Александр Александров (космонавт)
| Александр Александров | |
|---|---|
болг. Александър Панайотов Александров  | |
 | |
| Народився | 1 грудня 1951 (74 роки) Омуртаг, Тирговиштська область, Болгарія |
| Країна |  Болгарія |
| Діяльність | космонавт, офіцер, військовослужбовець, Research Cosmonaut |
| Знання мов | болгарська |
| Військове звання | лейтенант-полковник, лейтенант, старший лейтенант, бригадний генерал і генерал-майор |
| Нагороди |       |
Александр Панайотов Александров (болг. Александър Панайотов Александров; нар. 1 грудня 1951 р.) — болгарський космонавт у відставці. Він другий болгарин, який полетів у космос після Георгія Іванова.[1][2]
Александров народився в Омуртагу (Болгарія) 1 грудня 1951 року. Закінчив Болгарську академію ВПС у 1974 році та здобув ступінь технічних наук у 1983 році. У болгарських ВПС Александров піднявся до звання підполковника.[2]
Александров був обраний дослідницьким космонавтом 1 березня 1978 року в рамках програми Радянського Союзу «Інтеркосмос». У відборі взяли участь шість півфіналістів, серед яких рекордсмен стрибка з парашутом Чавдар Джуров, який був загинув під час відбору.[3] Александров був обраний резервом Георгія Іванова на місії «Союз 33» космічної станції «Салют 6». Згодом Олександров був призначений головою команди місії «Союз ТМ-5» космічної станції «Мир».[1][2]
7 червня 1988 року Александров вийшов на борт ТМ-5 як дослідницький космонавт разом із командиром місії Анатолієм Соловйовим та Віктором Савіних. Прибувши до Міру, Олександров став першим болгарином, який дістався до радянської космічної станції, оскільки місія «Союз 33», на якій був Георгій Іванов, не змогла дістатися до космічної станції «Салют 6». 17 червня Олександров повернувся на борт «Союзу ТМ-4» разом зі своїми колегами по екіпажу. Він разом зі своїми товаришами по екіпажу провів у космосі трохи менше 10 днів.[4]
Пізніше Олександров став заступником директора Інституту космічних досліджень Болгарської академії наук.[2]
В даний час Олександров працює вченим-дослідником. Він одружений і має одну дитину.[2]
- Герой Народної Республіки Болгарія (1988)
- Герой Радянського Союзу (1988)
- Орден Георгія Димитрова
- Орден Леніна (1988)
- Почесний громадянин Старої Загори (1988)[5]
- Почесний громадянин Софії (1998)[6].
- Орден «Стара Планіна» (2003), перший клас, до 15-ї річниці другого радянсько-болгарського польоту
- Військовий льотчик першого класу
- Пілот-космонавт Болгарії
- Медаль «За заслуги в дослідженні космосу» (12 квітня 2011 р.) — за видатний внесок у розвиток міжнародного співробітництва в пілотованих космічних польотах
- ↑ а б Aleksandr Panayatov "Sasha" Aleksandrov. Spacefacts. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 23 листопада 2010.
- ↑ а б в г д Aleksandrov, Aleksandr. Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 5 січня 2009. Процитовано 23 листопада 2010.
- ↑ Архівована копія (Russian) . Космическая Энциклопедия. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 23 жовтня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Mir EP-2. Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 4 липня 2008. Процитовано 23 листопада 2010.
- ↑ Почетни граждани. Община Стара Загора. Процитовано 21.08.2025. (болг.)
- ↑ ПОЧЕТНИ ГРАЖДАНИ НА СОФИЯ (удостоени през периода 1993 - 2023 г.). СТОЛИЧНА ОБЩИНА. СТОЛИЧЕН ОБЩИНСКИ СЪВЕТ. Процитовано 14 серпня 2025. (болг.)
- Космічні факти біографія Александра Панайотова Александрова [Архівовано 22 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Народились 1 грудня
- Народились 1951
- Уродженці Тирговиштської області
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Нагороджені медаллю «За заслуги в освоєнні космосу»
- Кавалери ордена «Стара Планина»
- Герої Народної Республіки Болгарія
- Кавалери ордена Георгія Димитрова
- Інтеркосмос
- Почесні громадяни Софії
- Почесні громадяни Старої Загори