Алексейчук Владислав Володимирович

Алексейчук Владислав Володимирович
Алексейчук Владислав Володимирович;
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	18 липня 1977; Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	20 січня 2015 (37 років); Донецьк, Україна
Поховання	Умань
Громадянство	Україна
Псевдо	Елвіс
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	90 ОАеМБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт;
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алексейчук.

Владислав Володимирович Алексейчук (нар. 18 липня 1977, Умань, Черкаська область — пом. 20 січня 2015, Донецький аеропорт) — український військовик, молодший сержант 81-ї окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). Один із «кіборгів».

Життєпис

Народився 18 липня 1977 року в місті Умань Черкаської області. Закінчив загальноосвітню школу № 7 (нині — загальноосвітня школа № 7 — колегіум) міста Умань, потім — Уманський державний аграрний університет (нині — Уманський національний університет садівництва).

Проходив строкову військову службу в Аеромобільних військах Збройних Сил України.

Проживав у місті Умань. Був активним громадським діячем, засновником мистецького проєкту «Підвал Шекспіра».

21 серпня 2014 року мобілізований Уманським об'єднаним міським військовим комісаріатом Черкаської області до лав Збройних Сил України^[1]. Служив в 90-му окремому аеромобільному батальйоні.

З листопада 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України.

Зник безвісти 20 січня 2015 р. під час бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час прориву для евакуації поранених^[2]. Через місяць тіло Владислава Алексейчука вдалося вивезти із ДАП разом з тілами Дмитра Ґудзика, Олексія Марченка, Петра Савчука та Миколи Самака.

До жовтня 2015 року був у списках зниклих безвісти, після експертизи ДНК було встановлено, що він похований взимку 2015 року, як невідомий солдат, на Краснопільському кладовищі міста Дніпропетровськ (нині — місто Дніпро).

27 жовтня 2015 року перепохований на кладовищі «Софіївська Слобідка» міста Умань^[3].

Залишились батьки.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[4].
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
Надано звання «Почесний громадянин м. Умань» (посмертно)^[5].
Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
Нагороджений пам'ятною медаллю «Ніхто крім нас» 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 81-ї окремої аеромобільної бригади.
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня^[6]^[7].

Примітки

↑ Вічний сон розвідника охоронятиме рідна «Софіївка». Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
↑ Алексейчук Владислав Володимирович. memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 25 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
↑ В Умані попрощалися із захисником Донецького аеропорту. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
↑ Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Алексейчук Владислав Володимирович. uman-rada.gov.ua. Офіційний сайт Уманської міської ради. Архів оригіналу за 20 січня 2022.
↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Джерела

Алексейчук Владислав Володимирович [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
Алексейчук Владислав Володимирович [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Український меморіал

[1] Вічний сон розвідника охоронятиме рідна «Софіївка». Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.

[2] Алексейчук Владислав Володимирович. memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 25 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.

[3] В Умані попрощалися із захисником Донецького аеропорту. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.

[4] Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

[uman-rada-5] Алексейчук Владислав Володимирович. uman-rada.gov.ua. Офіційний сайт Уманської міської ради. Архів оригіналу за 20 січня 2022.

[6] В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.

[7] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]