Александр Фієр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александр Хіларіо Такеда дос Сантос Фіер
Оригінал імені порт. Alexandr Hilário Takeda dos Santos Fier
2013 рік
2013 рік
2013 рік
Країна Бразилія Бразилія
Народження 11 березня 1988(1988-03-11) (36 років)
Жоінвілль, Санта-Катаріна, Бразилія
Титул гросмейстер (2007)
Рейтинг ФІДЕ 2609 (червень 2016 року)
Піковий
рейтинг
2653 (80-те місце, листопад 2009 року)

Александр Хіларіо Такеда дос Сантос Фіер (порт. Alexandr Hilário Takeda dos Santos Fier; нар. 11 березня 1988, Жоїнвіль) — бразильський шахіст, гросмейстер від 2007 року.

Шахова кар'єра[ред. | ред. код]

Першого шахового успіху досягнув 1995 року, перемігши в Куритибі на чемпіонаті Організації Американських Держав серед юнаків до 10 років. Від 1995 до 2005 року виграв загалом 7 золотих медалей чемпіонату Бразилії серед юніорів у різних вікових категоріях. 1998 року здобув у Орпезі звання віце-чемпіона світу серед юнаків до 10 років[1]. У 2004 році посів 2-ге місце (позаду Андреса Родрігеса) в Сан-Паулу. 2005 року переміг на чемпіонаті Бразилії в особистому заліку, який відбувся в Таубате[2], крім того у 2006 році поділив 1-ше місце (разом з Акселем Бахманном) у Вілла Мартеллі а також переміг у Сан-Паулу. У 2007 i 2008 роках двічі одноосібно перемагав у Сантусі, 2008 року поділив 1-ше місце в таких містах як: Манреза (за швейцарською системою, разом із, зокрема, Фіделем Корралесом Хіменесом, Рашад Бабаєв i Лазаро Брузоном), Хогевен (разом з Фрісо Нейбуром i Стюартом Хаслінгером), здобув також у Порту-Алегрі бронзову медаль чемпіонату Бразилії в особистому заліку[3]. У 2009 році переміг у таких містах як: Кочабамба, Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро (зональний турнір) а також Барселона, виступив також на кубку світу в Ханти-Мансійську (в 1-му раунді поступився Олександрові Халіфману). 2010 року поділив 1-ше місце (разом з Евералдо Матсуурою i Феліпе Ель Дебсом) на меморіалі Вандерлея Касона де Мело в Кампінасі. У 2011 році здобув у Кампінасі звання віце-чемпіона Бразилії[4]. 2012 року переміг (разом з Ніджатом Мамедовим) у Празі (турнір Open Praha 2012). 2013 року переміг на меморіалі Георгі Трінгова в Пловдиві[5]. 2014 року посів 2-ге місце на турнірі Open Internacional de Sants у Барселоні[6]. 2015 року поділив 2-ге місце (після Чжао Цзюня, разом з Александером Місьтою i Гюдмундуром К'яртарссоном) у Гастінґсі[7].

Неодноразово представляв Бразилію на командних змаганнях, зокрема,:

Найвищий рейтинг Ело дотепер мав станом на 1 листопада 2009 року, досягнувши 2653 пунктів, посідав тоді 80-те місце в світовій класифікації ФІДЕ (а також 1-ше серед бразильськийch шахістів)[11].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина Александра Фіера — французька гросмайстриня грузинського походження Ніно Майсурадзе[12].

Зміни рейтингу[ред. | ред. код]

Зміни рейтингу Ело[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. World Championship u10 (boys) 1998. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 22 червня 2016.
  2. 72° Campeonato Brasileiro 2005. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 22 червня 2016.
  3. André Diamant wins Brazilian Championship 2008. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 22 червня 2016.
  4. 2011 Brazil Chess Championship. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 червня 2016.
  5. 35th Bulgarian International Open Chess Championship — Georgi Tringov Memorial 2013. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 22 червня 2016.
  6. GM Alexandr Fier winner of Open Internacional de Sants. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 червня 2016.
  7. Zhao Jun convincing in Hastings Masters. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 22 червня 2016.
  8. OlimpBase. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 червня 2016.
  9. OlimpBase. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 червня 2016.
  10. OlimpBase. Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 22 червня 2016.
  11. Top lists records: Fier, Alexandr. Процитовано 31 серпня 2009.
  12. What it takes to be an Olympian. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 червня 2016.
  13. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]