Алексіс Каррель
| Алексіс Каррель | |
|---|---|
| фр. Alexis Carrel | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Marie-Joseph-Auguste Carrel-Billard  |
| Народився | 28 червня 1873 Сент-Фуа-ле-Ліон, Франція |
| Помер | 5 листопада 1944 (71 рік) Париж |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | біолог, хірург, фізіолог, соціолог |
| Alma mater | Ліонський університет |
| Галузь | хірургія, патофізіологія |
| Заклад | Чиказький університет[1] Рокфеллерівський університет[1][2] |
| Посада | регент |
| Аспіранти, докторанти | Serge Voronoffd |
| Членство | Леопольдина Папська академія наук[3] Академія наук СРСР Французька академія наук Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук[4] Національна академія наук Італії Паризька медична академія Американське філософське товариство |
| Партія | Французька народна партія |
| Відомий завдяки: | дослідження рефракції ока |
| Батько | Alexis Carrel-Billiardd |
| У шлюбі з | Anne Gourlez de La Motted |
| Нагороди |  Нобелівська премія з фізіології або медицини (1912) |
| Автограф |  |
 Алексіс Каррель у Вікісховищі | |
Алексіс Каррель (фр. Alexis Carrel; 28 червня 1873, Сент-Фуа-ле-Ліон — 5 листопада 1944, Париж) — французький хірург, біолог, патофізіолог і євгеніст, лауреат Нобелівської премії з медицині в 1912 році.
Закінчив медичний факультет Ліонського університету, в 1900 році здобув ступінь доктора медицини. З 1900 по 1902 роки викладав в університеті анатомію.
Бувши під враженням від смерті президента Франції Марі Франсуа Карно, який помер 24 червня 1894 року після нападу терориста від кровотечі при пошкодженні артерії, Каррель з 1902 року почав займатися розробкою методів зшивання кровоносних судин. У 1904 році Каррель поїхав до Канади, потім у США, де став асистентом Фізіологічного інституту при Чиказькому університеті.
У 1906 році на запрошення Симона Флекснера Каррель став членом ради Рокфеллерівського інституту (згодом Рокфеллерівського університету). У 1938 році Каррель звільнився з Рокфеллерівського інституту, отримавши звання заслуженого професора. Незабаром після початку Другої світової війни і окупацією німцями частини території Франції повернувся в Париж і за підтримки уряду Віші заснував «Інститут з вивчення проблем людини».
У 1932 році Каррель опублікував книгу «Людина — це невідоме», в якій стверджував, що люди біологічно нерівні, постулював розумову і фізіологічну відсталість пролетаріату і доводив, що вона передається у спадок. Каррель стверджував, що прогрес попереджувальної медицини пригнічує природний відбір. Під час німецької окупації Франції Каррель активно співпрацював з нацистами.
- Кожна людина є історія, не схожа ні на яку іншу.
- Є лише один спосіб добитися того, щоб кожен науковець мав великі знання і талант — зменшити число науковців.
- ↑ а б Alexis Carrel — 2002.
- ↑ 1912 Nobel Prize in Physiology or Medicine — Рокфеллерівський університет.
- ↑ Gemelli A. Alexis Carrel — Папська академія наук.
- ↑ Летопись Российской академии наук. Т. VI. 1941—1945 — Москва: Архив Российской академии наук, 2021. — С. 447. — 592 с. — ISBN 978-5-6046932-0-9
- Біографія Алексіса Карреля на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 19 серпня 2010 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 28 червня
- Народились 1873
- Померли 5 листопада
- Померли 1944
- Науковці Чиказького університету
- Члени Леопольдини
- Члени Папської академії наук
- Члени АН СРСР
- Члени Французької академії наук
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Академіки РАН
- Члени Національної медичної академії Франції
- Члени Американського філософського товариства
- Лауреати Нобелівської премії з фізіології або медицини
- Французькі медики
- Французькі хірурги
- Французькі біологи
- Доктори медицини
- Професори
- Французькі Нобелівські лауреати
- Уродженці Сент-Фуа-ле-Ліона
- Померли в Парижі
- Французькі католики
- Люди, на честь яких названо кратер на Місяці