Ален Безансон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ален Безансон
фр. Alain Besançon
Народився 25 квітня 1932(1932-04-25) (85 років)
Париж, Франція Франція
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Alma mater Інститут політичних досліджень
Галузь наукових інтересів історія
Заклад Інституті соціальної історії
Вчене звання професор
Батько Louis Justin-Besançon[d]
Мати Madeleine Delagrange[d]
Нагороди
Офіцер ордена Почесного легіону
Commander of the French Order of Academic Palms

Ален Безансон (фр. Alain Besançon; 25 квітня 1932, Париж) — французький історик, професор Вищої школи соціальних наук, дослідник в Інституті соціальної історії, учасник Нової атлантичної ініціативи.

Життєпис[ред.ред. код]

Ален Безансон народився у Парижі, в сім'ї професора Луї Джастін-Безансона і Делаґрандж Мадлен, дочки засновника фармацевтичної компанії «Delagrange». За життя Сталіна був прибічником комунізму, 19-річним вступив до Французької компартії, однак через п'ять років вийшов з її лав[1]. Згодом став критично аналізувати як комунізм, так і тоталітаризм взагалі.

Безансон є автором понад двох десятків книжок (включно з першим романом «Еміль та брехуни», 2008 р.) та великої кількості статей і передмов на теми історії Росії, СРСР та України, тоталітаризму, історії християнства. Його дослідження надруковані у французьких, американських, англійських, італійських, польських, українських та інших журналах.

Праці[ред.ред. код]

  • Le Tsarévitch immolé, 1967.
    • Убиенный царевич. - М.: вид.-во: МИК, 1999. ISBN 5879020142 (рос. переклад)
  • Histoire et expérience du moi, 1971.
  • Entretiens sur le Grand Siècle russe et ses prolongements (en collaboration), 1971.
  • Éducation et société en Russie, 1974.
  • L'Histoire psychanalytique, une anthologie, 1974.
  • Être russe au XIXe siècle, 1974.
  • Court traité de soviétologie à l'usage des autorités civiles, militaires et religieuses, 1976 (préface de Raymond Aron).
  • Les Origines intellectuelles du léninisme, 1977.
    • Интеллектуальные истоки ленинизма. - М.: вид. МИК, 1998. - 304 с. ISBN 5879020290
  • La Confusion des langues, 1978.
  • Présent soviétique et passé russe, Livre de poche, Paris, 1980 (réédité : Hachette, Paris, 1986).
    • Советское настоящее и русское прошлое. (рос. переклад)
  • Anatomie d'un spectre : l'économie politique du socialisme réel, Calmann-Lévy, Paris, 1981.
  • Courrier Paris-Stanford (en collaboration), 1984.
  • La Falsification du bien, Soloviev et Orwell, 1985.
    • Извращение добра. Соловьев и Оруэлл. - М.: МИК, 2002. 165 с.
  • Une génération, Julliard, 1987.
  • Vendredis, 1989.
  • L'Image interdite, une histoire intellectuelle de l'iconoclasme, 1994.
  • Trois tentations dans l'Église, 1996.
  • Aux sources de l'iconoclasme moderne, 1998.
  • Le Malheur du siècle : sur le communisme, le nazisme et l'unicité de la Shoah, Fayard, 1998, 166 p.
  • Émile et les menteurs, 2008
  • Cinq Personnages en quête d'amour. Amour et religion, 2010

Публікації українською[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]