Александру Йоан Лупаш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Александру Йоан Лупаш
рум. Alexandru Ioan Lupaş
Народився 5 січня 1942(1942-01-05)[1]
Арад, Румунія
Помер 14 серпня 2007(2007-08-14)[1] (65 років)
Сібіу, Румунія
Громадянство Румунія Румунія
Alma mater університет Клуж-Напока
Галузь наукових інтересів математика
Заклад університет «Лучіан Блага»
Посада Професор
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Вернер Майер-Кеніг

Александру Йоан Лупаш (рум. Alexandru Ioan Lupaş; *5 січня 1942, Арад — †14 серпня 2007, Сібіу, Румунія) — румунський математик, педагог, доктор філософії з математики. Професор університету «Лучіан Блага» в Сібіу.

Спеціаліст в області обчислювальної математики. Відомий, як математик, що довів Нерівність Швейцера.

Біографія[ред.ред. код]

У 1964 закінчив університет в Клуж-Напока. Потім був співробітником, пізніше головним науковим співробітником Математичного інституту Румунської академії в Клуж-Напока.

Під час роботи в інституті опублікував ряд чудових робіт, в тому числі «Some properties of the linear positive operators. I», « Approximationseigenschaften der Gammaoperatoren „, “ Some properties of the linear positive operators. II», «Two generalizations of the Meyer-König and Zeller operator» (1967).

Успішна робота Лупаша була відзначена стипендією імені Гумбольдта, що дозволило йому проводити дослідження в університетах Штутгарта і Тюбінгена, де він працював над докторською дисертацією під керівництвом Вернера Майер-Кеніга.

У 1972 в університеті Штутгарта здобув науковий ступінь доктора філософії з математики за дисертацію «Die Folge der Betaoperatoren». Після повернення на батьківщину в Клуж, зайнявся роботою над другою докторською дисертацією, що стала значним внеском у теорію інтегральних рівнянь.

У тому ж році був призначений викладачем в університеті міста Сібіу.

У 1971 опублікував роботу «On the approximation by linear operators of the class Sm», роком пізніше — «An integral inequality for convex functions».

Автор понад 100 наукових робіт, 6 науково-дослідних монографій і 10 навчальних посібників.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Архів історії математики Мактьютор