Алексіс де Токвіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алексіс де Токвіль
Alexis de Tocqueville
DeTocque.jpg
При народженні: Алексіс-Анрі-Шарль Клерель де Токвіль
Дата народження: 29 липня 1805(1805-07-29)
Місце народження: Париж, Франція,
Дата смерті: 16 квітня 1859(1859-04-16) (53 роки)
Місце смерті: Канни
Громадянство: Франція Франція
Мова творів: французька
Рід діяльності: письменник, філософ, дипломат
Напрямок: романтизм
Magnum opus: «Демократія в Америці»
«Старий режим і революція»

Алексіс-Анрі-Шарль Клерель де Токвіль (фр.: Alexis-Charles-Henri Clérel de Tocqueville), (29 липня 1805, Верной-сюр-Сен, Франція — 16 квітня 1859 Кани) — французький державний діяч, історик, суспільствознавець. Був захисником демократії та свободи, вважається одним з чільних теоретиків демократії та лібералізму. Був також прихильником французького колоніалізму.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в аристократичній сім'ї. Батько — Ерве-Бонавентюр Клерель де Токвіль. Мати — Луїза Ле Пелетьє де Розанбо, внучка Малероба, своячка Шатобріана. Старші брати Іполіт і Едуард. Навчався у Меці, вивчав право в Парижі. Після подорожі по Італії і Сицилії (де він написав «Подорож на Сицилію»). У 1827 році був призначений на юридичну посаду у Версалі, де познайомився із Гюставом-де-Бомоном.

1831 року, разом із Бомоном, отримав відрядження до Сполучених Штатів для вивчення там пенітенціарної системи. Подорож тривала близько року і після повернення Токвіль видав книгу "Демократія в Америці". Книга стала чи не головним напрацюванням вченого. Робота витримала кілька видань і була перекладена практично на всі європейські мови.

1835 року одружився на англійці Мері Мотлі. Дітей не було. 1837 року висунув свою кандидатуру в депутати, але зазнав невдачі. Проте 1839 року все таки був обраний, однак у палаті не посів провідного місця. Головним чином працював у комісіях та рідко з'являвся біля трибуни. Голосував, як правило, з конституційною лівою партією проти міністерства Гізо, але, по суті, не належав до жодної партії.

22 липня 1839 року Токвіль у якості доповідача комітету з рабовласництва виступив за негайне звільнення рабів у всіх французьких колоніальних володінь. Доповідь опублікована брошурою Товариством за відміну рабства. 23 грудня 1841 року обраний академіком. У 1849 році був обраний до законодавчих зборів і згодом став міністром закордонних справ у кабінеті Барро. На цій посаді намагався підтримати французький вплив в Італії, не обмежуючи незалежність папи, і домогтися для папської області необхідних внутрішніх реформ. 1850 року уряд Барро пішов у відставку.

У парламенті Токвіль продовжив боротися з політикою президента і у 1851 році виступив із доповіддю про перегляд конституції, однак перегляд так і не відбувся. Брав участь в останній спробі чинити опір у мерії Х округу і був ув'язнений у Венсенській в'язниці, але швидко вийшов на свободу. Відірваний від політично діяльності, він віддається вивченню Великої Французької революції. Після кількох років архівних занять у різних містах Франції і навіть Німеччини, він видав у 1856 році 1-й том «Старий порядок і революція». Він задумав видати тритомну працю, але смерть обірвала його задуми. З березня 1850 року хворів туберкульозом. Помер 16 квітня 1859 року в Каннах. Похований у Токвілі в Нормандії.[1]

Основні твори[ред.ред. код]

  1. De la démocratie en Amérique (Демократія в Америці) (1835 1-й том/1840 2-й том)[2]
  2. L'Ancien Régime et la Révolution (Старий режим і революція) (1856)

Українські переклади[ред.ред. код]

  • Токвіль, А. де. Про демократію в Америці / З фр. пер. Г. Філіпчук, М. Москаленко. — К.: Всесвіт, 1999. — 590 с.
  • Токвіль, А. де. Давній порядок і Революція / З фр. пер. Г. Філіпчук. — К.: Юніверс, 2000. — 224 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. About Alexis de Tocqueville
  2. Номер 26 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік(рос.))