Александріна Мекленбург-Шверінська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Александріна Мекленбург-Шверінська
Alexandrine zu Mecklenburg
Queen alexandrineofdenmark.JPG
королева-консорт Данії
Початок правління: 1912
Кінець правління: 1947
Інші титули: королева-консорт Ісландії (19181944)
Попередник: Луїза Шведська
Наступник: Інгрід Шведська
Дата народження: 24 грудня 1879(1879-12-24)
Місце народження: Шверін
Дата смерті: 28 грудня 1952(1952-12-28) (73 роки)
Місце смерті: Хеллеруп, Копенгаген, Данія
Дружина: Крістіан X
Діти: Фредерік, Кнуд
Династія: Глюксбурги
Батько: Фрідріх Франц III
Мати: Анастасія Михайлівна

Александріна Августа Мекленбург-Шверінська (нім. Alexandrine Auguste zu Mecklenburg); 24 грудня 1879 — 28 грудня 1952) — королева-консорт Данії у 19121947 роках, уроджена принцеса Мекленбург-Шверінська, донька великого герцога Мекленбург-Шверіну Фрідріха Франца III та російської великої княжни Анастасії Михайлівни, дружина короля Данії Крістіана X, матір короля Данії Фредеріка IX.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Александріна Августа народилась у переддень Різдва, 24 грудня 1879 року у Шверіні, за часів правління свого діда Фрідріха Франца II. Дівчинка стала первістком в родині спадкоємного принца Фрідріха Франца Пауля та його дружини, княжни Анастасії Романової, з'явившись на світ за одинадцять місяців після їхнього весілля у Петербурзі.

Резиденцією сім'ї у Шверіні був Марієнплац.[1] Однак, через слабке здоров'я батька, мешкали вони, переважно, у середземноморському кліматі. Звичайними місцями проживання були узбережжя Женевського озера, Палермо, Баден-Баден та Канни.

Замок у Ґельбенсанде — літня резиденція родини

Коли Фрідріх Франц у 1883 році успадкував престол, родина мала п'ять місяців проводити у великому герцогстві. Новою резиденцією став Шверінський замок. А у 1886-му був збудований літній будиночок у Ґельбенсанде. Саме там Анастасія з дітьми, яких стало вже троє,[2] проводила більшість часу. Вони відвідували місцеве населення, проводили час на пляжі або гуляли лісом. 1889-го була збудована вілла Веден у Каннах, де сім'я почала проводити зимовий час з листопада до травня.[3]

Діти виховувались у простій обстановці, однак, отримали всебічну освіту. Матір надавала їм більше свободи, ніж мала сама в дитячому віці, і встановила із ними близькі приязні стосунки. Спілкувалася з ними, переважно, англійською.[4]

Александріна, окрім німецькою та російської, рідних мов батьків, також добре розмовляла французькою та англійською. Вона росла музикальною дівчиною та стала доброю піаністкою. Спорт також відіграв велику роль у її розвитку: принцеса грала у гольф, теніс, займалася веслуванням та вітрильним спортом.[5]

Взимку 1897 здоров'я Фрідріха Франца погіршилося. Родина весною переїхала у Грасс, сподіваючись на покращення. В цей час відбулися заручини Александріни із данським принцом Крістіаном.

За кілька тижнів, повернувшись на віллу Венден, батько Александріни таємниче загинув за загадкових обставин. Згідно офіційних відомостей, він впав з балкону.

Після закінчення трауру, у липні 1897, Анастасія з Александріною приватно побували у Данії, де зустрілися з родиною кронпринца. За її наполяганням, весілля відбулося наступного року на віллі Венден.[6]

Шлюб та діти[ред.ред. код]

Александріна з Крістіаном

У віці 18 років принцеса Александріна взяла шлюб із 27-річнем принцом Данії Крістіаном, старшим сином кронпринца Фредеріка та Луїзи Шведської. Весілля відбулося на Лазурному березі, поблизу Канн, у маєтку, що належав матері нареченої. Дід нареченого, король Крістіан IX, дарував молодятам як резиденцію палац Амалієнборг. Літнім будинком сім'ї став замок Сорґенфрі, де і народилися обидва сини подружжя:

1902-го завершилося будівництво замку Марселісборг в Орхусі, що став дарунком парі від данського народу. Александріні дуже полюбилося займатися тамтешнім садом.

1906-го престол Данії посів батько Крістіана, а подружжя стало кронпарою. Вважається, що Александріна в той час не мала жодної політичної ролі, однак її описували як жінку, що вірно підтримує свого чоловіка.

Королева[ред.ред. код]

14 травня 1912, повертаючись із дружиною та чотирма дітьми з Ніцци до Копенгагену, Фредерік VIII помер у Гамбурзі від серцевого нападу. Крістіан очолив країну під іменем Крістіана X. Александріні було 32 роки, коли вона стала королевою.

Королева Александріна

За два роки почалася Перша світова війна. Данія у ній дотримувалася політики нейтралітету. За ініціативою Александріни були засновані «Центральний комітет королеви 1914»[7] для підтримки бідних родин[8] та, 1917-го, фонд, що мав забезпечувати підтримку службовців військово-морського флоту. Зокрема, осіб, які при виконанні службових обов'язків втратили здоров'я або отримали інвалідність. Згодом, цей фонд було об'єднано із фондом Георга I під назвою «Морський фонд королеви Александріни та короля Георга I».

1918-го королева пережила іспанку.

Повною мірою Александріна виконувала і представницьку роль. Разом із чоловіком, вона відвідала всі данські землі, а також заморські території: Ґренландію, Ісландію та Фарерські острови. До цього часу проводиться щорічний тур данської королівської родини на яхті «Даннеброг», збудованій для Александріни та Крістіана.

Ще одним напрямком діяльності королеви була благодійність. Після смерті у 1926 вдовіючої королеви Луїзи, Александріна взяла на себе протекторат над численними благодійними закладами. Відома рукодільниця, вона віддавала свої роботи на благодійні цілі.

Як прихильниця музики, протегувала Музичному товариству Копенгагена та Данському товариству Ріхарда Вагнера.

Полюбляла грати в гольф та займатися фотографією.[9]

Свята королівське подружжя часто проводило у Каннах або відвідували інші європейські королівські дома, де мали численні сімейні зв'язки.

Під час німецької окупації країни у роки Другої світової війни королівська родина стала національним символом. Александріна, будучи німкенею за походженням, виказала повну підтримку Данії. У зв'язку з цим, населення ставилося до королеви з особливою теплотою.

Відзначалося, що, хоча Александріна і була сором'язливою та не любила офіційні церемонії, вона мала гострий інтелект та, разом з невісткою Інгрід, всіляко підтримувала монарха та надихала правлячий будинок на опір окупантам.

Антифашист Кай Мунк так виразив громадську оцінку ставлення народу до Александріни в той час: «Захистимо нашу королеву, єдину німкеню, яку ми б хотіли зберегти!».

Останні роки[ред.ред. код]

Палац Марселісборг, де Александріна провела останні роки

20 квітня 1947 року Крістіан X пішов з життя у віці 76 років. Престол успадкував їхній син Фредерік.

Александріна після цього більшу частину часу проводила в Марселісборзі в Орхусі. Зазвичай, до неї продовжували звертатися із титулом королеви, а не вдовіючої королеви.

Пішла з життя у Товаристві Святого Луки в Хеллерупі 28 грудня 1952 у віці 73, переживши чоловіка на п'ять років. Поховали королеву поруч із ним у соборі Роскілле.[10]

Нагороди[ред.ред. код]

Генеалогія[ред.ред. код]

Пауль Фрідріх Мекленбурґ-Шверінський
1800 Paul Friedrich.jpg
 
Александріна Пруська
Alexandrine von Preußen (1803–1892).jpg
 
Генріх LXIII
Heinrich LXIII Reuß.jpg
 
Елеонора Штольберг-Верніґероде
 
Микола I
Franz Krüger - Portrait of Emperor Nicholas I - WGA12289.jpg
 
Олександра Федорівна
Alexander Brullov 07.jpeg
 
Леопольд Баденський
Leopold, Grand Duke of Baden.PNG
 
Софія Шведська
Winterhalter Grossherzogin Sophie von Baden.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Франц II
1823 Friedrich Franz-04.JPG
 
 
 
 
 
Августа Ройсс цу Кьостриць
Auguste, Groothertogin van Mecklenburg-Schwerin.jpg
 
 
 
 
 
Михайло Миколайович
Grand Duke Michael Nicolaevich of Russia photo.jpg
 
 
 
 
 
Ольга Федорівна
Olga Feodorovna( cecile of Baden ).jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Франц III
1851 Friedrich Franz.JPG
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анастасія Михайлівна
Gran Duchess Anastasia Mikhailovna of Russia 01.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Александріна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Анастасія Михайлівна [1] (англ.)
  2. 1882-го народився Фрідріх Франц, а 1886 — Сесилія.
  3. Вілла Веден [2] (англ.)
  4. Beéche, Arturo. The Grand Duchesses, Eurohistory, 2004. ISBN 0-9771961-1-9, стор. 77
  5. Busck, Jens: Christian 10. og Dronning Alexandrine. Biografie, herausgegeben vom Amalienborg-Museum. Kopenhagen 2012. ISBN 978-87-89542-98-0. S. 18.
  6. Zeepvat, Charlotte. The other Anastasia: A woman who loved and who lived, Royalty Digest Quarterly. N2 2006. ISSN 1653-5219, стор.6
  7. «Dronningens Centralkomité af 1914».
  8. Великі данці. Королева Александріна [3] (дан.)
  9. Данський біографічний словник. Алексадріна Августа [4] (дан.)
  10. Александріна Августа. Данська королева [5] (дан.)

Література[ред.ред. код]

  • Steffen Heiberg (2004). Danske dronninger i tusind år (dansk). København: Gyldendal. s. 95–97. ISBN 87-02029-46-4.

Посилання[ред.ред. код]