Алекс Лутц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алекс Лутц
фр. Alex Lutz
Alex Lutz Cabourg 2018.jpg
Алекс Лутц у 2018 році
Дата народження 24 серпня 1978(1978-08-24) (41 рік) або 25 серпня 1978(1978-08-25)[1] (41 рік)
Місце народження Страсбург, Ельзас, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія актор, театральний режисер, кінорежисер
Роки активності 2003 — донині
IMDb ID 3367478
Нагороди та премії
Премія «Сезар» за найкращу чоловічу роль (2019)
Commons-logo.svg Алекс Лутц у Вікісховищі

А́лекс Лутц (іноді — Лутс, (фр. Alex Lutz); нар. 24 серпня 1978, Страсбург, Ельзас, Франція) — французький актор, комік, театральний та кінорежисер, сценарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Алекс Лутц народився 24 серпня 1978 року в Страсбурзі, Франція, в сім'ї вчительки німецької мови Франсін Гуммель і страхового агента Жерара Лутца. По закінченню середньої школи Алекс поступив до Міжнародного ліцею Понтоньє.[2]

У 1994 року він дебютував на сцені молодіжного театру в рідному Страсбурзі, а у 18-річному віці створив власну компанію під назвою «Le Coût de la pomme», для якої написав декілька п'єс. Паралельно він співпрацював з Паскалем Шпенглером, у якого грав як актор та, як режисер брав участь у постановці творів Бертольта Брехта, Жана-Люка Лагарсе, Азіза Шуакі та Гайнера Мюллера.[3]

Як кіноактор Лутц дебютував у 2008 році, знявшись у фільмі Жан-Поля Саломе «Жінки-агенти». Наступного року Алекс зіграв роль нациста Генріха фон Ціммеля у фільмі «Агент 117: Місія в Ріо», після чого з'явився у фільмах «Моя частина пирога», «Круїз», «Великий ресторан 2», «Голліву» та інших. Не обмежившись широким екраном, Лутц також взяв участь і в зйомках серіалів «Сімейна сцена», «Найгірший тиждень мого життя» тощо.

У 2015 році Алекс Лутц виступив в ролі кінорежисера і сценариста комедії «Талант моїх друзів», в якій також виконав головну роль. У 2018 році він представив свій другий повнометражний фільм «Гі», в якому виступив як спів-сценарист та виконавець головної ролі. Світова прем'єра стрічки відбулася у травні 2018 році на 71-му Каннському міжнародному кінофестивалі, де вона брала участь в конкурсній програмі Міжнародного тижня критики[4][5] У 2019 році фільм був номінований у 6-ти категоріях на здобуття французької національної кінопремії «Сезар», у тому числі за найкращий фільм, найкращу режисерську роботу та отримав нагороду за найкращу чоловічу роль. [6][7][8]

Особисте життя[ред. | ред. код]

У жовтні 2015 року Алекс Лутц одружився на флористці Матильді Віал, з якою зустрічався з 1998 року.[9][10] У 2007 році у пари народився син Фердинанд.[9][11][10]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Алекс Лутц, 2010
Алекс Лутц, 2013
Актор
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2008 ф Жінки-агенти Les femmes de l'ombre солдат у фургоні
2009 тф Втеча L'évasion Дітер
2009 ф Агент 117: Місія в Ріо OSS 117: Rio ne répond plus Гейнріх
2009 с Сімейна сцена Scènes de ménages сусід заїка
2010 тф Великий ресторан Le grand restaurant клієнт ресторану
2010 ф Шинка залишилася? Il reste du jambon? Бенедикт Дюбрейль
2010 тф Ні поміняти, ні пустити наново Ni reprise, ni échangée Жером
2010 с Найгірший тиждень мого життя La plus pire semaine de ma vie Матьє
2011 тф Великий ресторан 2 Le grand restaurant II пародист
2011 ф Голліву Hollywoo Жан-Філіпп
2011 ф Круїз La croisière Браян
2011 с Ксанаду Xanadu молодий Алекс Валадін
2011 ф Моя частина пирога Ma part du gâteau Homme important soirée 1
2011 с Сода Soda Тьєррі
2012 ф Боулінг Bowling екзаменатор
2012 ф Переполох на районі Les Kaïra L'Egyptien partouze haut de gamme
2012 ф Граничні хлопці The Frontier Boys баскетболіст «Elk Rapids»
2013 с Висадка Le débarquement різні персонажі
2013 ф Париж за всяку ціну Paris à tout prix Бен
2013 с Революціонерка Une femme dans la Révolution Робесп'єр
2013 ф Скачки Turf барон де Зонневіль
2014 кф Батькове Різдво Father's Christmas Де Пре
2014 кф Діди Морози Les pères Noël батько
2014 ф Красуні в Парижі Sous les jupes des filles Жак, чоловік Інес
2014 ф Подорож з Парижу Paris-Willouby Марк Лакур
2015 ф Талант моїх друзів Le talent de mes amis Александр Лудон
2016 ф Кілер мимоволі Un petit boulot Брехт
2016 ф Нічому не рада Jamais contente Себастьєн Куетт
2016 ф Прибульці 3: Взяття Бастилії Les Visiteurs: La Révolution
2017 ф Афера доктора Нока Knock священик Лупус
2018 ф Гі Guy Гі
2018 ф Суд над Оскаром Уайльдом Le procès d'Oscar Wilde
2018 мф Астерікс і таємне зілля Astérix: Le secret de la potion magique Фелеферикс, озвучення
2018 ф Пригоди Спіру і Фантазіо Les aventures de Spirou et Fantasio Фантазіо
Режисер та сценарист
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
2013 т/с Висадка Le débarquement Так
2015 Талант моїх друзів Le talent de mes amis Так Так
2018 Гі Guy Так Так

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Алекса Лутца[12]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Люм'єр»
2019 Найкращий фільм Гі Номінація
Найкращий актор Нагорода
Премія «Сезар»
2019 Найкращий фільм Гі Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація
Найкращий актор Нагорода
Найкращий сценарій Номінація
Премія «Кришталевий глобус»
2019 Найкращий фільм — Комедія Гі Номінація
Найкращий актор — Комедія Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Nathalie Simon, " Le phénomène Alex Lutz ", у Le Figaro, samedi 4 / dimanche 5 mai 2013, p. 37.
  3. Біографія Алекса Лутца на сайті AlloCiné (фр.)
  4. The selection 2018. Semaine de la Critique. Процитовано 16 квітня 2018. 
  5. Fabien Lemercier. A very European selection for the Cannes Critics’ Week. Cineuropa (англ). 16.04.2018. Процитовано 16.04.2018. 
  6. César 2019 : la liste complète des nommés. RTBF (фр.). 23.01.2019. Процитовано 23.01.2019. 
  7. Fabien Lemercier. 10 nominations aux César pour Le Grand Bain et Jusqu’à la garde. Cineuropa (англ.). 23.01.2019. Процитовано 24.01.2019. 
  8. Fabien Lemercier. Le César du meilleur film pour Jusqu’à la garde. Cineuropa (англ.). 22.02.2019. Процитовано 23.02.2019. 
  9. а б Alex Lutz - La biographie de Alex Lutz avec. Gala.fr (фр.). Процитовано 27.01.2019. 
  10. а б Alex Lutz : qui est sa femme Mathilde ?. Voici.fr (фр.). 29.03.17. Процитовано 27.01.2019. 
  11. Alex Lutz, proche de son fils Ferdinand, 11 ans : "Je suis un papa sévère". Purepeople (фр.). 04.02.2018. Процитовано 27.01.2019. 
  12. Нагороди та номінації Алекса Лутца на сайті IMDb (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]