Ален I (герцог Бретані)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ален I
Entree d'Henri IV à Rennes & Alain Barbe-Torte.JPG
Народився між 900 та 910
Помер 952
Нант
Поховання
Національність бретонець
Діяльність аристократ
Титул герцог Бретані
Термін 937—952 роки
Попередник Вільгельм I
Наступник Дрого
Конфесія католицтво
Рід династія Балта
Батько Матуедої I
Мати донька Алена I
У шлюбі з Аделаїда Блуаська
Діти 1 син
2 бастарди

Ален I Крива Борода (*Alain Barbetorte, між 900 та 910 —952) — герцог Бретані у 937952 роках. Також іноді називають Аленом II (рахуючи від Алена I Великого).

Життєпис[ред. | ред. код]

Був сином Матуедої I, графа Поера, та доньки короля Алена I. Народився між 900 та 910 роками. Близько 910 року після смерті батька стає новим графом Поера. У 913 році залишив Бретань, перебравшись до двору Едуарда Сповідника, короля Англії. Тут затоваришував з вигнанцем з Західно-Франкського королівства — Людовиком Каролінгом (майбутнім королем Людовиком IV). Перебував десь до 923 року.

У середині 920-х років в союзі з Юдикаелем Беранже, графом Ренна, розпочав повстання проти влади норманів в Бретані. Потім отримав підтримку Гуго Великого, графа Парижу, та Герьерта II, графа Вермандуа. Протягом 925—930 років завдано поразок правителем Фелекану і Інкону. З 931 року почалася також війна з Вільгельмом I, герцогом Нормандії, який захопив частину колишнього королівства Бретань, який оголосив себе бретонським герцогом.

У 936 року захопив важливе місто Доль, потім завдав поразки норманам на чолі із Інконом. 937 року війська Алена II захопив місто Нант, ставку норманів. Водночас вдалося відбити амбіції герцога Вільгельма I, але війна з ним тривала до 942 року.

937 або 938 року Ален II оголосив себе новим герцогом Бретані. Втім боротьба з норманами тривала до 939 року. Бретонський герцог уклав союз з Гуго I, графом Мена. В союзі з ним 1 серпня завдав остаточної поразки норманам у битві при Тран. після цього діяв в союзі з королем Франції проти Нормандії та франкських магнатів.

У 942 році уклав мирний договір з королем Людовиком IV, за яким відмовився в Котантена і Авранша та претензій на графство Мен. Також уклав союз з Вільгельмом III, герцогом Аквітанії. Натомість отримав сеньйорії Тіффож, Моге, Ербоге.

У 944 році розпочалася боротьба з Юдикаелем Беранже, графом Ренна, який не бажав коритися Алену II. Боротьба тривала до самої смерті герцога. 948 року оженився на доньці графа Блуа і Шартра. Втім вже 952 року раптово помер, залишивши владу малому синові Дрого.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Аделаїда, донька Теобальда Старого, графа Блуа

Діти:

  • Дрого (д/н—958), герцог Бретані у 952—958 роках

бастарди від коханки Юдит:

  • Гоель (д/н—981), герцог Бретані у 958—981 роках
  • Гюереш (д/н—988), герцог Бретані у 981—988 роках

Джерела[ред. | ред. код]

  • Michael Jones, The Creation of Brittany: A Late Medieval State, (Hambledon Press, 1988), 4
  • André Chédeville et Noël-Yves Tonnerre, La Bretagne féodale xie — xiiie siècle, Ouest-France Université, Rennes, 1987 (ISBN 9782737300141).
  • Louis Halphen, Francia: gli ultimi carolingi e l'ascesa di Ugo Capeto (888—987), cap. XX, vol. II (L'espansione islamica e la nascita dell'Europa feudale) della Storia del Mondo Medievale, pp. 636—661.