Алексіс де Токвіль

Алексіс де Токвіль
Alexis de Tocqueville
Ім'я при народженні	Алексіс-Анрі-Шарль Клерель де Токвіль
Народився	29 липня 1805(1805-07-29)[…]  Париж
Помер	16 квітня 1859(1859-04-16)[…] (53 роки)  Канни  ·туберкульоз
Поховання	Q110479236?
Країна	Франція
Місце проживання	Château de Tocquevilled
Діяльність	письменник, філософ, дипломат
Alma mater	Паризький університет і Ліцей Фаберd
Знання мов	французька
Мова творів	французька
Напрямок	романтизм
Magnum opus	«Демократія в Америці» «Старий режим і революція»
Членство	Французька академія (16 квітня 1859), Академія моральних і політичних наук і Académie des sciences, arts et belles-lettres de Caend
Конфесія	католицтво
Рід	Q3065042?
Батько	Hervé Clérel de Tocquevilled
Мати	Louise Le Peletier de Rosanbod
Брати, сестри	Hippolyte Clérel de Tocquevilled і Édouard de Tocquevilled
У шлюбі з	Mary Mottley Tocquevilled
Нагороди	Монтіонівська премія (1835)
Алексіс де Токвіль у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у Вікіджерелах

Алексі́с-Анрі́-Шарль Клере́ль де Токві́ль (фр. Alexis-Charles-Henri Clérel de Tocqueville; 29 липня 1805, Верной-сюр-Сен, Французька імперія — 16 квітня 1859 Канни) — французький державний діяч, історик, суспільствознавець. Був захисником демократії та свободи, вважається одним з чільних теоретиків демократії та лібералізму. Був також прихильником французького колоніалізму.

Біографія

Народився в аристократичній сім'ї. Батько — Ерве-Бонавентюр Клерель де Токвіль. Мати — Луїза Ле Пелетьє де Розанбо, внучка Малероба, своячка Шатобріана. Старші брати Іполіт і Едуард. Навчався у Меці, вивчав право в Парижі. Після подорожі по Італії та Сицилії написав «Подорож на Сицилію»). У 1827 році був призначений на юридичну посаду у Версалі, де познайомився із Гюставом-де-Бомоном.

У 1831 році разом із Бомоном отримав відрядження до Сполучених Штатів для вивчення там пенітенціарної системи. Подорож тривала близько року і після повернення Токвіль видав книгу «Демократія в Америці». Книга стала чи не головним напрацюванням вченого. Робота витримала кілька видань і була перекладена практично всіма європейськими мовами.

У 1835 році одружився з англійкою Мері Мотлі. Дітей не було. У 1837-му висунув свою кандидатуру в депутати, але зазнав невдачі. Проте в 1839-му все ж був обраний, однак у палаті не посів провідного місця. Головним чином працював у комісіях та рідко з'являвся біля трибуни. Голосував, як правило, з конституційною лівою партією проти міністерства Гізо, але, по суті, не належав до жодної партії.

22 липня 1839 року Токвіль як доповідач комітету з рабовласництва виступив за негайне звільнення рабів у всіх французьких колоніальних володіннях. Доповідь опублікована брошурою Товариством за скасування рабства.

23 грудня 1841 року обраний академіком. У 1849 році був обраний до законодавчих зборів і згодом став міністром закордонних справ у кабінеті Барро. На цій посаді намагався підтримати французький вплив в Італії, не обмежуючи незалежність папи, і домогтися для папської області необхідних внутрішніх реформ. У 1850 році уряд Барро пішов у відставку.

У парламенті Токвіль продовжив боротися з політикою президента і в 1851 році виступив із доповіддю про перегляд конституції, однак перегляд так і не відбувся. Брав участь в останній спробі чинити опір у мерії Х округу і був ув'язнений у Венсенській в'язниці, але швидко вийшов на свободу. Відірваний від політично діяльності, він віддається вивченню Французької революції. Після кількох років архівних занять у різних містах Франції і навіть Німеччини він видав у 1856 році 1-й том «Старий порядок і революція». Він задумав видати тритомну працю, але смерть обірвала його задуми. З березня 1850 року хворів на туберкульоз. Помер 16 квітня 1859 року в Каннах. Похований у Токвілі в Нормандії.

Вплив

Твори де Токвіля вплинули на Фрідріха Гаєка при написанні книги «Шлях до рабства». У ній він цитує де Токвіля:

Де Токвіль як ніхто інший розумів, що демократія як суто індивідуалістичний інститут перебувала в стані непримиренного конфлікту із соціалізмом. Як він зазначав у 1848 році, «демократія розширює сферу свободи індивіда, тоді як соціалізм її обмежує. Демократія стверджує цінність кожної людини, а соціалізм перетворює кожного на просте знаряддя, лише на цифру. Демократія і соціалізм не мають нічого спільного, крім одного: рівність. Але зверніть увагу на різницю: демократія веде до рівності у свободі, а соціалізм — до рівності в покорі й неволі» (с. 33).

Основні твори

1. De la démocratie en Amérique (Демократія в Америці) (1835 1-й том / 1840 2-й том)
2. L'Ancien Régime et la Révolution (Старий режим і революція) (1856)

Українські переклади

• Токвіль, А. де. Про демократію в Америці / З фр. пер. Г. Філіпчук, М. Москаленко. — К.: Всесвіт, 1999. — 590 с. [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]
• Токвіль, А. де. Давній порядок і Революція / З фр. пер. Г. Філіпчук. — К.: Юніверс, 2000. — 224 с. [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]

Література

• О. Мироненко. Токвіль Алексіс Шарль Генріх Моріс Клерель // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.714 ISBN 978-966-611-818-2
• Токвіль, Алексис // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — С. 641. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Посилання

• Токвіль А. Ш. А. [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — С. 92. — ISBN 966-7492-06-0.
• Токвіль // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.