Алексеєвський Євген Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Євген Євгенович Алексеєвський (20 березня 1906, місто Бобров, тепер Воронезької області, Російська Федерація — 3 січня 1979, місто Москва) — український радянський діяч, міністр меліорації і водного господарства СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1976). Депутат Верховної Ради УРСР 3-6-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 7-9-го скликань. Кандидат в члени ЦК КПРС у 1966 — 1971 р. Член ЦК КПРС у 1971 — 1979 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 (7) березня 1906 року в місті Бобров Воронезької губернії у родині вчителя.

У 1921 — 1922 р. — помічник податкового інспектора повітового продовольчого комітету. У 1922 — 1924 р. — слухач робітничого факультету Воронезького університету.

У 1924 — 1925 р. — заступник секретаря Новохоперського повітового комітету ВЛКСМ Воронезької губернії.

Член ВКП(б) з 1925 року.

У 1926 — 1929 р. — член Президії Середньоазіатського бюро ЦК ВЛКСМ.

У 1929 — 1931 р. — заступник секретаря, секретар Курган-Тюбинського окружного комітету КП(б) Таджикистану.

У 1931 — 1934 р. — заступник народного комісара землеробства Таджицької РСР, заступник народного комісара водного господарства Таджицької РСР.

У 1934 — 1935 р. — начальник Політичного відділу Єфремовської машинно-тракторної станції Московської області.

У 1935 — 1937 р. — начальник Калінінського обласного земельного управління. У 1937 році призначений завідувачем сільськогосподарського відділу Калінінського обласного комітету ВКП(б).

14 листопада 1937 року був заарештований органами НКВС СРСР і більше 2-х років перебував під слідством. 16 грудня 1939 року справа була припинена. До 1940 року продовжував працювати завідувачем сільськогосподарського відділу Калінінського обласного комітету ВКП(б).

У 1940 — 1941 р. — народний комісар землеробства Таджицької РСР.

У 1941 — 1946 р. — у Червоній армії. Учасник радянсько-німецької війни. Служив секретарем дивізійної партійної комісії, начальником політвідділу і комісаром 17-ї кавалерійської дивізії, заступником командира 17-ї і 20-ї гвардійських кавалерійських дивізій з політчастини. Учасник боїв на Західному, Брянському, 1-му Білоруському фронтах. Демобілізувався у 1946 році з Червоної армії та переїхав в Українську РСР.

У 1946 — 1948 р. — начальник Ізмаїльського обласного земельного управління.

У 1948 — 1950 р. — заступник міністра сільського господарства Української РСР.

У 1950 — 1953 р. — міністр бавовництва Української РСР.

У 1953 — 1958 р. — 1-й заступник міністра сільського господарства Української РСР.

У 1957 році закінчив заочно Українську академію сільськогосподарських наук.

У 1958 — 1960 р. — начальник Головного управління при Раді Міністрів УРСР з водного господарства, а в 1960 — 1963 р. — голова Державного комітету УРСР з водного господарства.

У листопаді 1963 — жовтні 1965 р. — голова Державного виробничого комітету із зрошуваного землеробства і водного господарства СРСР — міністр СРСР.

2 жовтня 1965 — 3 січня 1979 р. — міністр меліорації і водного господарства СРСР.

Похований на Новодівочому кладовищі Москви.

Звання[ред. | ред. код]

  • полковник (1942)

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Депутаты Верховного Совета СССР. 9-й созыв — 1974 р.

Посилання[ред. | ред. код]