Ален Боске

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ален Боске
Alain Bosquet
Народився 28 березня 1919(1919-03-28)[1][2]
Одеса, Одеський повіт, Херсонська губернія, Українська Народна Республіка
Помер 8 березня 1998(1998-03-08) (78 років)
Париж, Іль-де-Франс, Франція
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція
Діяльність поет і письменник
Нагороди

Але́н Боске́ (фр. Alain Bosquet; * 28 березня 1919, Одеса — † 8 березня 1998, Париж) — письменник (Франція). Ім’я при народженні — Анатолій Біск.

Біографія[ред.ред. код]

Еміграція для родини поета-символіста Олександра Біска — батька майбутнього письменника Алена Боске, почалася з Болгарії (Варна). 1925 року Біски перебралися до Брюсселю, де майбутній письменник пішов до школи. 1938 — почав навчатися у Вільному університеті Брюсселю, співпрацював з періодичними виданнями. З початком Другої світової війни Ален Боске спочатку служив у бельгійській армії, а після її капітуляції перед нацистською Німеччиною перейшов до французьких Збройних сил. 1942 року — в США, де редагував журнал «Вільна Франція» та «Голос Франції», познайомився з європейськими письменниками-емігрантами Морісом Метерлінком, Жулем Роменом та Томасом Манном. 1944 року Ален Боске став учасником висадки американських військ у Нормандії (Франція) під командуванням Д. Ейзенхауера. 1945 — працював у Контрольній Раді в Берліні. 1951 — повернувся до Парижа й продовжував навчання в Сорбонні. 1959 — читав лекції з французької літератури в різних американських університетах, редагував збірники поезії, працював журналістом. 1968 року Брассанс був відзначений Великою премією Французької академії за поезію. 1980 — став громадянином Франції. 1987 — був обраним до Бельгійської Королівської академії французької мови та літератури, став членом Академії літератури Квебеку (Канада), був обраним президентом Академії Малларме.

Ален Боске писав про себе як про письменника так: «Я — кома, а ви вгадайте, у якому тексті». Письменник — автор численних видань, зокрема, «Поеми, дві» (1970–1974), «Народне слово» (1970), «Сонети кінця століття» (1981, 1982), «День після життя» (1984, 1988), «Страждання Господні» (1988, 1988, 1991), «Листування 1942—1975» — 117 листів Сен-Жон Перса та Алена Боске (2004).

Література[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Письменник Це незавершена стаття про письменника або письменницю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC
  3. http://academie-francaise.fr/grand-prix-du-roman