Александр Пафлагонець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александр Пафлагонець
Ἀλέξανδρος ὁ Ἀβωνοτειχίτης
Glycon.JPG
Народився бл.105 н.е
Абонотіх,Пафлагонія
Помер бл.170-175 н.е
·виразка[1]
Громадянство Стародавній Рим
Діяльність Лжепророк,оракул

Александр Пафлагонець (грец. Ἀλέξανδρος ὁ Ἀβωνοτειχίτης ,Абонотіх Пафлагонія 150 н.е-170 н.е) —давньоримський "лжепророк", оракул, який грав на надіях простих людей,зцілював недужих і передрікав майбутнє, не цураючись шантажу.Чудова ілюстрація тогочасних релігіозних тенденцій, а саме як нееллінська релігія та забобони, з плином часу все дужче вкорінювались на Заході.За даними Лукіана засновник культу Глікону.Розповідь Лукіана про його кар'єру, може здатися фіктивним джерелом, але знайдені монети, з зображенням Александра,викарбовані за часів Марка Аврелія і Луція Вера, надають докази про значний вплив Александра на тогочасну релігію.Також за словами Афінагора, статуя Александра стояла на форумі в місті Парій.[2]

Ранні роки[ред. | ред. код]

За походження Александр Пафлагонець-малоазійський грек з міста Абонотіх в Пафлагонії(сучасний Інеболу в Туреччині). За словами Лукіана,був статний,красивий чоловік:

Олександр був високий, красивий, в його облич було дійсно щось божественне, шкіра відрізнялася білизною, підборіддя було покрите рідкісною бородою; волосся Олександр носив накладне, надзвичайно майстерно підібравши його до свого, і більшість не підозрювало, що воно чуже. Його очі світилися сильним і натхненним блиском. Голос він мав дуже приємний і разом з тим звучний. Словом, Олександр був бездоганний, з якого боку на нього не подивитися.

Він відрізнявся не тільки природніми даруваннями, але й гнучкістю і гостротою розуму; був в значній мірі наділений здатністю до всіх наук.В молоді роки був учнем та спадкоэмцем одного лікаря, тіанця за родом, з числа людей, близький до Аполлонія з Тіани і знав всі його уявлення, за словами Лукіана він також був самозванцем, той навчив виготовляти Александра ліки і отрути.Коли той помер, він переїхав до Македонії і почав мандрувати і обдурювати людей разом з одним візантійцем на прізвисько Коккон.Зрозумівши, що кожен відчуває пристрасне бажання і необхідність дізнатися майбутнє, вони хотіли розбагатіти на передбачуваннях.У минулі часи завдяки цьому піднялися Дельфи.Шахраї вирішили заснувати оракул.Успіх, напевно, перевершив їх очікування і розрахунки.Для більшого успіху вони купили дресировану змію.

Повернення в Абонотіху[ред. | ред. код]

Александр хотів повернутися на батьківщину і дуже майстерно підготовив собі там великий успіх.В одному з македонських храмів бога Аполлона, вони сховали мідні дощечки, які проголошували, що незабаром прибудуть в Абонотіх Асклепій разом зі своїм батьком Аполлоном. Ці дощечки з пророкуванням дуже легко поширитися по всій Віфінії і Понту, особливо ж в Абонотіху. Жителі негайно ухвалив побудувати храм, а Коккон помер від укусу змії.Повернувшись через довгий час на свою батьківщину при великій театральній постановці, Александр став відомим, прославився і став предметом подиву.

Культ Глікону[ред. | ред. код]

Бронзова монета,з зображенням Глікону,знайдена в Абонотейху.

Незадовго до 160 року нашої ери Олександр створив культ навколо поклоніння нового зміїного бога, Глікону.Після розіслав пророцтво,немов син Аполлона повинен бути знайдений в фундаменті храму Асклепія, в яйці, в яке невелика жива змія була поміщена заздалегідь .В епоху забобон жоден народ не мав настільки велику репутацію довірливості, як пафлагонці, і Александр з легкістю переконав їх в пришесті бога під ім'ям Глікон. Велика ручна змія з фальшивою людською головою.

Олександр радив кожному написати на табличках, що він бажає або що він особливо хотів би знати, потім заклеїти їх воском.Шахрай сам брав таблички, він обіцяв, вислухавши відповідь бога, повернути таблички недоторканими, з приписаним відповіддю на питання:придумавши різноманітні способи знімати віск,На численні питання, задані оракулу відповідав Александр в метричних прогнозах,як вважав за потрібне. Він передбачав і пророкував з великим умінням,одним він давав двозначні відповіді, іншим - абсолютно незрозуміле: йому здавалося це цілком придатне для діяльності пророка. Одних він відмовляв, інший спонукав робити. Іншим він давав лікарські поради і наказував вести певний спосіб життя, знаючи, багато корисних ліків.

Глікон зображувався у вигляді змія з головою лева, був пов'язаний з культом Фортуни. Культ набув поширення в Римській імперії в II столітті, з середини II до середини III століття його зображення з'являлося на монетах.

Слава про його діяльність[ред. | ред. код]

Безсумнівно,слава про культ поширилася за межі Егейського моря.Вона дійшла до Марка Аврелія, що саме воював із маркоманами на Дунаї. Імператор порадився з ним щодо того, як виграти війну, і Александр порадив йому кинути в Дунай двох левів: це забезпечить велику перемогу. Він послухався ясновидця, але велику перемогу здобули маркомани. Попри цю невдачу, Александрова слава зростала й далі. Один визначний римлянин у консульському ранзі, Рутіліан на ймення, вже радившись із ним у багатьох справах, нарешті попросив у нього ради, кого йому вибрати за дружину. Александр,мав дочку, яку й віддав за дружину Рутіліанові,на останок той став захисником оракулу.Його головні противники були епікурейців і християни. Шахрайні методи Александри призвели до серйозного замаху на його життя.

Смерть[ред. | ред. код]

Олександр передбачив самому собі, що йому призначено долею прожити півтораста років і померти ураженим блискавкою, але він помер від гангрени в сімдесятилітньому віці.

Александр в сучасній науці[ред. | ред. код]

Вчені описали Александра як оракула, який вчинив обман, щоб обдурити довірливих громадян, або як лжепророка і шарлатана, який грав на надіях простих людей. Кажуть, що він «робив передбачення, виявляв рабів-утікачів, виявляв злодіїв і грабіжників, зціляв хворих, а в деяких випадках навіть воскрешав мертвих». Соціолог Стівен А. Кент, в дослідженні тексту, порівнює Александра Лукыана з «злоякісним Нарцисом» в сучасній психіатричній теорії, і передбачає, що «поведінка», описана Лукіаном «має паралелі з сучасними культовими лідерами.» Аян Фрекелтон зазначив, принаймні поверхневу подібність між Александром і Девідом Бергом, лідером сучасної релігійної групи "Діти Божі"[en].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]