Алексіс Каррель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Алексіс Каррель
фр. Alexis Carrel
Alexis Carrel 02.jpg
Народився 28 червня 1873(1873-06-28)
Сент-Фуа-ле-Ліон, Франція
Помер 5 листопада 1944(1944-11-05) (71 рік)
Париж
Громадянство Франція Франція
Діяльність біолог, хірург, фізіолог, соціолог
Alma mater Ліонський університет
Сфера інтересів хірургія, патофізіологія
Заклад Чиказький університет[1] і Рокфеллерівський університет[1][2]
Посада регент
Член Леопольдина, Папська академія наук[3], Академія наук СРСР, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук і Національна академія наук Італії[d]
Відомий завдяки: дослідження рефракції ока
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1912)

Алексіс Каррель у Вікісховищі?

Алексіс Каррель (фр. Alexis Carrel; 28 червня 1873, Сент-Фуа-ле-Ліон — 5 листопада 1944, Париж) — французький хірург, біолог, патофізіолог і євгеніст, лауреат Нобелівської премії з медицині в 1912 році.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив медичний факультет Ліонського університету, в 1900 році здобув ступінь доктора медицини. З 1900 по 1902 роки викладав в університеті анатомію.

Бувши під враженням від смерті президента Франції Марі Франсуа Карно, який помер 24 червня 1894 року після нападу терориста від кровотечі при пошкодженні артерії, Каррель з 1902 року почав займатися розробкою методів зшивання кровоносних судин. У 1904 році Каррель поїхав до Канади, потім у США, де став асистентом Фізіологічного інституту при Чиказькому університеті.

У 1906 році на запрошення Симона Флекснера Каррель став членом ради Рокфеллерівського інституту (згодом Рокфеллерівського університету). У 1938 році Каррель звільнився з Рокфеллерівського інституту, отримавши звання заслуженого професора. Незабаром після початку Другої світової війни і окупацією німцями частини території Франції повернувся в Париж і за підтримки уряду Віші заснував «Інститут з вивчення проблем людини».

Погляди[ред. | ред. код]

У 1932 році Каррель опублікував книгу «Людина — це невідоме», в якій стверджував, що люди біологічно нерівні, постулював розумову і фізіологічну відсталість пролетаріату і доводив, що вона передається у спадок. Каррель стверджував, що прогрес попереджувальної медицини пригнічує природний відбір. Під час німецької окупації Франції Каррель активно співпрацював з нацистами.

Відомі цитати[ред. | ред. код]

  • Кожна людина є історія, не схожа ні на яку іншу.
  • Є лише один спосіб добитися того, щоб кожен учений мав великі знання і талант — зменшити число вчених.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Alexis Carrel — 2002.
  2. 1912 Nobel Prize in Physiology or MedicineРокфеллерівський університет.
  3. Gemelli A. Alexis CarrelПапська академія наук.