Алексейчук Владислав Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алексейчук Владислав Володимирович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Алексейчук Владислав Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 18 липня 1977(1977-07-18)
Умань
Смерть 20 січня 2015(2015-01-20) (37 років)
Донецьк
Псевдо Елвіс
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
90 ОАеМБ.png
 90 ОАеМБ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Владислав Володимирович Алексейчук (18 липня 1977, Умань, Черкаська область — 20 січня 2015, Донецький аеропорт) — український військовик, молодший сержант 81-ї окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Проживав у місті Умань. Був активним громадським діячем, засновником мистецького проекту «Підвал Шекспіра». Мобілізований 21 серпня 2014 року[1]

Обставини загибелі [ред. | ред. код]

Зник безвісти 20 січня 2015 р. під час бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час прориву для евакуації поранених. Через місяць тіло Владислава Алексейчука вдалося вивезти із ДАП разом з тілами Дмитра Ґудзика, Олексія Марченка, Петра Савчука та Миколи Самака. Впізнаний за експертизою ДНК[2].

Місце поховання: місто Умань, Черкаська область, на кладовищі «Софіївська Слобідка»[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Примітки[ред. | ред. код]