Александр Клуґе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александр Клуґе
нім. Alexander Kluge
Александр Клуґе, 2009
Дата народження14 лютого 1932(1932-02-14) (92 роки)
Місце народженняГальберштадт, Німеччина
ГромадянствоНімеччина Німеччина
Професіярежисер, сценарист, продюсер
Alma materМарбурзький університет і Франкфуртський університет
Роки активності1960 — наш час
Напрямдрама
Член уНімецька академія мови і поезії, Баварська академія витончених мистецтв, Берлінська академія мистецтв і Німецька кіноакадемія
IMDbID 0460176
АвтографАвтограф
Нагороди та премії
www.kluge-alexander.de
Александр Клуґе у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клуґе.

Александр Клуґе (Клюге; нім. Alexander Kluge; 14 лютого 1932, Гальберштадт) — німецький режисер, письменник, продюсер, один з ідеологів «нового німецького кіно».

Біографія

[ред. | ред. код]

Александр Клуґе народився в сім'ї доктора медицини Ернста Клуґе і його дружини Аліси, вродженою Гаусдорф. До кінця війни відвідував гімназію у Гальберштадту. У 13 років став свідком великого бомбардування рідного міста. З 1946 року відвідував гімназію в Шарлоттенбурзі, Берлін. Потім вивчав юриспруденцію, історію і церковну музику у Фрайбурзі, магдебурзі і Франкфурті-на-Майні, де він, зокрема, відвідував семінари Теодора В. Адорно. У 1956 році захистив дисертацію на тему самоврядування в університетах, разом з Гельмутом Бекером написав книгу «Культурна політика і контроль за витратами». У наступні роки разом зі зйомками фільмів опублікував ряд наукових книг, таких як «Громадськість і досвід» (1972, разом з Оскаром Негтом), «Економіка кіно у ФРН і Європі» (1973, разом з Флоріаном Горфом і Михаелем Достом), «Критична теорія і марксизм» (1974, разом з Негтом) і інші.

У 1958 році був волонтером на студії Артура Браунера «ССС-фільм» в Західному Берліні, у тому числі під час зйомок фільму Фріца Ланга «Індійська гробниця». В цей час написав ряд оповідань і начерків сценаріїв. За свій перший короткометражний фільм «Брутальность у камені» (1960, разом з Петером Шамоні) на Міжнародному кінофестивалі короткометражних фільмів в Обергаузені отримав один з головних призів. У 1962 році був одним з ініціаторів «маніфесту Обергаузена», в якому 26 молодих режисерів заявили про смерть реставративного кіно 1950-х і про намір протиставити йому свої фільми. У наступні роки при державній підтримці виникли перші роботи «Молодого німецького кіно». Клуґе, Едгара Райца і Деттена Шляйєрмахера призначили керівниками «кіноінституту» в Ульмі. Головна мета школи, заснованої за ініціативою групи Обергаузена, полягала у створенні теоретичного центру кіно.

У 1963 році Александр Клуґе заснував власну виробничу фірму. Завдяки фільмам «Прощання з минулим» (1966) і «Артисти під куполом цирку: безпорадні» (1968) він завоював позицію визнаного аутсайдера західнонімецького кіно.

Клуґе був ініціатором колективних публіцистичних фільмів «Німеччина восени» (1977), «Кандидат» (1980) та «Війна і світ» (1982), присвячених актуальним політичним подіям. У цей період він виступав за зближення кіно і телебачення. Фільми-есе «Влада почуттів» (1983) і «Настання сьогодення на решту часу» (1985) стали його останніми великими роботами в кіно.

У 1987 році він засновував dctp (Development Company for Television Program), що стала платформою для незалежних програм на приватному німецькому телебаченні. Компаньйони dctp — Александр Клуґе (37,5 %), японське рекламне агентство Dentsu (37,5 %), видавництво Spiegel (12,5 %) і Neue Zürcher Zeitung AG (12,5 %). Сам Клуґе є керівником компанії, а також автором незалежних передач-інтерв'ю, присвячених культурі.

У 2003 році був удостоєний премії Георга Бюхнера, в 2008 році — почесного Німецького кінопризу «Лола» за сукупність творчості, у 2009 році — премії Теодора Адорно, а в 2010 році — призу імені Адольфа Грімме.

Александр Клуґе одружений, має двох дітей, живе у Мюнхені.

Ставлення до України

[ред. | ред. код]

Був серед підписантів відкритого листа німецькому бундесканцлеру Шольцу від 29.04.2022 з проханням обмежити постачання зброї Україні під час російського вторгнення 2022 року.[1]

Обрана фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва українською Оригінальна назва Опис
1966 Прощання з минулим Abschied von gestern
1967 Артисти під куполом цирку: безпорадні Die Artisten in der Zirkuskuppel: ratlos
1969 Нескорена Лені Пайкерт Die unbezähmbare Leni Peickert
1970 Реформаторський цирк (Результат невідомий) Reformzirkus телевізійний
1970 Великий гармидер Der große Verhau
1972 Віллі Тоблер і загибель 6-го флоту Willi Tobler und der Untergang der 6. Flotte
1973 Випадкова робота рабині Gelegenheitsarbeit einer Sklavin
1974 В час загрози і наруги компроміс веде до згуби In Gefahr und größter Not bringt der Mittelweg den Tod спільно з Едгаром Райцом
1975 Сильний Фердинанд Der starke Ferdinand
1978 На битву страшну я в страху повз сьогодні вночі Zu böser Schlacht schleich ich heut Nacht so bang
1978 Німеччина восени Deutschland im Herbst спільно зі Шльондорфом, Фасбіндером, Едгаром Райцом та ін.
1979 патріотка Die Patriotin
1980 Кандидат Der Kandidat спільно зі Шльондорфом, Штефаном Аустом і Александром фон Ешвеґе
1982 Війна і мир Krieg und Frieden спільно з Штефаном Аустом, Акселем Енгстфельдом і Фолькером Шльондорфом
1983 Влада почуттів Die Macht der Gefühle
1985 Наступ сьогодення на решту часу Der Angriff der Gegenwart auf die übrige Zeit
1986 Змішані вісті (Різноманітні новини) Vermischte Nachrichten
2008 Вісті з ідеологічної античності. Маркс - Ейзенштейн - Капітал Nachrichten aus der ideologischen Antike. Marx — Eisenstein — Das Kapital
2012 Людина 2.0 - Еволюція в наших руках Mensch 2.0 - Die Evolution in unserer Hand

Література

[ред. | ред. код]
  • Hans-Michael Bock (Hrsg.): CINEGRAPH. Lexikon zum deutschsprachigen Film. edition text + kritik, München 1984.
  • Александр Клюге. Хроника чувств. М.: Новое литературное обозрение, 2004.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Бібліографія. Александр Клуґе // Німецька національна бібліотека
  • Офіційний сайт [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] Александр Клуґе
  • Александр Клуґе на сайті IMDb (англ.)
  • Андрей Плахов (16 апреля 2012). Кто такой Александр Клюге?. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(рос.)
  • Александр Клюге в Журнальном зале [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  • Беседа Бориса Гройса с Александром Клюге, 2004 [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]
  1. ↑ Offener Brief an Kanzler Olaf Scholz. Emma (нім.). Архів оригіналу за 29 квітня 2022. Процитовано 29 квітня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Александр_Клуґе&oldid=37212353