Александру Марґіломан

Александру Марґіломан рум. Alexandru Marghiloman
Прапор Прем'єр-міністр Румунії
15 березня 1918 — 24 жовтня 1918
Попередник:	Александру Авереску
Спадкоємець:	Константін Коанде
Прапор Міністр закордонних справ Румунії
1900 — 1901
Попередник:	Йон Лаговарі
Спадкоємець:	Димітріе Стурдза
Прапор Міністр фінансів Румунії
? — ?
Попередник:	Теодор Росетті
Спадкоємець:	Еміль Костінеску
Народження:	4 липня 1854(1854-07-04)  Бузеу, Волоське князівство
Смерть:	10 травня 1925(1925-05-10) (70 років)  Бузеу, Румунське королівство
Країна:	Румунія
Релігія:	православна церква
Освіта:	Saint Sava Colleged і Faculty of Law, University of Bucharestd
Ступінь:	доктор наук
Партія:	Conservative Partyd
Батько:	Iancu Marghilomand
Шлюб:	Elisa Brătianud
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Александру Марґіломан (рум. Alexandru Marghiloman; *4 липня 1854, Бузеу — †10 травня 1925, Бузеу) — румунський консервативний політик. Протягом короткого часу (березень — листопад 1918) був прем'єр-міністром Румунії. Відіграв важливу роль під час Першої світової війни.

Біографія

Навчався в Державному університеті «Św. Sawy» в Бухаресті, а потім вивчав право в Парижі. Був обраний до парламенту в 1884, в уряд прийшов 1888.

Як член Консервативної партії, він підтримував співпрацю Румунського королівства з Німецькою імперією і Австро-Угорщиною в рамках Троїстого союзу.

Після початку окупації Бухареста німцями, Марґіломан залишився в місті як голова румунського Червоного Хреста. Виступав посередником між окупантами і місцевим населенням.

Політична кар'єра

На прохання короля Фердинанда І? Марґіломан зайняв пост прем'єр-міністра. Монарх сподівався, що політик зможе укласти мир з окупантами.

Після проведення переговорів Марґіломан підписав 7 травня 1918 мирний договір, більше відомий як Бухарестський мирний договір. Його умови були несприятливими для Румунського королівства. Після втрати популярності консервативних політиків в післявоєнному Румунському королівстві, Марґіломан пішов з політичного життя і помер у своєму рідному місті.

Також обіймав посаду Міністра сільського господарства, провадив успішну адвокатську практику.

Іменем Марґіломан названа кава (Kawy Marghilomana), приготована по-турецьки з ромом.

Бібліографія

• Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul I, Editura Scripta, București, 1993
• Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul II, Editura Scripta, București, 1994
• Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul III, Editura Scripta, București, 1995
• I.G. Duca, Memorii, Volumul I, Editura Expres, București, 1992
• Titu Maiorescu,România, Războaiele balcanice și Cadrilaterul, Editura Machiavelli, București, 1995
• Ioan Slavici, Amintiri. Închisorile mele. Lumea prin care am trecut, Editura Albatros, București, 1998
• Ioan Scurtu, Gheorghe Buzatu, Istoria românilor în secolul XX, 1918—1948, Editura Paideia, București, 1999
• Mircea Iosa, Traian Lungu, Viața politică în România 1899—1910, Editura politică, București, 1977
• Titu Maiorescu, Viața politică a României sub domnia lui Carol I, Editura Humanitas, București, 1994
• Ion Bulei, Sistemul politic al României moderne. Partidul Conservator, Editura politicâ, București, 1987
• Ioan Adam, Panteon Regăsit. O galerie ilustrată a oamenilor politici români. Editura Gramar, București, 2000
• Maria Magdalena Ioniță, Casa și familia Capsa în România modernă, Editura Publimpres, București, 200
• Stelian Neagoe, Istoria guvernelor României de la începuturi — 1859 până în zilele noastre — 1995, Editura Machiavelli, București, 1995

Джерела

• Alexandru Marghiloman, omul nemtilor sau omul providential?, 13 octombrie 2007, Mircea Dumitriu, România liberă