Алек Сток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Алек Сток
Особові дані
Повне ім'я Алек Вільям Альфред Сток
Народження 30 березня 1917(1917-03-30)
  Вімборн Міністер[d], Східний Дорсет, Дорсет[d], Дорсет, Англія, Сполучене Королівство
Смерть 16 квітня 2001(2001-04-16) (84 роки)
  Вімборн Міністер[d], Східний Дорсет, Дорсет[d], Дорсет, Південно-Західна Англія, Англія, Велика Британія
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
? Англія «Тоттенгем Готспур»  ? (?)
1936–1938 Англія «Чарльтон Атлетік» 0 (0)
1938–1939 Англія КПР 30 (0)
1946–1949 Англія «Йовіл Таун»  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1946–1949 Англія «Йовіл Таун»
1949–1955 Англія «Лейтон Орієнт»
1955–1956 Англія «Арсенал» (помічник)
1956–1957 Англія «Лейтон Орієнт»
1957 Італія «Рома»
1958–1959 Англія «Лейтон Орієнт»
1959–1968 Англія КПР
1968–1972 Англія «Лутон Таун»
1972–1976 Англія «Фулгем»
1978 Англія КПР (в.о.)
1979–1980 Англія «Борнмут»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Алек Сток (англ. Alec Stock, 30 березня 1917 — 16 квітня 2001) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Він народився у селі на південному заході Англії. Його батько був шахтарем і працював у сусідній шахті в Радстоку. Після загальної страйку в 1926 році його сім'я переїхала на схід країни до Дартфорда, Кент. Розпочав спортивну кар'єру не як футболіст, тому що він займався іншими популярними видами спорту в Англії, зокрема регбі (як нападник) і крикет. Серйозно почав грати в футбол у підлітковому віці, у крихітній команді з сусіднього Вілмінгтона, потім в команді «Редгілл» із сусіднього графства Сассекс. Він грав там центрального нападника.

Згодом Сток приєднався до аматорської команди знаменитого «Тоттенгем Готспур». Він поєднував гру у клубі з роботою в банку. В одному з матчів забив хет-трик, що помітив тодішній менеджер «Чарльтон Атлетіка», Джиммі Сід, який запросив дев'ятнадцятирічного гравця у клуб, з яким Сток підписав свій перший професійний контракт у 1936 році. Однак протягом двох років він не зміг пробитись до першої команди і пішов до команди місцевих суперників «Квінз Парк Рейнджерс», за яку він зіграв 30 матчів у чемпіонаті. Незабаром нападник отримав травму гомілковостопного суглоба, і незабаром після цього розпочалась Друга світова війна.

Під час Другої світової війни брав участь у бойових діях, був командиром танка. У 1944 році він отримав поранення під містом Кан у Франції. Танк, яким він керував, був підірваний, і багато шрапнелі застрягло в його тілі. Війна для молодого спортсмена закінчилася і він був доставлений до Уельсу для одужання під керівництвом його дружини Марджорі, з якої він одружився за рік до того.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після війни Сток вирішив стати букмекером, але випадково залишився в футболі. Його дружина звернула увагу на статтю в Daily Herald, де «Йовіл Таун» шукав кандидатів на роль тренера. Сток був обраний з більш ніж шістдесяти кандидатів. Найкращий результат був досягнутий у другому сезоні, команда завершила сезон 1946/47 в аматорській Південній лізі[en] на четвертому місці. Проте молодий менеджер в основному запам'ятався в «Йовіл Таун» через незвичайний сезон 1948/49 років: клуб вийшов у п'ятий раунд Кубка Англії, перемігши на своєму шляху титулований «Сандерленд» (2:1). Матч з «Сандерлендом» був лише другим в історії англійського футболу, де команда, яка не була членом Футбольної ліги, перемогла клуб, який відігравав тоді ключову роль у національних змаганнях. Окрім досягнень у національному кубку, команда в тому ж сезоні досягла фіналу Кубка Південної ліги. Наступного сезону Сток здобув з командою 10 очок у чотирьох іграх, після чого він несподівано прийняв пропозицію команди «Лейтон Орієнт» і покинув клуб.

Великі успіхи в «Йовіл Таун» вразили лондонського виробника взуття Гаррі Зуссмана, який найняв його на роботу тренером у «Лейтон Орієнт». Це було плідне партнерство, яке тривало протягом наступного десятиліття. За цей час він двічі покидав клуб за короткий час — в 1956 році він став помічником тренера в «Арсеналі», а в 1957 році тимчасово тренував італійську «Рому», але незабаром повертався в обох випадках.

Влітку 1959 року він повернувся до Лондона з завданням очолити клуб, за який він колись грав — «Квінз Парк Рейнджерс». Тут він швидко здобув визнання як від уболівальників, так і гравців. Першим кроком у цьому напрямку став перехід Браяна Бедфорда[en] з «Борнмута». Бедфорд за шість років забив 170 голів за КПР, ставши одним із найкращих гравців в історії команди. Команда Стока була середняком Третього дивізіону і у другому сезоні тренера клуб встановив рекорд, вигравши з найбільшим рахунком в історії, обігравши вдома «Транмір» 9:2. Через кілька років клуб встановив ще один рекорд, забивши 111 голів чемпіонату у сезоні 1961/62.

У сезоні 1966/67 клуб нарешті зумів вийти до Другого дивізіону, проте найвищим досягненням для команди стала перемога у Кубку англійської ліги, обігравши 4 березня 1967 року «Вест Бромвіч Альбіон» з рахунком 3:2, причому поступаючись після першого тайму з рахунком 0:2. Донині цей трофей залишається найвищим досягненням в історії клубу . Цей матч увійшов в історію також і тим, що це був перший фінал Кубка Футбольної ліги, зіграний на легендарному стадіоні «Вемблі», а КПР став першим в історії клубом, з третього дивізіону, який зумів взяти цей трофей.

У наступному сезоні, вже у Другому дивізіоні, команда зайняла друге місце і вийшла в Перший дивізіон, елітну англійську лігу. Але на початку сезону в Першому дивізіоні Сток зліг на три місяці з астмою[1], а в його відсутність команда виграла лише один матч 17, і коли тренер повернувся з лікарняного, президент КПР Джим Грегорі його тут же звільнив[2].

У 1968—1972 роках він очолював «Лутон Таун», з яким виграв свій третій титул чемпіона Третього дивізіону у сезоні 1969/70. Після цього протягом наступних чотирьох сезонів він був менеджером «Фулгема», місцевого суперника КПР. «Коттеджери» під його керівництвом досягли найбільшого успіху у національних турнірах, досягнувши фіналу Кубка Англії в 1975 році. На цей раз, однак, також «Вемблі» клуб програв з рахунком 0:2 з «Вест Гем Юнайтед». Сток покинув Лондон у грудні 1976 року, через те, що новий власник перейшов у клуб.

Потім, на короткий час, він повернувся в «Квінз Парк Рейнджерс», де був виконувачем обов'язків, після чого працював у 1979–1980 роках у «Борнмуті», який став його останнім клубом у тренерській кар'єрі.

Помер 16 квітня 2001 року на 85-му році життя.

Тренерська статистика[ред. | ред. код]

Клуб З По Результати
І В Н П В %
«Йовіл Таун» лютий 1946 вересень 1949 &&&&&&&&&&&&0153.&&&&&0153 &&&&&&&&&&&&&080.&&&&&080 &&&&&&&&&&&&&032.&&&&&032 &&&&&&&&&&&&&041.&&&&&041 &&&&&&&&&&&&&052.29000052,29
«Лейтон Орієнт» вересень 1949 червень 1959 &&&&&&&&&&&&0464.&&&&&0464 &&&&&&&&&&&&0181.&&&&&0181 &&&&&&&&&&&&&095.&&&&&095 &&&&&&&&&&&&0188.&&&&&0188 &&&&&&&&&&&&&039.&1000039,01
«Рома» серпень 1957 травень 1958 &&&&&&&&&&&&&034.&&&&&034 &&&&&&&&&&&&&012.&&&&&012 &&&&&&&&&&&&&012.&&&&&012 &&&&&&&&&&&&&010.&&&&&010 &&&&&&&&&&&&&035.29000035,29
«Квінз Парк Рейнджерс» червень 1959 серпень 1968 &&&&&&&&&&&&0459.&&&&&0459 &&&&&&&&&&&&0219.&&&&&0219 &&&&&&&&&&&&0106.&&&&&0106 &&&&&&&&&&&&0134.&&&&&0134 &&&&&&&&&&&&&047.71000047,71
«Лутон Таун» серпень 1968 липень 1972 &&&&&&&&&&&&0178.&&&&&0178 &&&&&&&&&&&&&075.&&&&&075 &&&&&&&&&&&&&057.&&&&&057 &&&&&&&&&&&&&046.&&&&&046 &&&&&&&&&&&&&042.13000042,13
«Фулгем» липень 1972 липень 1976 &&&&&&&&&&&&0220.&&&&&0220 &&&&&&&&&&&&&075.&&&&&075 &&&&&&&&&&&&&073.&&&&&073 &&&&&&&&&&&&&072.&&&&&072 &&&&&&&&&&&&&034.&9000034,09
«Квінз Парк Рейнджерс» (в.о.) березень 1978 травень 1978 &&&&&&&&&&&&&011.&&&&&011 &&&&&&&&&&&&&&07.&&&&&07 &&&&&&&&&&&&&&02.&&&&&02 &&&&&&&&&&&&&&02.&&&&&02 &&&&&&&&&&&&&063.64000063,64
«Борнмут» січень 1979 грудень 1980 &&&&&&&&&&&&&099.&&&&&099 &&&&&&&&&&&&&030.&&&&&030 &&&&&&&&&&&&&031.&&&&&031 &&&&&&&&&&&&&038.&&&&&038 &&&&&&&&&&&&&030.30000030,30
Всього &&&&&&&&&&&01618.&&&&&01618 &&&&&&&&&&&&0679.&&&&&0679 &&&&&&&&&&&&0408.&&&&&0408 &&&&&&&&&&&&0531.&&&&&0531 &&&&&&&&&&&&&041.97000041,97


Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

«Квінз Парк Рейнджерс»: 1966—1967

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Glanville, Brian (18 April 2001). Alec Stock Obituary. London: The Guardian. Процитовано 22 August 2009. 
  2. Alec Stock R.I.P. Queens Park Rangers FC. Архів оригіналу за 25 October 2008. Процитовано 22 August 2009. 

Посилання[ред. | ред. код]