, займався моделюванням — є автором одного з перших на теренах Сербії планеру. Брав участь в організованих першими моделістами змаганнях у 191012. Захоплення повітроплаванням призвело до того, що Александр Дероко став одним із перших військових пілотів Сербії під час Першої світової війни.

Також Александар Дероко ілюстрував поштівки, створені в період, коли його старанна діяльність як архітектора зазнала остаточного спаду; вони передавали атмосферу Белграда, його святковий настрій — одним словом, увесь лібералізм нового середнього класу.[3]

Об'єкти[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

  • Народно неимарство (1939 (том 1), 1940 (том 2))
  • Средњовековни градови у Србији, Македонији и Црној Гори (1950)
  • Монументална и декоративна архитектура у средњовековној Србији (1953)
  • Римски споменици у Ђердапу (1959)
  • Архитектура старог века (1962)
  • Средњовековни градови на Дунаву (1964)
  • Света гора (1967)
  • Атос (1967)
  • А ондак је летијо јероплан над Београдом (1983)
  • Мангуплуци око Калемегдана (1987)

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. A ондак је летијо јероплан над Београдом (An' then a plane flew o'er Belgrade), Aleksandar Deroko, 1983. Belgrade, с. 310.
  2. Александар Дероко, «Света гора», Београд (биографски део)
  3. Marija Ristic, Aleksandar Deroko in: Golden Pen of Belgrade, Belgrade: ULUPUDS, 2017

Джерела[ред. | ред. код]

  • Александар Дероко, «Света гора», Београд (биографски део)
  • Marija Ristic, Aleksandar Deroko u: Zlatno pero Beograda, Beograd: ULUPUDS, 2017

Посилання[ред. | ред. код]