Александр Мюллер
Карл Олександр Мюллер | |
---|---|
нім. Karl Alexander Müller | |
Народився | 20 квітня 1927[1][2][…] Базель, Швейцарія |
Помер | 9 січня 2023[4][5][6] (95 років) Цюрих, Швейцарія[7] |
Країна | Швейцарія |
Діяльність | фізик, викладач університету |
Alma mater | Федеральна вища технічна школа Цюриха |
Галузь | фізика |
Заклад | Цюрихська дослідна лабораторія IBM, Цюрихський університет, Баттельський меморіальний інститут |
Аспіранти, докторанти | Ґеорґ Беднорц |
Членство | Саксонська академія наук Національна академія наук США Польська академія наук Російська академія наук Словенська академія наук та мистецтв |
Нагороди | |
Александр Мюллер у Вікісховищі |
Карл Александр Мюллер (нім. Karl Alexander Müller; 20 квітня 1927, Базель, Швейцарія — 9 січня 2023) — швейцарський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики в 1987 р. спільно з Георгом Беднорцем, «за важливий прорив у фізиці, що виразився у відкритті надпровідності в керамічних матеріалах».
Мюллер отримав ступінь доктора в 1958 р. в Вищій технічній школі Цюриха. Починаючи з 1963 р. , проводив дослідження з фізиці твердого тіла у дослідницькій лабораторії фірми IBM в Цюриху. Очолював там фізичний відділ і в 1982 р. став членом IBM.
Будучи фахівцем з оксидним керамічним сполукам, Мюллер приступив на початку 1980-х років до пошуків речовин, здатних до надпровідності при більш високих температурах, ніж були досягнуті доти. Найвища відома температура переходу в надпровідний стан дорівнювала в той час 23°К (-250°C). У 1983 р. Мюллер взяв на роботу Беднорца, щоб провести систематичне дослідження різних оксидів на надпровідність. У 1986 р. їм вдалося виявити надпровідність в нещодавно створеному баріє-лантано-мідному оксиді при температурі 35°К (-238 °C). Слідом за їх дослідженнями по всьому світу пішла хвиля експериментів з використанням оксидів і протягом одного року були виявлені речовини, що переходять в надпровідний стан при температурах близько 100°К (-173 °C).
Дослідження, що пішли за роботою Мюллера і Беднорца, показали можливість застосування надпровідності для виробництва і передачі електроенергії, що обіцяє велику економічну вигоду.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ https://www.swissinfo.ch/ger/alle-news-in-kuerze/physik-nobelpreistraeger-karl-alex-mueller-stirbt-mit-95-jahren/48209386
- ↑ https://www.lematin.ch/story/le-prix-nobel-de-physique-1987-karl-alexander-mueller-nest-plus-166985313213
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ https://www.news.uzh.ch/de/articles/news/2023/Alex_M%C3%BCller.html
- Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 22 червня 2012 у WebCite] (англ.)
- І. Г. Беднорц, К. А. Мюллер. «Оксиди перовскитних типу — новий підхід до високотемпературної надпровідності». Нобелівська лекція [Архівовано 30 березня 2010 у Wayback Machine.], УФН, тому 156, випуск 2, жовтень 1988
- Народились 20 квітня
- Народились 1927
- Уродженці Базеля
- Померли 9 січня
- Померли 2023
- Померли в Цюриху
- Члени Саксонської академії наук
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Академіки РАН
- Лауреати Нобелівської премії з фізики
- Нагороджені медаллю Вільгельма Екснера
- Лауреати премії Денні Гайнемана
- Почесні доктори Лейпцизького університету
- Почесні доктори Зальцбурзького університету
- Почесні доктори Женевського університету
- Почесні доктори Гентського університету
- Лауреати премії «Єврофізика»
- Швейцарські фізики
- Іноземні члени РАН
- Випускники Вищої технічної школи Цюриха