Алергія на холод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алергія на холод
Алергія на холод на ногах у вигляді кропив’янки, викликаної холодом.
Алергія на холод на ногах у вигляді кропив’янки, викликаної холодом.
Алергія на холод на ногах у вигляді кропив’янки, викликаної холодом.
Інші назви Холодова алергія, холодова кропив’янка
Спеціальність Дерматологія
Причини Вплив холодового подразника
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 EB01.1
МКХ-10 L50.2
OMIM 120100
DiseasesDB 4688
MeSH D000096703
CMNS: Cold urticaria у Вікісховищі

Алергія на холод (також холодова алергія) — розлад, за якого кропив'янка або великі червоні плями утворюються на шкірі після впливу холодового подразника.[1] Плями зазвичай сверблять, і часто руки і ноги також сверблять і набрякають. Пухирі різняться за розміром від приблизно 7 мм в діаметрі до приблизно 27 мм або більше. Цей розлад, або, можливо, два захворювання з однаковими клінічними проявами, може бути спадковим (сімейна холодова алергія) або набутою (первинна набута холодова алергія). Набута форма найчастіше виникає у віці від 18 до 25 років, хоча в деяких випадках вона може виникнути і у віці 5 років. До небезпечних для життя ризиків належить задуха в результаті ангіоневротичного набряку гортані, спричиненого холодною їжею чи напоями, утоплення після шоку від купання в холодній воді та анафілактичний шок.[2]

Алергію на холод можна розділити на такі види:[3]

Первинна контактна алергія на холод

[ред. | ред. код]

Первинна контактна алергія на холод — це стан шкіри, що характеризується висипаннями і виникає в дощову, вітряну погоду, після купання в холодній воді та після контакту з холодними предметами, наприклад, кубики льоду.[3]

Вторинна контактна алергія на холод

[ред. | ред. код]

Вторинна контактна алергія на холод — це стан шкіри, що характеризується висипаннями через кровʼяні аномалії, такі як кріоглобулінемія або кріофібриногенемія[en], надзвичайно рідкісні та пов'язані з іншими проявами, такими як хвороба Рейно або пурпура.[3]

Рефлекторна алергія на холод

[ред. | ред. код]

Рефлекторна алергія на холод — це стан шкіри, за якого загальне охолодження тіла спричиняє висипання на шкірі.[3]

Сімейна алергія на холод

[ред. | ред. код]

Сімейна алергія на холод (також відома як сімейний холодовий автозапальний синдром, FCAS) — це автосомно-домінантний стан, що характеризується висипаннями, кон'юнктивітом, гарячкою/ознобом і артралгіями[4], викликаними впливом холоду — іноді температури нижче 22 °C.[3][5]

Вона повʼязана з білком CIAS1[6] і є дещо легшим представником сімейства захворювань, в тім числі синдрому Макла-Веллса[en] і багатосистемного запального захворювання новонароджених[en]. Вона рідкісна і, за оцінками, її поширеність становить 1 на мільйон людей, вражає переважно американців і європейців.[7]

Сімейна алергія на холод є одним із кріопірин-асоційованих періодичних синдромів[en] (CAPS), спричинених мутаціями білка CIAS1/NALP3 (він же NLRP3) у місці розташування гена 1q44.[8][9][10][11]

Вплив сімейної холодової алергії на якість життя пацієнтів є далекосяжним. Опитування пацієнтів у Сполучених Штатах у 2008 році засвідчило, що «[щоб] впоратися зі своїм основним захворюванням і намагатися уникнути симптоматичних, хворобливих спалахів, пацієнти повідомили, що вони обмежують себе у роботі, школі, сім'ї та соціальній діяльності. 78 % учасників опитування описували вплив хвороби на їхню роботу, включаючи прогули та порушення просування по службі; часто вони звільнялися з роботи через хворобу».[12]

Лікування з використанням анакінри (Кінерет) продемонструвало ефективність для алергії на холод, хоча таке лікування означає щоденні ін'єкції імунодепресантів у нижню частину живота.[13][14] Також у лікуванні використовується моноклональне антитіло канакінумаб (Ilaris).[15]

Ознаки та симптоми

[ред. | ред. код]
Кропив'янка на спині від дії холодного повітря у людини з алергією на холод. Кропив'янка була викликана їздою на велотренажері без сорочки протягом години біля дверей, відчинених у прохолодний день. Температура повітря на вулиці була близько 10 °C. Смужка на висоті грудей зʼявилася через прикриття цієї області ремінцем для вимірювання серцевого ритму.

Коли тіло піддається впливу холоду в людей, уражених цим захворюванням, з'являється кропив'янка, і шкіра в ураженій області зазвичай свербить. Кропив'янка виникає в результаті розширення капілярів, які дають змогу рідині витікати в зовнішню тканину - епідерміс. Вони розсмоктуються, коли організм поглинає цю рідину. Межа плями є поліциклічною або складається з багатьох кіл і змінюється, коли рідина витікає, а потім поглинається.[16] У разі натискання на пляму шкіра блідне, що відрізняє її від синця або папули. Кропив'янка може тривати кілька хвилин або кілька днів і різнитися у різних людей. Також у місці ураження виникає відчуття печіння. Серйозна реакція, швидше за все, виникне у пацієнтів, у яких кропив'янка з'являється після впливу менше 3 хвилин (під час тесту на холод).[17]

Причина

[ред. | ред. код]

Кропив'янка є реакцією гістаміну у відповідь на холодні подразники, включаючи різке зниження температури, холодне повітря та холодну воду. Існує багато причин простудних кропив'янок, більшість із них ідіопатичні[en] (це означає, що їхні причини невідомі).

Вчені з Національного інституту охорони здоров'я США виявили генетичну мутацію в трьох неспоріднених сім'ях, що спричиняє рідкісний імунний розлад, який характеризується надмірною та ослабленою імунною функцією: імунодефіцит, автоімунітет, запальні захворювання шкіри та кропив'янка, викликана холодом (алергія на холод).

«Виявлена мутація виникає в гені фосфоліпази C-gamma2 (PLCG2), ферменту, який бере участь в активації імунних клітин. Дослідники назвали стан, пов'язаний з PLCG2, дефіцитом антитіл і імунною дисрегуляцією, або PLAID».[18]

Фактори ризику

[ред. | ред. код]
  • Холодна погода/сніг: вплив холодного або прохолодного повітря може швидко викликати реакцію; наприклад, ходити по «холодному» відділу в супермаркеті.
  • Піт: реакція може виникнути навіть у теплий день, коли на шкірі є піт, оскільки реакцію викликає температура шкіри, а не температура тіла. Якщо дує вітер, він швидко охолоджує шкіру і створює кропив'янку.
  • Холодні рідини для внутрішньовенного введення: під час перебування в лікарні введення охолоджених або прохолодних рідин для внутрішньовенного введення людям, які мають алергію на низьку температуру, може/може призвести до болю в кінцівці, в яку їх вводять, і лінія кропив'янки може з'явитися всередині радіусом 15-20 сантиметів від ділянки внутрішньовенного введення по малюнку вен, що йдуть вгору по кінцівці.
  • Плавання: Плавання може бути особливо небезпечним, оскільки прискорене серцебиття в поєднанні з появою кропив'янки може призвести до гіпотонії.
  • Кондиціонування повітря: вхід у прохолодну будівлю протягом літнього дня може призвести до алергічної реакції на відкритих ділянках шкіри, закладеності носа і, можливо, до відчуття перевтоми.
  • Холодна їжа/напої: вживання холодної їжі або холодних напоїв, таких як морозиво або навіть чай із льодом, може призвести до набряку язика та навколишніх тканин та до задухи.
  • Холодні поверхні: якщо сидіти на прохолодних поверхнях, спиратися на них чи хапатися за них, то на ділянці, яка контактувала з прохолодними поверхнями, може утворюватися висип.
  • Обмеження кровотоку: друк або інші види діяльності, які напружують м'язи та зменшують кровообіг, можуть охолодити частини тіла настільки, щоб викликати свербіж та кропив'янку.
  • Кровотік: під час опускання рук або ніг у гарячу воду нігті стають фіолетовими/білими, поки тіло не звикне до температури.

Діагноз

[ред. | ред. код]

Діагноз зазвичай ставить алерголог або інший ліцензований лікар, який виконує холодовий тест. Під час холодного тесту шматок льоду притискають до передпліччя, як правило, на 3–4 хвилини. Позитивним результатом є специфічний вигляд червоних плям. Плями можуть мати форму льоду, або вони можуть випромінюватися від зони контакту з льодом.[19] Однак, хоча ці методи допомагають у діагностиці, вони не надають інформації про температуру та пороги часу стимуляції, при яких у пацієнтів починають з'являтися симптоми,[19] що важливо, оскільки вони можуть визначити тяжкість захворювання та допомогти контролювати ефективність лікування.[19]

Лікування

[ред. | ред. код]

Лікування першої лінії — це полегшення симптомів за допомогою H1-антигістамінних препаратів другого покоління.[20] Якщо стандартне дозування неефективне, для контролю симптомів рекомендується збільшення дози у чотири рази.[21]

Встановлено, що H1-антигістамінний рупатадин[en] другого покоління значно зменшує розвиток симптому хронічної алергії на холод без посилення побічних ефектів у дозах 200 мг та 40 мг.[19]

Ліки від алергії, що містять антигістамінні препарати, такі як димедрол (Benadryl[en]), цетиризин (Zyrtec), лоратадин (Claritin), ципрогептадин (Periactin) і фексофенадин (Allegra), можна приймати перорально, щоб запобігти та полегшити деякі кропив'янки.[22] Для тих, у кого є важкі анафілактичні реакції, призначаються ліки, такі як доксепін, та щодня приймаються для допомоги у запобіганні та/або зменшення ймовірності реакцій і, таким чином, анафілаксії. Ефективність місцевих антигістамінних кремів проти кропив'янки, викликаної холодом, не оцінювалася.

Холодова кропив'янка може призвести до потенційно серйозної або навіть фатальної системної реакції (анафілактичний шок). Людям з алергіями на холод, можливо, доведеться мати про собі ін'єкційну форму адреналіну (наприклад, автоінжектор адреналіну[en] або Twinject[en]) для використання у разі серйозної реакції. Найкраще лікування цієї алергії — уникати впливу низьких температур.[23]

Дослідження показали, що омалізумаб (Xolair) може бути ефективним і безпечним засобом лікування холодової кропив'янки у пацієнтів, які недостатньо реагують на стандартне лікування.[24]

Ебастин був запропонований для лікування до профілактики набутої алергії на холод.[25]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Джефф Г. Файнберг; Чарльз Б. Тонер (2008). Successful Treatment of Disabling Cholinergic Urticaria. Military Medicine. 173 (2): 217—20. doi:10.7205/MILMED.173.2.217. PMID 18333501. (англ.)
  2. Ф. Зібенхаар, К. Веллер: клінічна картина та оновлення діагностики та лікування (Травень 2007). Acquired cold urticaria: Clinical picture and update on diagnosis and treatment. Clin. Exp. Dermatol. 32 (3): 241—5. doi:10.1111/j.1365-2230.2007.02376.x. PMID 17355280. (англ.)
  3. а б в г д Рональд П. Рапіні; Жан Л. Болонія; Джозеф Л. Джорізцо (2007). Dermatology: 2-Volume Set. Сент-Луїс: Mosby. с. 267—8. ISBN 978-1-4160-2999-1. (англ.)
  4. Мехмет Тунджа; Гурі Оздоган (2005). Molecular and Genetic Characteristics of Hereditary Autoinflammatory Diseases. Current Drug Targets. Inflammation and Allergy. Bentham Science Publishers. 4 (1): 77—80. doi:10.2174/1568010053622957. PMID 15720239. (англ.)
  5. Вільям Д. Джеймс; Тімоті Г. Бергер; Дірк М. Елстон; Рой С. Грекін; Ісаак М. Нейгауз; Марія Л. Вей (2006). Erythema and Urticaria. Andrews' Diseases of the Skin: Clinical Dermatology (вид. 10-те). Філадельфія, Пенсільванія: Saunders, Elsevier. с. 165–166. ISBN 0-7216-2921-0. (англ.)
  6. Г. М. Гофман, Дж. Л. Мюллер, Д. Г. Бройд, А. А. Вандерер, Р. Д. Колоднер (Листопад 2001). Mutation of a new gene encoding a putative pyrin-like protein causes familial cold autoinflammatory syndrome and Muckle-Wells syndrome. Nat. Genet. 29 (3): 301—5. doi:10.1038/ng756. PMC 4322000. PMID 11687797. (англ.)
  7. Familial cold autoinflammatory syndrome. MedlinePlus. Національна бібліотека США з медицини, Національний інститут охорони здоров'я США. Архів оригіналу за 6 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021. (англ.)
  8. CAPS, Community (1 січня 2008). Familial Cold Auto-inflammatory Syndrome (FCAS): Fact Sheet. Regeneron Pharmaceuticals. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 лютого 2010. (англ.)
  9. Сьюзен Твіді; Брайоні Браскі; Крістіан Грей; Тамсін Е. М. Джонс; Рут Л. Сил; Бетан Йейтс; Елспет А. Бруфорд. Symbol report for NLRP3. HGNC[en]. Human Genome Organisation. 16400. Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 27 липня 2021. (англ.)
  10. Девід В. Сміт; Кеннет А. Джонсон; Крейг А. Бінгман; Девід Дж. Ацеті; Пол Г. Бломмель; Рассел Л. Вробель; Ронні О. Фредерік; Чін Чао; Хасан Шрінат; Браян Г. Фокс; Браян Ф. Волкман; Вон Бе Чон; Крейг С. Ньюман; Елдон Л. Ульріх; Адріан Д. Гегеман; Тодд Кімбол; Сенді Тао; Майкл Р. Сассман; Джон Л. Марклі; Джордж Н. Філліпс-молодший (2003). 1Q44. PDB. Research Collaboratory for Structural Bioinformatics. doi:10.2210/pdb1Q44/pdb. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021. (англ.)
  11. Гел М. Гофман; Санна Розенгрен; Девід Л. Бойл; Дже Ю. Чо; Джоті Наяр; Джеймс Л. Мюллер; Джастін П. Андерсон; Алан А. Вандерер; Гарі С. Файерстайн (Листопад 2004). Prevention of cold-associated acute inflammation in familial cold autoinflammatory syndrome by interleukin-1 receptor antagonist. The Lancet. Elsevier. 364 (9447): 1779—1785. doi:10.1016/S0140-6736(04)17401-1. PMC 4321997. PMID 15541451. (англ.)
  12. Б. Стих; Д. Добровольний (2008). Familial cold auto-inflammatory syndrome (FCAS): characterization of symptomatology and impact on patients' lives. Curr Med Res Opin. 24 (6): 1577—82. doi:10.1185/03007990802081543. PMID 18423104. (англ.)
  13. Дж. Б. Росс; Л. А. Фінлейсон; П. Дж. Клоц; Р. Г. Ленглі; Р. Гауде; К. Томпсон; С. М. Черчмен; М. Ф. Макдермотт; П. Н. Гокінс та ін. (1 лютого 2010). Use of anakinra (Kineret) in the treatment of familial cold autoinflammatory syndrome with a 16-month follow-up. Journal of Cutaneous Medicine and Surgery[en]. 12 (1): 8—16. doi:10.2310/7750.2008.07050. PMID 18258152. (англ.)
  14. Самі К. Метясь; Гел М. Гофман (1 лютого 2008). Anakinra prevents symptoms of familial cold autoinflammatory syndrome and Raynaud's disease. The Journal of Rheumatology. Journal of Rheumatology. 33 (10): 2085—2087. PMID 16981288. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 1 лютого 2010. (англ.)
  15. Г. М. Волш (2009). Canakinumab for the treatment of cryopyrin-associated periodic syndromes. Drugs of Today. 45 (10): 731—5. doi:10.1358/dot.2009.45.10.1436882. PMID 20069137. (англ.)
  16. Бейлі Еван, Шейкер Маркус (2008). An Update on Childhood Urticaria and Angioedema. Current Opinion in Pediatrics. 20 (4): 425—30. doi:10.1097/mop.0b013e328305e262. PMID 18622198. (англ.)
  17. Сотер Ніколас А.; Вассерман Стівен І.; Остін К. Франк (1976). Cold Urticaria: Release into the Circulation of Histamine and Eosinophil Chemotactic Factor of Anaphylaxis during Cold Challenge. New England Journal of Medicine. 294 (13): 687—90. doi:10.1056/nejm197603252941302. PMID 55969. (англ.)
  18. NIH scientists find cause of rare immune disease: Genetic mutation leads to cold allergy, immune deficiency and autoimmunity. Національний інститут алергії та інфекційних захворювань США[en], Національний інститут охорони здоров'я США. 11 січня 2012. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022. (англ.)
  19. а б в г М. Абаджян; Л. Курто-Барредо; К. Краузе; Е. Сантамарія; І. Іск’єрдо; М. Чьорч; М. Маурер; А. Гіменес-Арнау (2016). Rupatadine 20 Mg and 40 Mg Are Effective in Reducing the Symptoms of Chronic Cold Urticaria (PDF). Acta Dermato Venereologica Acta Derm Venerol. 96 (1): 56—59. doi:10.2340/00015555-2150. PMID 26038847. Архів оригіналу (PDF) за 22 вересня 2017. Процитовано 17 січня 2022. (англ.)
  20. Марина Абаджян; Лайя Курто Барредо; Каролін Краузе; Єва Сантамарія; Іньякі Іск'єрдо; Мартін К. Чьорч; Маркус Маурер; Ана Гіменес Арнау (2016). Rupatadine 20 mg and 40 mg are Effective in Reducing the Symptoms of Chronic Cold Urticaria. Acta Dermato Venereologica. Medical Journals Sweden. 96 (1): 56—59. doi:10.2340/00015555-2150. ISSN 0001-5555. (англ.)
  21. Т. Цуберб’єр, В. Аберер, Р. Асеро, Ч. Біндслев-Йенсен, З. Бжоза, Г. В. Каноніка та ін. (2014). The EAACI/GA(2) LEN/EDF/WAO Guideline for the definition, classification, diagnosis, and management of urticaria: the 2013 revision and update. Allergy. 69 (7): 868—887. doi:10.1111/all.12313. PMID 24785199. (англ.)
  22. Масуд Махмуді (Травень 2001). Cold-induced urticaria. The Journal of the American Osteopathic Association[en]. Американська остеопатична асоціація[en], De Gruyter[en]. 101 (s5): S1-4. doi:10.7556/jaoa.2001.20027. PMID 11409259. (англ.)
  23. Cold urticaria. Mayo Clinic. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 27 липня 2021. (англ.)
  24. П. Бродська, П. Шмід-Грендельмайер (2012). Treatment of severe cold contact urticaria with omalizumab: case reports. Case Rep Dermatol. 4 (3): 275—80. doi:10.1159/000346284. PMC 3551415. PMID 23341807. (англ.)
  25. М. Магерл, Й. Шмольке, Ф. Зібенхаар, Т. Цуберб’єр, М. Мец, М. Маурер (Грудень 2007). Acquired cold urticaria symptoms can be safely prevented by ebastine. Allergy. 62 (12): 1465—8. doi:10.1111/j.1398-9995.2007.01500.x. PMID 17900265. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Класифікація