Алессандро Аллорі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алессандро Аллорі
Self-portrait by Alessandro Allori.jpg
Автопортрет. 1555 рік
Народився 31 травня 1535(1535-05-31)
Флоренція
Помер 22 вересня 1607(1607-09-22) (72 роки)
Флоренція
Підданство велике герцогство Тосканське
Національність італцієць
Діяльність художник
Вчителі Бронзіно
Відомі учні Кристофано Аллорі, Лодовіко Чіголі, Giovanni Bizzellid, Ludovico Butid, Benedetto Vellid і Zanobi Rosid
Знання мов італійська[1]
Жанр портрет, сакральне мистецтво і allegoryd
Magnum opus Portrait of Bianca Cappellod, Susanna and the eldersd і Triumph of Caesard
Конфесія католицтво
Батько Крістофано ді Лоренцо
Мати Діанора Соффероні
Діти Крістофано Аллорі

Алессандро Аллорі (*Alessandro Allori, 31 травня 1535 — 22 вересня 1607) — італійський художник Флорентійської школи, представник маньєризму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 31 травня 1535 року у Флоренції. Його батько, зброяр Крістофано ді Лоренцо, помер, коли Аллорі було тільки п'ять років. Друг сім'ї живописець Аньоло Бронзіно став опікуном хлопчика. Аллорі пізніше включив прізвище Бронзіно в своє власне, це підтверджується в написі на першій з його картин: «Алессандро Аллорі, вихованець Аньйоло Бронзіно, зробив це в році 1552». Основи знання з живопису Алессандро отримав у свого опікуна, ставши його улюбленим учнем.

У 1554 році відправився разом із братом Себастьяном до Риму. Тут познайомився з фресками і картинами Мікеланджело, Рафаеля, Андреа дель Сарто, Бартоломео, Леонардо да Вінчі, Понтормо додало до вишуканої манері живопису Аллорі безсумнівний вплив великого майстра. Тут малює свій автопортрет і портрет Гортензії де Барді. У 1560 році художник повернувся на батьківщину у Флоренцію, де незабаром Аллорі став одним з основних живописців для правлячої родини Медічі.

У 1563 році став членом Академії мистецтв. Коли Мікеланджело Буонарроті помер у 1564 році, Алессандро Аллорі готував художнє оформлення до його похорону.  З 1574 року стає офіційним художником великого герцога Франческо I.

Протягом творчого життя у Аллорі було багато співробітників та учнів, зокрема його син Крістофано. Майстерня родини Аллорі була досить шанованою. У середині 1570-х років Аллорі був призначений директором флорентійської фабрики гобелена.

Помер Алессандро Аллори 22 вересня 1607 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Алессандро Аллорі. «Портрет Франческо І де Медічі», 1560 р. Музей Маєра ван дер Берга, Антверпен.

Першою відомою роботою Аллорі був запрестольний образ, написаний в 1560 році для каплиці святий Аннуціати, частина вівтаря про Страшний суд, в якому помітно вплив Мікеланджело.

У 1565 році отримав замовлення від Козімо I Медічі на художнє оформлення весілля свого сина Франческо. Мистецтво художника Алессандро Аллорі було тісно переплетене з замовленнями, які отримувала майстерня Бронзіно, але творча спадщина Аллорі має власне зібрання творів. До найкращих робіт живописця відносять картини: «Чудо святого Петра, що йде по воді» (1596 рік, Галерея Уффіці, Флоренція), «Зняття з хреста» (1590-ті роки, Музей Прадо, Мадрид), «Два янгола у тіла Христа» (бл. 1600 року, Музей образотворчих мистецтв, Будапешт), «Алегорія Людської життя» (1570–1590 роки, Галерея Уффіці, Флоренція), «Сусанна і старці» (Музей Магнін, Діжон); «Венера і Купідон» (1570-ті роки, Музей Фабра, Монпельє).

Аллорі співпрацював з художником-маньєристом і історіографом Джорджо Вазарі. Разом з ним з 1570 року та Бронзіно працював над замовленням великого герцога, розписуючи Студіоло Франческо в Палаццо Веккіо. Аллорі в Палаццо Веккіо закінчив роботи Бронзіно і самостійно створив чудову мальовничу композицію, названу «Ловля перлів». Останню вважають шедевром живопису маньєризму. Тут Алессандро Аллорі комбінує в полотні оголені фігури: могутні і рельєфні, як на фресках Мікеланджело, зі стрункими і витонченими, як на картинах Бронзіно.

Живопис художника, на картинах якого зображені оголені міфологічні герої в різних складних і неймовірних позах, типова для флорентійського маньєризму останньої чверті XVI століття, впливав на художній стиль Тоскани протягом майже 50 років після смерті живописця. Аллорі став одним з останніх відомих живописців маньєризму, період якого закінчився разом з його смертю.

Художник, крім своїх картин на міфологічні та релігійні теми, був чудовим портретистом. В Оксфордському музеї зберігається низка портретів пензля Алессандро.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Алессандро Аллорі. Плафон купола каплиці Гадді.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Antonio Paolucci (commissaire de l'exposition), Miroir du Temps: Chefs-d'oeuvre des musées de Florence, Silvana Editoriale et Musée des Beaux-Arts de Rouen,‎ 2006 (OCLC 496465908), p. 143
  • R. P. Ciardi, Alessandro Allori, Lipsia, 1985

Див також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.