Александер Пристор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александер Пристор
пол. Aleksander Prystor
Народився 2 січня 1874(1874-01-02)[4]
Вільнюс, Російська імперія
Помер 1941[1][2][…]
Бутирська в'язниця, Тверський, Центральний адміністративний округ Москви, Москва, СРСР[1] або Москва, СРСР
·дизентерія
Країна  Російська імперія
 Польська Республіка
Діяльність офіцер, політик
Alma mater фізико-математичний факультет Московського університетуd
Учасник Перша світова війна і Польсько-радянська війна 1920
Посада прем'єр-міністр Польщі і Спікер Сенату Республіки Польща
Військове звання полковник
Партія Польська соціалістична партія, Безпартійний блок співпраці з урядом і Табір національного об'єднання
Нагороди
командор ордена Корони Румунії Хрест Хоробрих золотий хрест Заслуги Великий Хрест ордена Відродження Польщі Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі срібний хрест ордена Virtuti Militari Army of Central Lithuania Cross of Merit Великий хрест ордена Христа Cross of Independence with Swords
офіцерський знак «Парасоль»

Олександр Блажей Пристор (пол. Aleksander Błażej Prystor; 2 січня 1874, Вільно — серпень-жовтень 1941, Москва) — польський політичний і державний діяч Другої Речі Посполитої, прем'єр-міністр Польської Республіки (з 27 травня 1931 року по 9 травня 1933 року). Псевдоніми і партійні клички — «Катаяма», «Богдан», «Рафал».

Біографія[ред. | ред. код]

Син машиніста-залізничника. Після закінчення гімназії у Вільно в 1894 році навчався на фізико-математичному факультеті Московського університету. З 1900 року, вивчав медицину в Москві, а пізніше — в університеті Тарту. У 1902 році був змушений залишити навчання, після чого повернувся у Вільно, де влаштувався на роботу в банк. З листопада 1903 року по вересень 1904 року проходив військову службу в саперному батальйоні в Вільно.

Наприкінці 1890-х років включився в підпільний соціалістичний рух на території Литви.

У 1904 році Пристор був одним з перших організаторів протестів проти призову поляків на царську військову службу під час російсько-японської війни. Сконструював бомби, якими був зруйнований пам'ятник імператору Олександру в Лодзі.

У 1905 р. — один з організаторів і активний член Бойової організації Польської соціалістичної партії (БО ППС) і ППС — революційна фракція. Брав участь в Союзі активної боротьби і військової організації — Стрілецький союз. Керував Бойовим відділом і першими «десятками» бойовиків. Надалі командував підготовкою до багатьох гучних акцій БО ППС — нападом на каси і пошти, терористичними атаками на солдатів, офіцерів і поліцейських Російської імперії, актами диверсій і саботажу, а також захистом соціалістичних демонстрацій і маніфестацій.

У 1908 році в числі бойовиків Польської соціалістичної партії під керівництвом майбутнього польського національного героя і глави держави Юзефа Пілсудського брав участь в експропріації коштів з поштового потяга на станції Безданно.

У березні 1912 р. — заарештований Охоронним відділенням. З 1912 р. перебував в ув'язненні в X павільйоні Варшавської цитаделі, потім був висланий у глиб Російської імперії, з березня 1914 р. перебував в Орловській в'язниці.

Звільнений Лютневою революцією в Росії, з 1917 р. — діяв в підпільній Польській військовій організації.

Учасник радянсько-польської війни в 1919—1921 роках. З 1922 р. служив на командних посадах в лавах Війська Польського. Полковник.

Був близьким другом і соратником Ю. Пілсудського, входив у так звану групу полковників.

У 1929—1930 рр.— міністр праці та соціальної опіки, a в 1930—1931 рр. — міністр промисловості і торгівлі Польської Республіки.

З 27 травня 1931 р. по 9 травня 1933 р. — Прем'єр-міністр Польщі.

У 1930—1935 рр.— депутат сейму від безпартійного блоку співпраці з урядом, в 1935—1939 рр.— член Сенату, в 1935—1938 рр.— маршалок польського Сейму.

Після польського походу РСЧА і падіння Польщі у вересні 1939 року переховувався на території нейтральної Литви. Після вступу Червоної Армії в країни Балтії у червні 1940 р. був заарештований НКВД. Його затримання органи НКВД вважали великим успіхом, оскільки А. Пристор вважався майже синонімом контрреволюціонера і був широко відомий як затятий ворог СРСР. З Ковно перевезений до Москви, де був засуджений до смертної кари. В кінці липня 1941 р. смертний вирок було замінено на 10 років ув'язнення.

Перебував в ув'язненні в Бутирській в'язниці, незабаром тяжко захворів і помер (серпень/жовтень 1941 року).

Місце поховання Пристора — невідомо. Символічна могила Александра Пристора знаходиться зараз на варшавському кладовищі Повонзкі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #121310809 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Faceted Application of Subject Terminology
  3. а б NUKAT — 2002.
  4. Internetowy Polski Słownik Biograficzny

Посилання[ред. | ред. код]