Александру Мачедонскі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александру Мачедонскі
Alexandru Macedonski
Alexandru Macedonski - Foto01.jpg
Псевдо Duna, Luciliu, Sallustiu
Народився 14 березня 1854
Бухарест
Помер 24 листопада 1920
Бухарест
Поховання похваний на цвинтарі Беллу
Громадянство Flag of the United Principalities of Romania (1862 - 1866).svg Об'єднане князівство Валахії і Молдови
Flag of Romania.svg Королівство Румунія
Діяльність поет, романіст, літературний критик, журналіст, перекладач, державний службовець
Alma mater Carol I National College[d]
Володіє мовами румунська[1]
Членство Румунська академія
Роки активності 18661920
Партія Національна ліберальна партія (Румунія)
Автограф Alexandru Macedonski Signature.jpg

Александру Мачедонски (рум. Alexandru Macedonski, *14 березня 1854, Бухарест — †24 листопада 1920, Бухарест) — румунський поет, прозаїк, драматург, літературний критик.

Біографія[ред. | ред. код]

Відомий насамперед тим, що він сприяв поширенню французького символізму в своїй рідній країні, і керував румунським рухом символістів під час його ранніх років. Був предтечею місцевої модерністської літератури, він є першим румунським автором, який використав вільний вірш, а деякі стверджували, що став першим в сучасній європейській літературі. В рамках румунської літератури, Мачедонски розглядається критиками як другий національний поет після Міхая Емінеску, як лідер в космополітичної і естетичних тенденцій формувалися навколо його журналу Literatorul, він був діаметрально протилежний від традиціоналізму Емінеску та його школи. Навчався за кордоном і в Бухаресті.

Твори[ред. | ред. код]

Перші поетичні спроби зібрані в книзі під латинською назвою «Prima verba» («Перше слово», 1872). Видавав прогресивну газету «Олтул» («Oltul», 1873-1876). У 1880 заснував журнал «Літераторул» («Literatorul») і літературне товариство під тією ж назвою. Автор збірок віршів «Надзвичайний» (1897), «Священні квіти» (1912), а також «Поеми рондо» (видана 1927). Прагнув до оновлення румунської лірики. Так з'явилася теорія «інструменталізму», або неоромантизму, що поклала початок румунському символізму (стаття «Поезія майбутнього», 1892). Але формальні пошуки не стали визначальним фактором у його творчості, пронизаній демократичними ідеями. Автор роману «Тихоокеанський Дредноут», повісті «Комета Одореску», статті «Поезія майбутнього».

Спадщина[ред. | ред. код]

Монета на честь поета Александру Мачедонски[ред. | ред. код]

Національний банк Румунії 20 травня 2009 випустив в обіг пам'ятні срібні монети, присвячені 155-річчю від дня народження румунського поета Александру Мачедонски.

На аверсі монет зображено подорожній верхи на верблюді, що бреде по пустелі в сторону міражу священного замку. Також тут викарбувані рядки з поеми автора «Груднева ніч»:

And he hurries to reach them, / Albeit he well knows of their deceit / Of topaz gates and silver towers.

та зображені герб Румунії, вказані номінал і рік випуску монет — 2009.

На реверсі можна побачити портрет поета, букет троянд — його улюблених квітів, а також роки життя — 1854-1920.

Похований в Бухаресті на меморіальному цвинтарі Беллу.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Соч.: Opere. Studiu introd, de A. Marino, [v.] 1—5, Buc., 1966—69; в русском переводе — [Стихи], в книге: Антология румынской поэзии, М., 1958.
  • Лит.: Marino A., Opera lui A. Macedonski, [Buc.], 1967; Comentarii Macedonskiene, Buc., 1971.

Посилання[ред. | ред. код]

  • ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.