Алексій (Воронов)
| Алексій Воронов | ||
| ||
|---|---|---|
| ||
| 1889 — 1892 | ||
| ||
| 15 липня 1892 — 1894 | ||
| Альма-матер: | Віленська духовна семінарія, Санкт-Петербурзька духовна академія | |
| Науковий ступінь: | кандидат богослів'я | |
| Діяльність: | священик | |
| Смерть: | 1919 | |
| Священство: | єпископ, архімандрит, ієромонах | |
Єпископ Але́ксій (в миру Олександр Воронов; помер у 1919) — єпископ Російської православної церкви, єпископ Вовчанський, вікарій Харківської єпархії.
Біографія[ред. | ред. код]
У 1885 році закінчив Віленську духовну семінарію, будучи першим за успішністю випускником, у зв'язку з чим направлений в Санкт-Петербурзьку духовну академію. У 1889 році прийняв чернецтво і закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богослів'я, з правом отримання ступеня магістра без нових усних іспитів і в сані ієромонаха, призначений завідувачем Холмського духовного училища.
15 липня 1892 року призначений ректором Чернігівської духовної семінарії з возведенням в сан архімандрита.
4 лютого 1895 року Указом Святійшого Синоду призначається ректором Вятської духовної семінарії та першим редактором "Єпархіальних відомостей". Фактично призначення не відбулося і указом від 13 березня 1895 року архімандрит Алексій через хворобу звільнений з усіх посад[1].
При архієпископі Антонії Храповицькому довгий час був настоятелем Мелецького монастиря на Волині. При ньому обитель стала багата і квітуча. З початком Першої світової війни монастир був евакуйований в місто Ізюм Харківської губернії. Революційні безладдя та війна привели чоловічий монастир в запустіння.
За ініціативою митрополита Харківського Антонія Храповицького був обраний його третім вікарієм з титулом єпископа Вовчанського[2]. 14 (27) жовтня 1918 року в Україні відбулася його єпископська хіротонія.
В листі єпископа Сумського Митрофана (Абрамова) від 17 (30) жовтня 1918 р. повідомлялося, що ні він, ні єпископ Вовчанський Алексій Воронов не можуть приїхати до Києва на всеукраїнський православний церковний собор, і містилося прохання вважати на Соборі представником - Харківського єпархіального архієрея архімандрита Кирила[3].
У 1919 році прибув разом з архієпископом Мінським Георгієм Ярошевським на південь Російської імперії, в стан генерала Денікіна. Незабаром захворів на тиф, помер і похований в Новоросійську. За іншим даним помер в Україні. Інші призначення на Вовчанське вікаріатство невідомі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Андреев Г. Л., Троицкий А. Н. Христианская периодическая печать на русском языке, 1801—1917: А-М. — N. Ross, 1998. - С. 70
- ↑ Телуха С.С. Основні напрямки кадрової діяльності митрополита Антонія (Храповицького) на Харківський кафедрі // Збірка наукових праць "Вісник НТУ "ХПІ" : Актуальні проблеми історії України №24. — Вісник НТУ "ХПІ", 2012. — ISSN 2079-0813. Архівовано з джерела 20 травня 2018. Процитовано 20 грудня 2018.
- ↑ Андрій Стародуб. Документи Всеукраїнського православного церковного собору 1918 року в архіві Польської автокефальної православної церкви // Український археографічний щорічник. — К., 2012. — Вип. 16/17. Архівовано з джерела 16 березня 2017.